Та управління

• співробітництво адміністрації з робітниками в розв'язанні вироб­ничих завдань; однакова відповідальність за справи на виробництві в адміністрації, і робітників. Запровадження системи Ф.Тейлора на американських підприємствах на початку XX ст. стало причиною Швидкого зростання інтенсивності праці, підвищення її продуктивності, а отже і зростання прибутків власників підприємств. Водночас практичне застосування цієї системи означало поширення експлуатації найманої робочої сили, ставлення до робітників як до придатків машин, перетворення на «дресированих мавп». Тому не дивно, що під тиском опору робітників, % також«наслідок бурхливого розвитку науки й техніки у передвоєнні та повоєнні роки ця системи змушена була поступитися місцем новимсистемам і концепціям і у виробничій практиці, і в соціологічній науці.

У соціології праці й управління була розроблена доктрина «людських відносин», одним з авторів якої був уже згадуваний у попередніх темах Е.Мейо (1880—1949). Підставою для неї стали результати хоторнських експериментів, що їх здійснювали вчені Гарвардського університету під керівництвом Е.Мейо протягом 5 років на підприємствах фірми «Вестерн електрик»» вони охопили понад 20 тис. робітників.¹ Висновки були такі:

• зростання продуктивності праці може бути досягнуте незалежна від стану її матеріально-речових умов;

• успіх трудової діяльності більше залежить від соціально-психологічних чинників (людський взаємин), ніж від матеріально-речових умов;

• гармонізовані людські взаємини всередині виробничих груп і між. робітниками та адміністрацією є запорукою ефективності праці,

• людське ставлення керівників до підлеглих, демократичне вирішена, питань за участю обох сторін, урахування адміністрацією думки робітників. зумовлює зміцнення почуттів власної значущості та-групової солідарності працівників, допомагає уникати конфліктів і встановлювати сприятливий соціально-психологічний клімат у трудовому колективі.

Отже, якщо система Ф.Тейлора вирішувала основне завдання — зростання продуктивності праці і прибутків за рахунок посиленої експлуатації робітників, то доктрина людських відносин досягала мети

Через звернення до позаекономічних чинників соціально-психологічного характеру. Виявилося, що людина може працювати набагато краще і без хронометражу її рухів; без нагляду і проганяння; спід лише поважати її

Теорія «збагачення праці» Ф.Терцберґа

Сучасна

західна

соціологія

праці

й управління

гідність задовольняти її певні психологічні та соціальні потреби. Саме в цьому останньому випадку чітко простежувався взаємозв'язок соціальної та економічної сторін виробництва.

У сучасній західній соціології праці й управління здійснюються активні спроби поєднання обох концепцій (Ф.Тейлора й Е.Мейо), оскільки вважається, що кожна з них має свої раціональні зерна. З такими інтеграційними ідеями виступають насамперед американські соціологи. Р.Лікерт, Д.Мак-Ґрегор, Р.Мак-Муррі та ін. У1960—1970 рр. значного поширення набуває теорія «збагачення праці» американського вченого Ф.Герцберґа, яка своє «друге дихання» здобула у 1980-х рр., модифіку­вавшись у концепцію «гуманізації праці». Ф.Герцберґ усі спонуки до праці поділив на дві групи:

• зовнішні щодо до праці фактори (методи управління персоналом, стиль керівництва та його компетентність, умови праці, соціально-психологічний клімат, грошові винагороди тощо);

• внутрішні чинники (зміст праці, усвідомлення своїх досягнень, визнання їх іншими людьми^ прагнення до просування «нагору», почуття відповідальності, самореалізація праці та ін.). Зовнішні фактори можуть лише забезпечити нормальний плин

роботи, зняти невдоволення працею; вони є короткотерміновими і лише тимчасово забезпечують трудовий процес. Справжніми стимулами є чинники другої групи, а отже, треба стимулювати працю через саму працю, збагачуючи її зміст, соціальне визнання та престиж. Трудову діяльність робітника слід урізноманітнити, зменшити її регламентацію, передати працівникові частину контрольно-управлінських функцій, удосконалювати організацію праці.

Нині в західній соціології праці й управління дедалі більше поши­рюються основні положення концепції Ф.Герцберґа, доповнені вимогами заміни традиційних форм організації праці і створення на виробництві більш людських умов праці; вважається, що праця повинна давати задоволення, бо людина, ЩО дістає радість від своєї роботи, краще працює і не потребує жорсткого контролю; внаслідок цього виникає ефект самоуправління. Паралельно відбувається і відродження ідей Ф.Тейлора (втілене в гасло «Назад до Тейлора»), особливо в тих випадках, коли концепції «збагачення праці», «людських взаємин» та «гуманізації праці» не дають негайних реальних результатів або розбещують робітників, надаючи їм забагато свободи (звідси такі, загалом нетипові для західного виробничого процесу явища, як ухилення від ретельної праці, переки­дання своїх обов'язків на плечі інших, симуляція хвороби, а то і просто неробство за спинами своїх колег).

Поиск по сайту: