Розділ І. Загальна теорія та історія соціології. підготовано понад 20 доповідей, найвідомішою з яких стала доповідь групи Д.Мідоуза1972 р

підготовано понад 20 доповідей, найвідомішою з яких стала доповідь
групи Д.Мідоуза 1972 р. Саме в цій доповіді містився шокуючий для
світу вирок: людська цивілізація має невдовзі загинути внаслідок досяг-
нення нею межі зростання, яка зумовлена вичерпаністю мінеральних
ресурсів і земель, придатних для сільськогосподарської діяльності, а
також забрудненням довкілля.
Прояви Найяскравіші прояви та ілюстрації ГЕК подані нижче:

глобальної • шалено високі темпи використання енергії та вичерпання природних

екологічної ресурсів, з яких вона видобувається (якщо в доіндустріальному

кризи суспільстві для створення продуктів, що містили 100 калорій, людина

витрачала лише 1 калорію, то сьогодні з цією метою при вирощуванні фруктів вона витрачає від 50 до 1 тис. калорій, при виробництві яловичини — 3,5 тис. кал., при вирощуванні овочів у теплицях — відповідно 50 тис. кал. Споживання традиційних корисних копалин підійшло до межі їх розвіданих запасів, а використання покладів найрідкісніших металів — цинку, хрому, міді, магнію, молібдену тощо — протягом XX ст. зросло у 2—8 тис. разів. їхній видобуток вимагає колосальних витрат енергії і супроводжується руйнуванням гігант-ських мас породи: так, для виготовлення однієї десятиграмової золотої обручки сьогодні використовується біля 3 тон природних компо-нентів);

25. неекономне використання енергії (лише 20% спалюваного бензину приводить у рух колеса автомобіля, тоді як решта^губиться при роботі двигуна; лише 10% електроенергії йде на розігрівання спіралі у жарівці, а решта працює на глобальне потепління тощо);

26. різке скорочення площі земель, придатних для ведення сільського господарства (за останні ЗО років придатні для використання землі в розрахунку на душу населення скоротилися вдвічі);

27. збільшення рівня вуглецю в атмосфері, що призводить до утворення так званого парникового ефекту, потепління клімату і врешті-решт до глобальних змін погоди з її зростаючою непередбачуваністю (про-тягом тих самих ЗО років рівень вуглецю в атмосфері зріс більш як на 20%);

28. знищення й зникнення багатьох видів живих істот (щодня в світі щезає майже 20 видів таких істот — птахів, комах, звірів, рослин, риб — і ці цифри на початку XXI ст. можуть зрости до 50 на день);

29. збільшення неліквідних відходів і сміття, яке важко піддається переробці та утилізації (нині 99% матеріалів, які використовуються для виготовлення споживчих товарів, перетворюється на відходи за

Тема в. Суспільство як цілісна система

проміжок часу менший, ніж 6 тижнів після їх продажу; водночас не існує безпечних технологій їх переробки або видів мікроорганізмів, які б розкладали ці відходи швидко, перетворюючи їх на нешкідливі органічні складники) тощо.

Всі ці та інші негативні явища поволі підводять людську цивілізацію
до тієї межі, переступивши через яку виникає загроза самому її існуванню
разом з існуванням людини; наближається, за означенням А.Пуанкаре,
біфуркація (від лат. bifurcus — роздвоєний), за термінологією Р.Тома-
катастрофа біосфери.
Фактор-4 Безперечно, наведені міркування не мають суто алярмічного або вкрай

песимістичного характеру. В одній з останніх доповідей Римському клубові ідеться про те, що розвинені країни шукають і знаходять досить ефективні вирішення екологічних проблем. Запровадження якісно нових технологій дає змогу, за розрахунками авторів доповіді Е.фон Вайцзек-кера, А. та X. Ловінсів, жити вдвічі заможніше, витрачаючи лише половину ресурсів (так званий Фактор-4).

Водночас нині в соціології виникає й утверджується такий напрям,
як альтернативна соціологія, побудована на новій екологічній пара-
дигмі, що докорінно відрізняється від донедавна домінуючої. У західній
соціологічній літературі вона отримала назву «інвайронментальної (від
англ. environment — довкілля) соціології». Російський соціолог
О.Яницький уявляє протилежність цих двох парадигм таким чином (див.
схему на стор. 144).
Коеволюція Дедалі більше вчених пропонує запровадити такий розвиток людства,

природа який не руйнує стабільності біосфери та забезпечує її збереження в межах

і суспільства існуючого каналу еволюції. Один з них, академік М.Моїсеєв, запровадив до наукового обігу поняття «коеволюція». Йдеться про таку поведінку людства, таку адаптацію його діяльності до природних процесів у біосфері, котра зберігатиме або сприятиме збереженню й поліпшений теперішнього стану біосфери та унеможливить загрозу її наближення до небезпечної межі біфуркації або катастрофи. М.Моїсеєв зазначає, що для такої коеволюції природи і суспільства принципово не досить подолати ГЕК суто технічними заходами. Слід, на його думку, якісно змінити антропологічне навантаження на біосферу, а отже, перебудувати й саме суспільство. Це не буде управлінням у звичайному сенсі цього слова; у таких надскладних системах, якими є суспільство і біотичні системи, воно не буде достатньо ефективним. Це має бути «напрямний, скеровуючий розвиток», де, звичайно, матимуть місце й зусилля щодо створення і вдосконалення техніки й технологій. Однак головна увага зосеред-

Розділ І. Загальна теорія та історія соціології

ДОМІНУЮЧА СОЦІАЛЬНА ПАРАДИГМА

Поиск по сайту: