Конкуренція, її сутність, види та роль в економіці. Недосконала конкуренція

Конкуренція (лат. сoncurere – зіштовхуюсь) – економічне суперництво і боротьба між приватними і колективними товаровиробниками та продавцями товарів і послуг за якнайвигідніші умови їх виробництва та збуту, за привласнення найбільших прибутків, у процесі якої стихійно регулюються пропорції суспільного виробництва. Конкуренція – об’єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати та ін.

До найважливіших функцій конкуренції належить:

1) регулююча – споживач через попит визначає, що і в якій кількості виробляти;

2) алокаційна (розміщення) – відбувається розміщення факторів виробництва;

3) інноваційна й адаптивна – відбувається орієнтація факторів виробництва на зростання продуктивності праці, на максимальну ефективність;

4) розподільна – виявляється ступінь диференціації виробничих ресурсів;

5) контролююча – жоден діючий або потенційний виробник чи покупець не може посісти на ринку монопольне положення на довготривалий строк.

Головні форми конкурентної боротьби:

1) цінова – війна цін, тіньові ціни, сезонний розпродаж за зниженими цінами та ін.;

2) якість товару на ринку;

3) товарна конкуренція, яка здійснюється шляхом до і після продажного обслуговування;

4) реклама – як товару, так і торгової марки фірми виробника.

В останні десятиліття конкурентна боротьба постійно посилюється. Це пов’язано з уповільненням темпів економічного зростання у розвинутих країнах з ринковою економікою, існуванням кризи ряду базових галузей господарства, з глибоким циклічним спадом, що періодично виникає у виробництві. Темпи диференціації виробництва, збільшення різноманіття товарів і послуг, тобто збільшення кількості сегментів на ринках значно випереджають темпи зростання попиту споживачів, що призводить до значної конкурентної боротьби за платоспроможний попит споживачів не тільки на ринках товарів – замінників, але навіть і на непов’язаних між собою ринках. Тому все агресивнішою стає реклама як один з основних методів боротьби за гроші споживачів, які обертаються на інших ринках. Так, на сьогоднішній день фірми іноді витрачають до 40 % свого прибутку на рекламу.

Досконала конкуренція та чиста монополія зустрічаються відносно рідко. Значно частіше в ринкових економіках домінують такі типи ринкових структур, як монополістична конкуренція та олігополія.

Монополістична конкуренція – це ринкова ситуація, за якої велика кількість виробників реалізує схожу, але не ідентичну продукцію, намагаючись надати їй реальних або уявних виключних якостей. Ринок монополістичної конкуренції найбільш поширений у сучасній ринковій економіці (виробництво одягу, косметики, ліків, електроприладів, кондитерських виробів, харчова промисловість, побутові послуги населенню та ін.). Інша ситуація утворюється при олігополії, коли мала кількість великих фірм виробляє основну частку даної продукції. Характерні риси олігополії (від грец. "oligos" – декілька, "poleo"– продаю, торгую):

1) невелика кількість фірм у галузі;

2) наявність високих бар’єрів для входження в галузь;

3) загальна взаємозалежність.

Фірми, які володіють певною монопольною владою, досить часто намагаються застосувати одну з форм недосконалої конкуренції – цінову дискримінацію. Вона полягає в тому, що однакові товари фірма продає різним покупцям за різними цінами залежно від їх платоспроможності.

Обов’язковими умовами при цьому виступають:

1) фірма має достатньо високу ступінь монопольної влади;

2) фірма має можливість сегментувати ринок, тобто поділити покупців на різні групи (наприклад пільги чи знижки студентам, пенсіонерам);

3) споживач, який купує товар за нижчою ціною, не має можливостей його перепродати дорожче.

За допомогою цінової дискримінації фірма отримує за рахунок споживачів надприбутки, що призводить до неефективного розподілу обмежених ресурсів у суспільстві на її користь і тому потребує обов’язкового обмеження з боку антимонопольних органів державної влади.

Поиск по сайту: