|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Конфліктологічний
підхід
Партії є важливим елементом політичної системи, до якої, крім них, входятьполітичні інститути, і також політичні ролі, відносини, процеси, принципи політичної організації суспільства, політична свідомість, політична культура тощо. Як наголошують українські соціологи, політична система суспільства визначається: • класовою природою, соціальним устроєм, формою правління (парламентського, президентського); • типом держави (монархія, республіка); • характером політичного режиму (демократичним, тоталітарним, авторитарним); • характером соціально-політичних відносин (стабільних або нестабільних, конфліктних або консенсусних); • характером політико-правового статусу держави (конституційна, з розвиненими або нерозвиненими правовими структурами); • характером політико-ідеологічних і культурних відносин (відкритих або закритих із паралельними, тіньовими, маргінальними структурами чи без них); • історичним типом державності; • етнічною структурою тощо. Американський вчений Г.Кінлох вирізняє три підходи до розуміння політичної системи. Згідно зі структурно-функціоналіським підходом (Т.Парсонс та інші) політична система становить собою усталену структуру, що складається з держави та її органів, політичних партій, засобів масової інформації, корпорацій тощо. Вона націлена на усунення дисфункцій і розладів у соціальній сфері через застосування важелів влади та інших засобів узгодження. У такому разі політичний процес розуміється як функціонування системи в цілому в узгодженості з її окремими елементами зокрема. Це дозволяє уявити політичні процеси та інститути як природні та необхідні. Певними вадами такого підходу є акцент на стабільності і Сталості системи та виведення з поля аналізу основного двигуна політичних змін — політичних суб'єктів. Згідно з конфліктною моделлю (Р.Дарендорф та інші) політична система — це передовсім відкритий простір зіткнення соціально-політичних суб'єктів. Політичний процес у цій моделі — це процес боротьби за владу, статуси і ресурси між соціальними групами і спільнотами. Але, з другого боку, це й процес формування політичних механізмів розв'язання і попередження конфліктних ситуацій. Акцент на динаміці та ролі політичних суб'єктів, утім, не супроводжується проникненням у мотиви участі в^політичних акціях, у соціально-пеихологічні основи конфліктної поведінки.
Біхевіоризм Види і типи політичних систем Соціологія держави Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |