 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Методи соціології
Миколаївський національний університет ім.В.О.Сухомлинського
Кафедра політології
Лекція № 8.
З предмету:Політичні зв'язки з громадськістю
Тема:«Соціологічні дослідження в системі зв’язків з громадськістю
.»
Миколаїв – 2012
Тема:Соціологічні дослідження в системі зв’язків з громадськістю
Навчальні питання
Соціологія як наука,об'єкт і предмет,закони,категорії та методи соціології,структура і функції.
Соціологічне дослідження. Планування, види, етапи.
Програма соціологічного дослідження.Формулювання гіпотез дослідження. Методика дослідження
Обробка одержаної соціальної інформації.Аналіз та інтерпретація даних соціологічного дослідження.
Вступ
За допомогою соціологічних досліджень здійснюється пізнання об’єктивних законів і випадковостей розвитку та функціонування соціальних механізмів і спільнот людей, визначаються шляхи, способи та форми використання нагромаджених знань у соціальній практиці.
Соціологічні дослідження не слід ототожнювати з економічними, політичними, юридичними та іншими видами досліджень. Вони є прикладом організації і проведення будь-якого дослідження та аналізу його результатів.
Сутність, зміст і специфіка будь-якого соціологічного дослідження зумовлюються насамперед об’єктом, предметом, специфічними методами, завданнями та метою, що визначаються тієї чи іншою наукою.
1.Питання.Соціологія як наука,об'єкт і предмет,закони,категорії та методи соціології,структура і функції.
Термін «соціологія» походить від латинського слова „ societas ” (спільний, колективний, суспільний) та грецького „ logos” (слово, вчення) і трактується як наука про суспільство.
Найголовніші особливості соціології як науки
· Соціологія є генералізуюча наука, котра вивчає типові, родові, повторювані в часі та просторі процеси, на відміну від індивідуалізуючих наук, предметом яких є унікальні, неповторні в просторі та часі, явища.
· Якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка - економічну сферу, юриспруденція - правову, політологія - політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом спеціального вивчення. Водночас соціальне як таке, хоч і не втрачає власної специфіки, але пронизує всі суспільні процеси, сфери, структури, а тому є логічним широкий ужиток таких словосполучень: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-правові, соціально-культурні явища, процеси, феномени тощо.
· Соціологія вивчає соціальні зв'язки між різними сферами життя суспільства. Наприклад, економічні цикли - це предметна сфера економіки, а правопорушення та злочини - це сфера вивчення права. Для соціології важливо встановити співвідношення, що фактично виходять за межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію цікавить те, як саме змінюється динаміка правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку.
· Соціологія слугує методологією для інших гуманітарних дисциплін. У її межах розробляється й удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних досліджень. Результати проведених досліджень набувають широкого застосування в усіх суспільних дисциплінах.
Подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи із середини XX ст., зумовлює виникнення й розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології тощо.
Вперше термін соціологія у значенні назви окремої галузі наукового знання використав у своїх працях французький філософ Огюст Конт (1798-1857). Огюст Конт, наприклад, ототожнював соціологію з суспільствознавством та вважав, що її завданням є використання знань про суспільство для вирішення конкретних проблем оптимізації людських взаємин. Об’єктом соціології - є суспільство як цілісна соціальна реальність, сукупність соціальних зв’язків і соціальних відносин. Предметом соціології - є окремі аспекти, особливості, відносини об’єкта її дослідження.
Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії;
Соціологія – наука про становлення та функціонування соціальних спільнот, між якими складаються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про соціальну людину-творця цих спільнот і головного суб’єкта історичного розвитку;
Соціологія – наука про тенденції, закони функціонування і розвитку соціальних систем, прояви цих законів у діяльності суб’єктів – великих і малих соціальних груп і спільностей людей, а також окремих особистостей.
Закони і категорії соціології
Закони соціології.
У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв'язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними зв'язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв'язки називають законами.
Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.
Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Це — відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і родиною, суспільством та особистістю.
Об'єктивніст ь соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.
Класифікація законів
За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на:
Загальні закони - діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин).
Специфічні закони -обмежені однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закони, пов'язані з переходом від одного типу суспільства до іншого; закон первинного нагромадження капіталу).
За ступенем спільності соціальні закони або характеризують розвиток соціальної сфери в цілому, або визначають розвиток окремих її елементів — класів, груп, націй тощо
За способом вияву соціальні закони поділяють на:
Динамічні -визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах.
Динамічні закони поділяються в свою чергу на:
причинні динамічнізакони фіксують суворо детерміновані (причинно-наслідкові) зв'язки розвитку соціальних явищ (наприклад, роль способу виробництва при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої).
функціональні динамічні закони відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.
Статичні (стохастичні) – цезакони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.
Різновидами статичних законів можуть бути:
закони соціального розвитку - (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування) ;
закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).
За формами зв'язку, можна виокремити такі типи соціальних законів:
Закони, які відображають інваріантне (незмінне) співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».
Закони, які відображають тенденції розвитку. Такими тенденціями можуть бути зміна структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого.
Закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами. За такої залежності зміни елементів системи не зумовлюють суттєвих змін її структури.
Закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами, лише з функціональної (необов'язкової) точки зору.
Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.
Закони соціального розвитку виявляються як умови, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування — як наслідок явищ, що сприяють збереженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваються. Наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти.
Категорії соціології.
Поняття «категорія» відображає універсальні особливості й відношення дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.
У соціології однією з найширших і найуживаніших є категорія «соціальне».
Соціальне — сукупність певних властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.
Розрізняють дві основні групи категорій соціології:
Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів.
Серед них такі категорії, як «соціальна спільність», «соціалізація», «особистість», «соціальна група», «соціальна верства», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.
Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни — причини, характер, етапи тощо.
Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об'єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.
Більш поширеним є підхід, за яким виділяють три групи категорій:
1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).
2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальний статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).
3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).
Соціологія вивчає рівні функціонування соціального: особистісний, груповий, соцієтальний, а також специфіку соціального в різних сферах суспільних відносин (політичній, економічній та ін).
Методи соціології.
Під поняттям "метод" у науці розуміють спосіб досягнення істини, певний шлях здобуття нового знання, теоретичного чи практичного освоєння дійсності.
Як і будь-яка наука, соціологія широко використовує загальнонаукові (загально-логічні) методи пізнання, а саме:
v аналіз і синтез,
v індукцію та дедукцію,
v абстрагування,
v сходження від абстрактного до конкретного та навпаки,
v методи аналогії,
v моделювання,
v формалізації,
v метод історичного та логічного тощо.
Одночасно соціологія використовує методи власне соціологічного дослідження*. До них належать:
Ø методи збору соціологічної інформації - (аналіз документів, опитування, спостереження, соціальний експеримент та ін.)
Ø методи аналізу соціологічної інформації - (кодування, узагальнення, інтерпретація даних, виявлення кількісних залежностей, біографічний метод, метод фокус-груп та ін.).
Сучасна соціологія оперує поняттями жорсткі (кількісні) та м'які (якісні) методи. Жорсткі (кількісні) методи спрямовані на безпосередню реєстрацію фактів і передбачають суворі прийоми їхньої обробки. Результатом такої обробки є знання в числовій формі. Такі методи подають певне уявлення про явище, наголошуючи на його кількісних характеристиках, але власне явище не розкривають і не пояснюють приховані, латентні, механізми, суб'єктивні смисли, значення, що привели до його появи. До жорстких методів відносять: пряме спостереження, формалізований аналіз документів (контент-аналіз), анкетування, стандартизоване (регламентоване опитувальником) інтерв'ю тощо.
Якісні (м'які) методи дають змогу виявити приховані, суб'єктивні думки, настрої, що становлять життєвий світ людини, з наступною їхньою інтерпретацією. Якісні методи ефективні там, де потрібно виявити суб'єктивні механізми діяльності індивідів як виконавців соціальних ролей. Увага науковців до м'яких методів (якісної соціології) зросла у другій половині XX ст., що відповідає постпозитивістській традиції, а також основним напрямам гуманістичної соціології. У класичному варіанті м'які методи чи не вперше були використані у відомій праці Ч. Томаса та Ф. Знанецького "Польський селянин у Європі та Америці", де аналізувалися особисті документи індивідів (листи, біографії, інтерв'ю, газетні матеріали, дані агенцій із міграції тощо). Виділяють низку м'яких методів.
Метод ствольної біографії (біографічний метод) - вільне відтворення індивідом перебігу власного життя через призму суспільних подій.
Метод фокус-груп - спланована дискусія, котру веде модератор ("соціолог-якісник") у спеціально відібраній групі незнайомих людей навколо обраної теми (фокусування на певній проблемі) з метою збору думок і пошуку консенсусу щодо певного питання. Цей метод широко застосовується в маркетингових дослідженнях.
Відкриті групові дискусії - якісна методика, спрямована на усвідомлення проблем певних спільностей і пошуку шляхів їхнього вирішення. Такими спільностями можуть бути сільський схід, сусідська община, територіальні об'єднання тощо.
Нарративне інтерв'ю (narrativ - розповідь) - вільна розповідь про життя оповідача без втручання модератора.
До якісних методів належать також традиційний аналіз документів, вільне (нестандартизоване інтерв'ю тощо).
Слабке місце цього типу методів, суб'єктивність, розглядається як позитив, як один із чинників досягнення мети дослідника- повніше зрозуміти соціальне явище, що підлягає вивченню.
Поиск по сайту: