Основні елементи суспільного виробництва та його суб’єкти

Матеріальне виробництво виступає базисом як для розвитку суспільства, так і для розвитку окремого індивіда. Матеріальне виробництво, складаючи основу життя суспільства та людини, створює матеріальні блага, необхідні для життя людей, і зумовлює його розвиток.

Процес виробництва та суспільного відтворення матеріальних і духовних благ – трудова діяльність людей. Суспільне відтворення – це процес безперервного поновлення та повторення фаз власне виробництва, розподілу, обміну та споживання благ і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності суспільства; процес виробництва, взятий не як окремий акт, а як процес, що постійно повторюється. Відтворення може здійснюватися у трьох формах: простій, розширеній та звуженій.

Економічна сутність виробництва – в ефективному використанні елементів, факторів (чинників) для створення за їх допомогою різноманітних економічних благ.

Сучасна економічна теорія визначає такі основні елементи суспільного виробництва: землю, працю, капітал, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологічний фактор.

1. Земля (природні ресурси) – це дар природи для наших виробничих процесів, земля, яка використовується для обробітку, будівництва; енергетичні ресурси; неенергетичні ресурси (залізна руда, пісок, мідь); навколишнє середовище (повітря, вода) і т. ін.

2. Праця – це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами.

3. Капітал – це людські, матеріальні та фінансові ресурси в системі факторів виробництва, які постійно знаходяться в русі та приносять прибуток.

4. Підприємницькі здібності – особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та є діяльністю з координації та комбінування всіх інших факторів виробництва з метою створення благ і послуг.

5. Наука – це специфічна форма людської діяльності спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, економіку, суспільство та мислення.

6. Інформація в сучасних умовах виступає одним з найважливіших факторів суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою їх використання у різних сферах її життєдіяльності, й насамперед, в економічній сфері.

7. Екологічний фактор – це система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону та відтворення навколишнього середовища.

У процесі трудової діяльності людина перетворює дані природою предмети відповідно до своїх потреб. Однак цей процес не слід розуміти однобічно; йдеться про те, що не лише природа має слугувати людині, а й люди повинні слугувати їй, зберігаючи її багатства.

Крім того, кожний працівник, впливаючи на навколишнє середовище, змінює також власну природу, розвиваючи свої здібності, нагромаджуючи досвід, знання та вміння. В цьому розумінні праця не лише породила людину, а й забезпечила її розвиток і вдосконалення. І навпаки, якщо людина не займається трудовою діяльністю, то вона деградує. Поза працею фактично не може бути й повноцінної людини.

Основним елементом матеріального виробництва є предмети праці.

Предмети праці – це елементи природи, які вперше виділені з неї або вже оброблені та втілені у виробленому продукті. Предмети праці включають ті предмети, на які спрямована праця людини, а саме:

· предмети, що надані природою;

· сировина (створені людиною предмети праці);

· вторинні ресурси;

· штучно створені матеріали (штучні тканини, полімерні, керамічні матеріали, в т.ч. будівельні).

Крім цього, до основних елементів матеріального виробництва відносять засоби праці – ті засоби, за допомогою яких людина впливає на предмети праці. Вони містять:

– знаряддя праці (машини, верстати, автомати та ін.);

– «безмашинну» техніку (електричний розряд, хімічний і електричний процеси);

– «судинну» систему виробництва (трубопроводи, цистерни та інше обладнання);

– виробничі будови, споруди, шляхи.

Взаємозв’язок засобів і предметів праці, які використовуються в суспільному виробництві для створення матеріальних благ, є засобами виробництва.

Взаємодіючи з природою, люди, незалежно від своєї волі та свідомості, вступають у суспільні відносини один з одним. Відповідно до цього суспільне виробництво має дві сторони: продуктивні сили – сукупність засобів виробництва та людей (робочої сили), які приводять їх у дію. Виробничі відносини – це відносини, в які люди вступають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

У західній економічній літературі визначають три основні господарські суб’єкти: домогосподарство, фірму, державу.

Домогосподарство – економічна одиниця в складі однієї чи кількох осіб, яка самостійно приймає рішення, є власником певного чинника виробництва, прагне до максимального задоволення своїх потреб. До домогосподарства належать усі споживачі, наймані робітники, власники великих і дрібних капіталів, землі, засобів виробництва.

Фірма – економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення, прагне до максимізації прибутку, використовує чинники виробництва для виготовлення та продажу продукції іншим фірмам, домогосподарствам і державі.

Держава – усі урядові установи, які мають юридичну та політичну владу для здійснення контролю над господарськими суб’єктами та над ринком для досягнення суспільних цілей.

Поиск по сайту: