Товар і його властивості. Гроші як всезагальний еквівалент обміну товарів

Визначення товару як елементарної клітинки товарного виробництва це – продукт праці, який задовольняє потреби людей і виготовлений не для особистого споживання, а для обміну шляхом купівлі-продажу за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.

Доля товару та навіть самого товаровиробника вирішується на стадії обміну, реалізації товарів.

По-перше, чи буде він визнаний як суспільна споживна вартість, тобто як продукт, необхідний суспільству, задовольняючий його різноманітні потреби.

По-друге, чи буде він визнаний як вартість, яка проявляється за допомогою своєї зовнішньої форми – мінової вартості.

Мінова вартість – це кількісне співвідношення (пропорція), в якому товар одного виду обмінюється на товар іншого виду.

Згідно з теорією трудової вартості, започаткованої А. Смітом і Д. Рікардо та завершеної К. Марксом і його прихильниками, товару притаманна споживна вартість і вартість, зовнішнім проявом якої є мінова вартість.

Сучасна неокласична теорія формує також інші підходи до характеристики товару та його властивостей, використовуючи такі поняття як “корисність”, “цінність” і “рідкість”.

Проаналізуйте самостійно ці поняття та покажіть відмінності в характеристиці товару з боку прибічників трудової теорії вартості та неокласиків. Які ще теорії вартості описані в економічній літературі?

У сучасних умовах розвитку товарного виробництва домінує така споживна властивість товару як якість. Якість і вартість – головні складові конкурентоспроможності товару. Оскільки грошовим виразом вартості та цінності товару є ціна, то найбільш конкурентноспроможним товаром є товар високоякісний і дешевший порівняно з іншими.

За умов товарного виробництва всі товари прирівнюються до грошей. Роль грошей в повсякденному житті людей непомірно зростає. Що являють собою гроші? Щоб відповісти на це питання необхідно розглянути ті функції, які виконують гроші в суспільстві.

По-перше, гроші як засіб обігу. Тільки за допомогою грошей, як суспільного засобу обміну, можливо купити чи продати ті чи інші блага, отримуючи при цьому взамін необхідні товари та послуги.

Покупець віддає, а продавець отримує гроші як універсальний засіб обміну. Це скорочує час обміну товару на товар і економить ресурси, які можуть бути використані в інших напрямах.

По-друге, гроші як міра вартості (деякі економісти, зокрема Фішер, цю функцію грошей називають одиницею рахунку). Подібно до того, як ми вимірюємо дистанції в милях або кілометрах і порівнюємо їх, ми подаємо вартість благ і послуг в грошовому виразі. Це має очевидні переваги. Завдяки грошам нам не потрібно виражати ціну кожного продукту через інші продукти, на які, можливо, його можна було б обміняти (худобу через зерно, автомобілі, ручки тощо). Ціну будь-якого продукту достатньо виразити тільки через грошову одиницю. Гроші як міра вартості використовуються і в угодах з майбутніми платежами. Боргові зобов’язання всіх видів вимірюються в грошовому виразі.

По-третє, гроші як засіб платежу. Цю функцію гроші виконують при продажу товарів у кредит, погашенні боргу, виплаті заробітної плати, сплаті податків, тощо.

На основі цієї функції виникли кредитні гроші: чек, вексель, банкнота. Зверніться до економічного словника за точним визначенням цих понять.

По-четверте, гроші як засіб накопичення та утворення скарбів. Цю функцію виконують ті гроші, які тимчасово виходять із процесу обігу, осідають (нагромаджуються) і перетворюються на скарби у золотомонетній формі чи у вигляді ювелірних виробів, предметів із золота, тощо.

П’ята функція – світові гроші. Її гроші виконують тоді, коли обслуговують міжнародний ринок. Спочатку цю функцію виконувало тільки золото, а з часом благородні метали були замінені паперовими грошима чи монетами з інших металів.

Сучасні західні економісти вважають, що гроші виконують лише три функції: міри вартості, засобу обігу, засобу збереження вартості (нагромадження). Чому ними не виділяються окремо такі функції грошей, як засіб платежу та світові гроші? Що дає їм підстави так вважати?

Отже, можна зробити висновок, що гроші – це всезагальний еквівалент, за допомогою якого вимірюються витрати праці товаровиробників.

У різних народів товарами, що виконують роль загальновизнаних еквівалентів були: хутро, худоба, сіль, зерно, риба, чай, рис, залізо, бронза, та ін. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару-посередника закріпилася за дорогоцінними металами – сріблом та золотом, а згодом – тільки за золотом. Самостійно проаналізуйте причини виділення золота як загального еквівалента.

З появою грошей найпростіша форма обміну (Т – Т) перетворилася на обмін з їх посередництвом (Т – Г - Т). А з розвитком ринку роль грошей в економічних відносинах між товаровиробниками значно зросла.

Отже, гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

У наш час існують такі види грошей: готівка (металеві та паперові гроші) та безготівкові.

Готівка – це гроші, які передаються з рук в руки в натуральному вигляді. І металеві, і паперові гроші вироблені з дешевих матеріалів (за винятком монет відлитих з чистого золота чи срібла).

Безготівкові гроші – це депозити в банках, де гроші існують у формі запису на рахунках, але під ці записи купуються реальні товари.

У наш час широко застосовуються розрахунки чеками, кредитними картками, векселями. Ці засоби класифікують як «замінники грошей».

На світовому ринку обіг грошей забезпечують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і міжнародні грошові одиниці (євро). Проаналізуйте, яку роль на світовому ринку сьогодні виконує золото?

Гроші – це “кров” ринкової економіки. Тому їх кількість в обігу має надзвичайно велике значення. Коли їх занадто багато, то в країні починають зростати ціни, самі гроші знецінюються, тобто в країні настає інфляція. Дуже погано, коли грошей замало в економіці, тоді гальмуються розрахунки між ринковими суб’єктами, виникають несприятливі умови як для виробників товарів, так і для їх споживачів. Перші не можуть продати свої товари, а другі не мають за що їх купувати. Отже, грошей має бути рівно стільки, скільки необхідно для нормального процесу виробництва товарів і їх реалізації.

Згідно з класичним підходом, кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:

КГ = СЦ – К + П – ВП,

О

де, ГК – кількість грошей; СЦ – сума цін товарів, реалізованих протягом року; К – сума цін товарів, проданих в кредит; П – платежі, що сплачуються в поточному періоді за попередні угоди; ВП – платежі, які взаємно погашаються; О – швидкість обігу грошової одиниці за рік, яка залежить від організації банківської системи, рівня оснащення установ, що беруть участь у грошовому обороті, функціонування економіки в цілому.

Поиск по сайту: