|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ВиробництваК.Маркса однобічне, що він зловживає методом економічного трактування історії. Сам М.Ковалевський вважав* що всі фактори — економічні, культурні, політичні, ідеологічні тощо — принципово рівнозначні для розвитку суспільства; серед них нема провідних і визначальних або менш вартісних і вторинних. Четвертий етап, сухтю якого є визначення та інституцірналізація й економічної соціології у західному науковому світі, пов'язаний з іменами Т.Парсонса і Н.Смелзера. У його межах уперше здійснено обґрунтування спеціального предмета досліджень цієї науки, розроблено її історію. Однак основним результатом нового концептуального підходу Т.Парсонса і Н.Смелзера до проблем економічної соціології є структурно-функціональний аналіз: Згідно з його принципами, економіка є однією з підсистем соціальної системи загалом, яка виконує функцію адаптації суспільства до довкілля. Сама ж економіка також поділяється на підсистеми: виробництво, капіталовкладення, природні й людські ресурси, підприємництво (останнє виконує центральну функцію інтеграції). На думку названих соціологів, примітивні суспільства не були диференційованими на підсистеми спільнотами. Диференціація спочатку відбувається у системі дії: суспільство відокремлюється від капіталу й від особи, йде становлення індивідуальності, виникає свобода вибору для людини, відбувається деміфологізація її життя і свідомості тощо. Згодом із суспільства виокремлюються правова й політична підсистеми, і лише після того — підсистема економіки, де основні засоби інституціоналізації — ринок і гроші. Н.Смелзер досліджує взаємодію економіки й культурних чинників, політичних змін, етнічних відносин, соціальної структури; його основний внесок — розробка концепції соціологічного аналізу економічних процесів (виробництво, розподілу та обміну, споживання, економічного зростання тощо). Остання чверть XX ст. ознаменувалася появою нового потужного соціологічного напряму — теорії постіндустріального суспільства. Оскільки загальний зміст цієї теорії викладений у темі № 4, подамо лише ті її фрагменти, які стосуються проблем цієї теми і які характеризують ситуацію у сфері виробництва розвинутих країн світу на порозі XX ст. Ці фрагменти можна згрупувати таким чином. 1. Зміни в характері виробництва: • перехід від виробництва товарів до сервісної (обслуговуючої) економіки; • розмивання меж між виробничою та невиробничою працею, між працею із виробництва матеріальних благ і виробництвом послуг, між виробництвом і споживанням у
Новий характер власності Новий характер організації та управління виробництвом
цілому; • перехід від суто споживання до виробничої діяльності нового типу, яка дедалі частіше розглядається як різновид дозвілля; • швидке заміщення праці знаннями; не масоветкатеріальне виробництво, а індивідуалізоване створення інформації та знань; • руйнування меж між освітою, працею й дозвіллям; • підвищення ролі науково-дослідних центрів і університетів, де створюється дедалі більша частка національного продукту. 2. Трансформація власності: • дифузія прав власності у двох напрямах: а) зосередження акцій у дрібних держателів і виникнення внаслідок цього так званої «демократизації» капіталу;" б) формування компаній і кордорацій, значна частина капіталу яких контролюється їхніми робітниками; • перетворення традиційної приватної власності на юридичну фікцію і формування власності на інформацію та знання, які нероздільно пов'язані з тими, хто їх виробляє; • зменшення залежності людини від власності лредставників панівного класу на засоби виробництва, оскільки головними з них стають • знання, дедалі доступніші для звичайної людини; • велетенську зростання ролі: освіти, яка стає каналом доступу до отримання і вироблення знань, а відтак — і до інтелектуальної власності як такої. З огляду на це Ф.Фукуяма зазначає, що класові відмінності, які існують нині у США, викликані передусім відмінностями в освіті. 3. Зміни характеру організації та управління виробництвом: • створення системи управління, заснованої на широкій участі і менеджерів, і робітників; • підвищення ролі неприбуткових організацій, участь у яких має добровільний характер і котрі стають важливими центрами не тільки ухвалення рішень, ай впливу на інші соціальні інститути; • перехід від економіки, організованої на основі стихійних законів ринку, до господарства, що має радше не плановий, а «узгоджувальний» характер. У цьому узгодженні бере участь широке коло представників сфери виробництва, послуг і споживання, а також держава, неприбуткові громадські організації, дедалі більша кількість робітників. Тобто витворяється не державне чи приватновласницьке регулювання й управління, але активне соціальне регулювання з елементами громадського самоуправління і в сфері виробництва, і в інших сферах суспільного життя. Нова система цінностей
Постмодер- ністське бачення економічних проблем
4. Зміна соціального статусу і ролі робітника та формування нової системи цінностей: • відмова від нарощування масового виробництва матеріальних благ, перехід до максимального розвитку людського потенціалу; • заміна трудової активності новим типом активності — креативної (творчої) за своєю суттю; • зміна основної якості виробника: головним у людині стає не її фізична сила, а здатність до інновацій; • заміна пролетаря-виробника матеріальних благ просьюмером, тобто людиною, яка одночасно і продукує, і споживає; • руйнація старих домінуючих орієнтирів на індивідуалізм і особисту підприємливість та їх заміна оптимальною сполукою індивідуалістських і спільнісних якостей особистості; дедалі ширша участь людей у недержавних добровільних громадських організаціях та локальних спільнотах; • перехід від сповідування ринкових принципів до постекономічних цінностей; • поступова відмова від економізованих матеріальних цінностей та орієнтирів і перехід до постматеріальних соціологізованих систем цінностей з їх орієнтацією не на максимальний матеріальний добробут, а на високу якість життя з широкими можливостями самовираження, саморозвитку і самореалізації особистості. Таким чином, багато проблем, які на перший погляд є суто економічними, на порозі XXI ст. набувають значно ширшого соціального контексту і починають "переплітатися із проблемами суспільства і людини в цілому. Саме ця обставина й привернула увагу постмодернгстів, котрі починали з культурологічних проблем, але згодом сформували специфічний підхід також і до господарської тематики і знайшли, на думку В Лноземцева, нетрадиційні шляхи осмислення ролі економічних явищ у житті суспільства. Постмодерністське широке трактування виробництва як виробництва не лише матеріальних благ і послуг, а й креативної людської особистості дозволило включити в рамки цього процесу фактично всі сторони життя людини. Одночасно саме поняття споживання у постмодернізмі також розглядається нетрадиційно, а як процес засвоєння статусних станів і культурних форм. В умовах сталого зростання ролі знань та інформації, розвитку господарської діяльності, зумовлених творчою активністю особистості (а не економічними, як до
Постмодернізм про пост ринковий устрій Сфера Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |