Метод «Експеримент»

Експеримент - це загальнонауковий метод отримання нових знань у керованих і контрольованих умовах. Він має широке застосування в соціології та називається соціальний експеримент. Знання, отримані в результаті експерименту, мають причиново-наслідковий характер. Соціальний екс­перимент виконує дві функції:

- досягнення результату у практичній діяльності;

- перевірка наукової гіпотези.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інфор­мації про кількісні та якісні зміни показників діяльності й поведінки соціального об'єкта під упливом на нього керова­них і контрольованих факторів.

Експеримент може бути:

· натуральний

· розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

Натуральний експеримент може бути:

- контрольований;

- неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати порівняно чистий ефект упливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають і вирівнюють інші умови, що можуть виникнути та викривити вплив експерименталь­ного фактора.

Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, які беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ре­тельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

Спочатку вирівнюють основні параметри загальної ситуації, приміром, такі як сфера виробництва, тип поселення, етнічне й культурне середовище, освіта, час та ін.

Соціальне середовище (група, спільнота), у якому прово­диться експеримент, повинне мати приблизно однакові харак­теристики.

До 20-х pp. XX ст. цей науковий метод використовувався переважно у природничих науках, а пізніше набув широкого використання й у суспільних. У історії соціології описано класичний експеримент, проведений американським ученим С. Хрістіансеном, який був спрямований на перевірку гіпотези: чим вищий рівень освіти, тим успішніше людина включається в економічну діяльність.

Було сформовано дві групи, що різнилися єдиним критерієм -наявністю атестата зрілості. При цьому члени експеримен­тальної групи мали атестат зрілості, а члени контрольованої групи - ні. У результаті дослідження серед членів експе­риментальної групи за дев'ять років зберегли власні доходи 92 %, а в контрольованій групі це зробили лише 58 % членів.

Відомий також експеримент, проведений у 50-х р. XX ст. американськими вченими X. Хімельвітом, А. Опенгаймом і П. Вінсоном у галузі телекомунікацій. Коли на Бі-бі-сі з'явилася технічна можливість користування двома каналами, на одному з них ішли освітні програми, а на другому- "бойови­ки", розважальні передачі, то значна кількість користувачів-підлітків обирали останній. Коли ж у глядачів був доступ тільки до одного каналу, а підлітки були змушені обирати освітні про­грами чи вимикати телевізор, то значна їх частина обирала освітні програми й отримувала задоволення від них. Науковці сформулювали висновок: виховання має сприяти формуванню в дітей навичок підкоряти не вибір увазі, а увагу - виборові.

Соціальний експеримент залежно від сфери суспільного життя може бути економічним, маркетинговим, психологіч­ним, соціологічним, педагогічним тощо.

Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реаль­ними об'єктами, а з інформацією про них без втручання в хід подій.

Метод «Аналіз соціологічної інформації».

Аналіз отриманої під час соціологічного дослідження інформації є дуже відповідальним і важливим етапом. Аналізу передує опрацювання первинної інформації, що міститься у від­повідях анкети, протоколах спостережень тощо. У процесі об­робки первинна інформація готується для обчислення.

На етапі аналізу соціологічної інформації відбувається перевірка гіпотез, отримується нове знання.

Елементарними процедурами впорядкування даних є групування та класифікація.

Просте групування - це класифікація чи впорядкування даних за однією ознакою. Об'єднання фактів здійснюється згідно з гіпотезою за головною ознакою. Залежно від гіпотез можна згрупувати вибіркову сукупність за статтю, віком, професіями, освітою та ін.

Перехресне групування - це поєднання даних, упорядко­ваних за двома ознаками. Мета такого групування:

• з'ясувати взаємозв'язок між даними;

• здійснити взаємний контроль показників (порівняти відповіді на основне та контрольне запитання);

• визначити вплив одного показника на інший.

Завданням перехресного групування є виявлення стійких зв'язків між структурними характеристиками явища, що ви­вчається. Це дає можливість простежити, як змінюються одні ознаки у зв'язку зі зміною інших, як змінюються досліджу­вані властивості у групах, відокремлених за різними ознаками. Коли збільшення однієї ознаки веде до зростання іншої, то зв'язок між ознаками є позитивним. Зворотна залежність (збільшення однієї-зменшення іншої) свідчить про наявність негативного зв'язку.

Сталі сполучення властивостей виявляються через типо-логізацію, якщо така типізація здійснюється під час емпірич­ного дослідження, її називають емпіричною.

Емпірична типологізація - це пошук сталих сполучень рис соціальних об'єктів або явищ, які розглядаються відповідно до гіпотез у декількох вимірах одночасно.

Іноді типологізація здійснюється на підставі наявних теоретичних уявлень.

Теоретична типологізація — це узагальнення ознак соціаль­них явищ на основі теоретичної моделі та за обґрунтованими критеріями. Така типологізація є умовою прямої перевірки теорії через перевірку сконструйованих типів з емпіричними свідченнями відповідності чи відхилення від ідеальної моделі.

У теоретичній типології критерії ознак виявляють логіч­ним аналізом.

Аналіз отриманих у соціологічному дослідженні даних відповідно до типології передбачає:

- визначення частоти розподілу за кожним типом;

- вивчення відхилень від теоретичних моделей за певними параметрами;

- вимір інтенсивності й імовірності цих відхилень.

Одним зі способів аналізу є вторинний аналіз. Він про­водиться тоді, коли аналізують дані, отримані й оброблені іншими дослідниками.

При аналізі емпіричних даних послідовність дій соціолога така:

а) опис усієї сукупності даних у найпростішій формі, пере­вірка якості отриманої інформації;

б) скорочення кількості ознак, необхідних для остаточного аналізу. Здійснюється первинне узагальнення даних, необ­хідне для глибокого розуміння проблеми;

в) перехід до пояснення фактів через виявлення прямих і непрямих упливів на ознаки, соціальні типи, стійкі утворення;

г) спроби прогнозування розвитку процесів, подій, явищ, які вивчаються.

Серед методів збирання інформації провідне місце належить спостереженню:

Безпосереднє спостереження – це реєстрація фактів, побачених під час прямого знайомства з об’єктами.

При посередньому спостереженні об’єкти вивчаються через інших осіб, які їх знають. Воно може суттєво доповнити дані, що отримані шляхом безпосереднього спостереження або опитування. Але суттєвим недоліком цього виду спостереження є суб’єктивність думок, що висловлюються.

В залежності від позиції дослідження відносно об’єкта, спостереження може бути невключеним та включеним.

Невключене спостереження – це спостереження, під час якого дослідник за раніше розробленим планом протягом певного часу спостерігає за об’єктом, що вивчається, начебто “збоку”.

Включене спостереження передбачає входження дослідника в аудиторію, що вивчається, та дослідження її “з середини ”. Цим методом користуються не тільки для вивчення читачів, але і для ознайомлення з діяльністю бібліотеки.

Спостереження може бути явним або прихованим. Під час явного спостереження респонденти знають, що стали об’єктами вивчення, але їх поведінка змінюється, перестає бути вільною і це може перешкодити дослідженню.

За часом відрізняється тривале та одноразове спостереження.

Тривале спостереження проводиться при вивченні процесу в цілому – на його початку, у розвитку та завершенні. Наприклад, під час підготовки та проведення засідань клубів за інтересами, аматорських об’єднань. Одноразове спостереження реєструє факти невеликого проміжку часу, наприклад, протягом місяця в чітко визначений день тижня або весь рік кожного першого дня місяця. Це робить більш наочним особливості його розвитку. Сюди ж належать і так звані спостереження моментального характеру. Спостереження ще може мати форму самоспостереження, але його основний недолік – суб’єктивність поглядів.

Вибір видів та засобів спостереження передбачається програмою дослідження.

Перш ніж проводити спостереження, необхідно скласти його конкретний план, у якому слід зазначити предмет дослідження, об’єкт спостереження та вибрану у даному випадку методику.

Поиск по сайту: