Предмет економічної теорії. Її основні завдання та функції

Існування кожної науки забезпечується наявністю свого, особливого об’єкта дослідження. Предметом курсу економічної теорії являються економічні відносини, що виникають в суспільному розвитку, в їх взаємодії з продуктивними силами, i економічний механізм господарювання. Економічна теорія як навчальна дисципліна вивчає економічні категорії, економічні закони i механізм господарювання, що регулює відносини у виробництві, розподілі, обміні, споживанні та на різних структурних рівнях економічної системи: мікро-, макроекономіці та економіці світового господарства.

Однак, сучасні науки про економіку відрізняються не стільки об’єктом свого вивчення, скільки своїми цілями, підходами та функціями. В країнах з розвинутою ринковою економікою поруч з політичною економією вивчається економіка. В ній розглядаються шляхи тільки ефективного використання ресурсів для покращення добробуту. Економіка досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів чи управління ними з метою максимального задоволення потреб людини. Предмет економіки легко визначити, оскільки матеріальні потреби суспільства безмежні, а економічні ресурси для виробництва товарів i послуг обмежені, - основним мірилом взаємозв’язку потреб i ресурсів є ефективність. При цьому необхідно забезпечити повну зайнятість населення та відповідний обсяг виробництва. Варто також порівнювати досягнутий обсяг виробництва продукції з можливостями задоволення потреб у майбутньому (проблема вибору).

Економіка вивчає теорію та практику ринкової організації економіки, категорії ціни, попиту та пропозиції, грошей, витрат виробництва, прибутку. Виділяються три рівні відносин, три розділи науки: мiкро-, макроекономіка та економіка світового господарства. Мікроекономіка вивчає економічні, господарські відносини підприємств, фірм, інтереси суб’єктів господарювання, комерсантів, бізнесменів, робітників, їх потреби, бажання, пріоритети, попит, поведінку споживача, поведінку виробника в умовах конкуренції, ринок ресурсів i формування доходів.

Головною проблемою мікроекономіки є визначення рівноваги через ринкову ціну товару, еластичність попиту та пропозиції. Основним механізмом досягнення рівноваги є конкуренція в різних формах, а також маркетинг як система організації виробництва та збуту продукції та менеджмент як система управління підприємством, соціальна підсистема ринкової економіки.

Макроекономіка вивчає проблеми досягнення рівноваги в розвитку соціальної економки загалом. Її категоріями являються національний дохід, грошова система, інфляція, держбюджет, ринок праці та зайнятість, соціальний захист населення, інвестиції та ефективність національного багатства.

Світова економіка досліджує глобальні аспекти рівноваги між окремими країнами, регіонами, міжнародними економічними угрупуваннями. Важливими категоріями цієї науки є: експорт та імпорт, торговий i платіжний баланси, тарифи, квоти, валютні курси.

Завдання економічної теорії як науки i навчальної дисципліни визначаються не тільки її предметом, а й функціями. Даючи цілісну картину відносин між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання благ (економічного базису суспільства), вона виконує світоглядну функцію. Розкриваючи послідовні ступені пізнання економіки суспільства, вона виконує теоретико-пізнавальну (гносеологічну) функцію. Економічна теорія виконує також практичну функцію, тобто систематизує всю масу явищ i процесів економічного життя, підвищує зацікавленість індивідів у активних діях, формулює принципи, правила, форми господарювання суб’єктів ринкової економіки. Вона визначає орієнтири господарської діяльності, найбільш ефективні напрями використання ресурсів, шляхи та способи впливу економічними методами на покращення задоволення потреб людей. Економічна теорія являється основою розробки механізму господарювання, вибору його структури та елементів ринкових відносин. Економічна теорія, узагальнюючи факти розвитку економіки, дає можливість не тільки визначити доцільність i прiоритетнi напрями задоволення потреб сьогодні, але i розробити перспективні завдання та раціональні шляхи їх вирішення, обґрунтувати економічну стратегію й економічну політику.

Поиск по сайту: