Антимонопольне законодавство

Слід пам’ятати, що загроза від фірм, які володіють монопольною владою, полягає в тому, що там, де вони панують, зникає вільна конкуренція. Монополісти одержують можливість маніпулювати цінами для власної вигоди та на шкоду суспільству загалом. Тому виникає завдання обмеження діяльності фірм, які володіють монопольною владою, або, якщо це ускладнено, навіть їх ліквідації. Так, в США для визначення ступеня монополізації ринку застосовують так званий "індекс концентрації ринку Герфіндаля" (Н):

,

де Н – індекс Герфіндаля; Р1, Р2,…Рn – відповідно частки фірм на
ринку у %.

Антимонопольне законодавство та державне регулювання окремих галузей мають одну мету – забезпечити економічні умови для росту добробуту суспільства та недопущення перерозподілу національного багатства на користь монополістів. Якщо антимонопольне законодавство вирішує завдання, впливаючи на інституціональну структуру виробництва та поведінку господарюючих суб’єктів, то державне регулювання безпосередньо, через визначення цін та, в окремих випадках, адміністративних і економічних меж ринків збуту, а також шляхом введення вимог до об’єму та якості товарів і послуг. В Україні основними адміністративними способами державного регулювання діяльності монополій є:

– встановлення цін і тарифів (граничних рівнів цін, торговельних надбавок і націнок), граничних нормативів рентабельності;

– декларування зміни цін;

– встановлення стандартів і показників якості на товари та послуги;

– регулювання обсягів ринку (виробництва);

– встановлення держзамовлення та держконтракту;

– тарифного регулювання імпорту й експорту товарів.

У країнах з розвинутою ринковою економікою характерним є існування чистої чи різних видів недосконалої конкуренції в більшості галузей економіки. І, навпаки, в економіці України домінуючу роль посідають монополії. Так, у машинобудуванні близько 70 % підприємств є абсолютними монополістами. Тому демонополізація економіки є важливим завданням на шляху до ефективно діючого конкурентного ринку. Головне завдання демонополізації – збільшення кількості господарюючих суб’єктів, які конкурують на товарних ринках, та обмеження чи припинення монопольної діяльності. Існують такі способи демонополізації (залежно від особливостей монополізованих ринків):

– децентралізація управління;

– зниження чи зняття бар’єрів, які обмежують вступ господарюючих суб’єктів на існуючі товарні ринки;

– стимулювання вступу на монополізовані товарні ринки нових господарюючих суб’єктів;

– поділ державних монопольних утворень;

– ліквідація державних організаційних структур монопольного типу.

Ці способи передбачають певні дії з боку відповідних державних органів влади. Так, у перехідній економіці при децентралізації управління виконуються такі заходи:

1) розмежування функцій управління між різними органами влади й управління;

2) обмеження та регламентування функцій органів державної влади, органів місцевого самоврядування стосовно господарюючих суб’єктів і позбавлення зазначених органів не властивих їм функцій, а також права втручатись у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавством України;

3) скорочення кількості галузевих органів державної виконавчої влади.

Антимонопольне законодавство ґрунтується на принципах:

– захист і посилення необхідної умови ефективного функціонування кожного ринку – конкуренції;

– при розв’язанні тих або інших конкретних справ слід виходити з економічного осмислення всього балансу монопольних і конкурентних сил, а саме:

а) ознакою монополії є не великий розмір компанії та навіть не розміри контрольованого ринку, а наявність у компанії монополістичних намірів і достатньої ринкової влади для їх здійснення;

б) при порушенні антимонопольного законодавства суттєве значення має доказовість наявності монопольної влади;

в)монопольна влада визначається як можливість тієї чи іншої компанії контролювати ціни та виключати конкуренцію.

Існує два основних шляхи реалізації принципів боротьби з монополізмом: законодавчий та адміністративний.

Для дотримання антимонопольного законодавства створюються відповідні державні органи. Таким державним органом в нашій країні є Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення. Він має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень, а для створення нового економічного об’єднання необхідно здійснити обов’язкову реєстрацію в цьому державному органі. На початку 1992 року прийнято закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В березні 2001 року в Україні було прийнято новий Закон «Про захист економічної конкуренції». В ньому передбачається контроль за створенням, реорганізацією (злиттям) фірм з метою запобігання виникненню монопольних ситуацій і зловживання монопольним становищем. Згідно з цим законом, монопольним слід вважати становище, коли частка підприємства на ринку перевищує 35%. Подібні державні органи й антимонопольні закони вже давно існують у розвинених країнах з ринковою економікою. Так, у Канаді діє Бюро політики в галузі конкуренції, яке стежить за виконанням спеціального федерального закону про конкуренцію. У ФРН діє закон проти обмеження конкуренції. Про значущість цього закону свідчить той факт, що на його прийняття витрачено 10 років.

Основними завданнями антимонопольного регулювання в країнах з ринковою економікою вважають:

– забезпечення оптимального балансу інтересів суспільства та монопольних утворень;

– запобігання одержанню господарюючими суб’єктами надприбутків внаслідок використання монопольного становища;

– гарантування нормативного рівня якості товарів, що виробляються монопольними утвореннями;

– забезпечення необхідних обсягів товарів на ринку та доступу всіх членів суспільства до певних товарів, що постачаються на ринок монопольними утвореннями;

– забезпечення товарами специфічних груп споживачів або територій.

Запитання та завдання для створення проблемних ситуацій та самоконтролю знань студентів

1. Які основні причини виникнення монополії?

2. Дайте визначення монополії як економічної категорії та назвіть її основні форми.

3. Які основні ознаки монопольної влади ви б виділили?

4. Які основні умови виникнення конкуренції?

5. Яка сутність і основні риси конкуренції?

6. Чим відрізняється ціноутворення в умовах досконалої конкуренції від ціноутворення в умовах недосконалої конкуренції?

7. Які умови та обмеження цінової дискримінації? Чи може кожна ринкова структура привести до цінової дискримінації?

8. З якими економічними процесами пов’язане формування олігополістичної структури ринку?

9. В чому полягають переваги і недоліки монопольної організації ринку над ринком досконалої конкуренції?

10. Які головні задачі антимонопольного законодавства?

Тести

1. Сутність економічної монополії найбільш повно характеризують твердження про те, що вона є:

а) великим акціонерним товариством;

б) угодою чи змовою підприємств, що зосереджують у своїх руках основну частину виробництва та збуту певної продукції;

в) спільним підприємством;

г) великою торговельно-промисловою групою.

2. Безпосередньо причиною виникнення монополізму є:

а) зниження ефективності функціонування індивідуальної приватної власності;

б) підвищення рівня концентрації виробництва та капіталу;

в) прагнення до максимізації прибутку;

г) поглиблення суспільного поділу праці.

3. В умовах чистої монополії підприємство:

а) погоджується з ринковою ціною рівноваги;

б) частково контролює ціни;

в) лідирує в ціновій політиці;

г) повністю контролює ціни.

4. Підприємство-монополіст несе збитки, якщо:

а) середні змінні витрати перевищують граничний дохід;

б) ціна дорівнює середнім змінним витратам;

в) ціна перевищує середні постійні витрати;

г) ціна менша за середні загальні та більша за середні змінні витрати.

5. На ринку досконалої конкуренції підприємство:

а) випускає унікальні продукти;

б) вступає в нецінову конкуренцію;

в) керується ціною рівноваги;

г) частково контролює ціни.

6. Зростання економічного прибутку на ринку досконалої конкуренції не сприяє:

а) підвищенню цін на ресурси;

б) притоку капіталів;

в) збільшенню випуску продукції;

г) підвищенню ціни на продукцію.

7. Досконала конкуренція в економіці:

а) стримує науково-технічний прогрес;

б) лише завдає збитків більшості підприємців;

в) є небажаним явищем для підприємців;

г) забезпечує всім підприємцям свободу вибору економічних дій.

8. Недосконала конкуренція – це:

а) забруднення великими підприємствами навколишнього середовища;

б) будь-яке монопольне втручання у процес ціноутворення;

в) встановлення державного контролю за рівнем товарних цін;

г) перерозподіл державою доходів конкуруючих суб’єктів через бюджетно-податкову систему.

9. Цінова дискримінація – це:

а) диференціація заробітної плати працівників фірми;

б) збільшення прибутку за рахунок встановлення більш високих цін на товари;

в) підвищення ціни на товари більш високої якості;

г) продаж однакової продукції за різними цінами різним покупцям.

10. Перший законодавчий антимонопольний акт в Україні було прийнято у:

а) 1986 р.;

б) 1991 р.;

в) 1992 р.;

г) 2001 р.

Поиск по сайту: