СПОСОБИ ПОБУДОВИ ІЄРАРХІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Субординація - механізм підпорядкування індивіда колективним цілям. Часом починається ще до вступу в організацію. Доводиться «заслужити» не право через протекцію, учнівство, конкурс, ходіння в кандидатах (волонтерах), демонстрацію відданості і лояльності, дис-циплінованості і професійної придатності, іспитовий термін. Лише після цього людина стає повноправним членом організації.

Перетворення винагород у привілеї. Специфічний спосіб розподілу винагород за самий факт приналежності, безвідносно від економічного і трудового внеску. Доступ до деяких благ, недоступних стороннім.

Стратифікація індивідів і груп. Внутрішнє ранжировання усіх як мінімум на три шари: керуючі (влада і всі доступні привілеї), повноправні члени (маючі доступ до частини привілей) і депривільовані виконавці (не мають ні влади, ні привілеї).

Способи керування організацією характеризують стиль, культуру стосунків. Розрізняють чотири типа організацій: бюро­кра­тизм, патерналізм, фатерналізм, партнерство,- по ступені участі в прийнятті рішень підлеглих.

Бюрократизм - сувора адміністративна ієрархія. Жорсткий розподіл функцій. Рішення приймають нагорі, інші тільки виконують. Жорсткий контроль по налагодженій процедурі. Відповідальність за провали - на виконавцях. Контакти вертикальні, обмежені і суто формальні. Відомо багато робіт, критикуючих бюрократичні організа-ції (Гегель, К.Маркс, Паркінсон, П.Л.Пітер).Але в цій формі є і позитивні риси. І є види діяльності, де така організація необхідна й оптимальна з погляду цілей. Люди звикли зв'язувати бюрократію з політичною і соціальною сферами. Однак вони зустрічаються і на виробництві й у бізнесі (банк). Бюрократія асоціюється з масою паперів, затягуванням рішень, стомливими формальними процедурами, обов'язковим дотриманням усіх правил.

Макс Вебер вважав бюрократичні організації «ідеальним типом» раціонального керування, де ті самі «правила і норми» гасять негативні стихійні відхилення «людського чинника» (безпам'ятність, утома, настрої персоналу). Переваги бюрократичної організації:

1.Бюрократія - це спосіб переходу від неспеціалізованої праці (нероздробленої на операції) до спеціалізованої. У кожного працівника своя конкретна задача в рамках його компетенції. Він несе всю повноту відповідальності за її виконання (кількість і якість), що спрощує контроль і підвищує індивідуальну відповідальність працівника. Мистецтво керівника - правильно підібрати завдання під силу і знання, розподілити ролі (їхнє вміле сполучення). Підвищується об'єм виконуваних робіт, безперервність, ріст продуктивності і чіткість в обов'язках.(економічна перевага)

Е. Гідденс ставить бюрократію в один ряд з економікою, політикою, культурою, як важливий соціальний інститут. Він вважає, що саме бюрократія (адміністративно-командна система) дозволила радянській тоталітарній системі так довго тримати паритет у світовій конкуренції до 70 р.р. У ній же основні труднощі переходу до ринкових відносин.

2.Чітка система поділу влади, ролі кожного (на своєму рівні), докладний опис методів роботи (посадові інструкції на цілий том) і детальна звітність. Вважається, що це знижує конфліктність на виробництві, зміцнює дисципліну, створює рівність (правила однакові для всіх, немає мазунчиків).

3.Крозьє (1964 р.) побачив перевагу бюрократії в широкому доступі до інформації рядових співробітників. На відміну від інших систем, одержуючи доступ до інформації (у своїй компетенції), працівник може передбачати хід подій і робити на них деякий вплив, що збільшує його статус і самооцінку. У кого більше інформації - у того більше влади. Він сам вирішує, яку інформацію передавати по вертикальних і горизонтальних каналах комунікації усередині організації.

У журналі «Бюлетень приватизації» (1997 р. № 5) була стаття «Кластерні організаційні структури - антипод бюрократичної організації». Автори - Л.Рыбак і В.Федоров. Здається, що вони невірно витлумачили інститут консультантів, експертів (штабна модель), що легко вписується в будь-яку бюрократичну організацію. Цілий штат радників, консультантів і експертів не заважає.

Дослідження Перроу (1970) стосовно престижу посад показало- вище усіх були оцінені роботи у відділі збуту, бо у них є – цінна інформація. Реальна влада є в експертів, тому що вони готують доповіді, пропозиції, прогнози і проекти для Ради директорів, правлінь. Вони аналізують, оцінюють і пропонують, а формальні керівники вибирають і погоджуються, або не погоджуються.

4.При зберіганні єдиноначальності й ієрархії, у бюрократичній організації велика анонімність влади і колективна відповедальність, ніж при патерналізмі. Дослідження 60-70 р.р. показали, що начальство уникає прямого впливу (вказівок, наказів), а впливає побічно. Через постановку задач, термінів і правил їхнього виконання, а також процедур контролю, створюючи інструкціями «Поле можливостей» і орієнтири самостійної дії працівників і служб. Системою заохочень і стимулів вони закріплюють бажане поводження підлеглих.

5.Накази все більше зміняються правилами, нормами, що сприймаються як керівництво до дії. Дослідження Елвіна Голднера 1954 р. розкрили функції правил - регульовати комунікацію і взаємодію працівників між собою, дати можливість дистанційного керування, правомірність покарань за їхнє порушення.

6.Зростає професіоналізм працівників. Чітке знання своїх обов'язків, навчання і докладний опис змісту роботи і правил, котрих треба притримуватися, зона самостійної відповідальності й обкреслених контактів, взаємодій всередині організації. Дозвіл відступати від правил у нестандартних ситуаціях за згодою начальства створює атмосферу довіри і співробітництва між ними.

Поиск по сайту: