К.Маркса

зумовлений гарантією з боку держави свободи підприємництва, безперешкодної конкуренції, коли немає протекціонізму (тобто державного покровительства) у торгівлі тощо. Соціальний вміст має і теорія вартості Сміта: джерелом вартості товару є всезагальна праця, яка передбачає соціальну рівність виробників.

Праці Д.Рікардо (1772—1823), відомого англійського економіста, ще більш спеціалізовані щодо економічної діяльності. Він був автором теорії трудової вартості. Але й Д.Рікардо аналізував взаємозв'язок економіку із соціальною сферою. Стала відомою виявлена ним закономірність про пряму залежність величини заробітної плати від ступеня нагромадження капіталу. Саме в цьому положенні міститься умова гармонії інтересів праці й капіталу, зростання соціальних результатів капіталістичного виробництва.

Англійський учений Т.Мальтус (1766—1834) звернув увагу на взаємозв'язок між виробництвом і динамікою народонаселення. Суть сформульованого ним закону така: зростання народонаселення від­бувається у геометричній, а життєвих засобів і благ — в арифметичній прогресіях. Це призводить до зростання кількості незабезпеченого насе­лення, тому завжди є багаті і бідні. Бідні — це той надлишок людей* якому не вистачає вироблених благ. Регуляторами такого стану в Т.Мальтуса є епідемії, голод, війни, які ліквідовують «зайву» частину народонаселен­ня. Звідси походять також заклики до робітничого класу і селянства (як малозабезпечених верств населення) утриматися від народження дітей і створення багатодітних сімей.

Другий етап розвитку наукових уявлень про економічну сферу та її зв'язок зі сферою соціальною пов'язаний з виникненням якісно нової ситуащї у взаємодії між капіталістичною економікою та суспільством. Як тільки капіталістична економіка запрацювала на повну силу, з'яви­лися основні соціальні суперечності цієї економічної системи: кризи початку XIX ст., антагонізм праці й капіталу, безробіття тощо. Ці процеси описані у працях К.Маркса, який першим здійснив спробу соціологічної перебудови теоретичної економіки. Для нього найбільш драстичними соціальними наслідками капіталістичної економічної системи були експлуатація праці й деградація особистості робітника, абсолютне й від­носне зубожіння більшості суспільства. Він розглядав елементи еконо­мічної системи — виробництво, розподіл, нагромадження капіталу — як соціальні процеси. У тому К.Маркс вбачав дію всезагального закону суспільного життя: економічна, трудова діяльність є основоположною для людини, формує її суть і соціальну природу. Однак форми організації