 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Соціології. того, чинниками) на ш тенденції вимагали аналізу суб'єкт-суб'єктних відносин як основеої форми соціальних зв'язків у тисячолітті
того, чинниками) на ш тенденції вимагали аналізу суб'єкт-суб'єктних відносин як основеої форми соціальних зв'язків у тисячолітті, що настало.
Нарешті, великою € заслуга пост модерністів у зображенні суспільства, яке формується і нині, у вигляді пост ринкового типу соціального устрою (особлива заслуга тут належить З.Бауману). Саме вони з акцентували на тому, що нині доцільно розділяти потреби (пеесіз) [бажання, хотіння (шапіз) людини. Останні власне втрачають характер безпосередньої матеріальної нужди: людина досягає матеріального достатку, що дозволяє їй не задумуватися над задоволенням звичних потреб; тоді вона й починає шукати самовираження поза межами традиційних стереотипів поведінки, властивих індустріальному суспільству. Так з'являються бажання, хотіння (геапїз), засновані цілковито на суб'єктивних прагненнях особистості до, наприклад, самовияву в споживанні. Об'єктом такого самовираження може бути не купівля дорогого автомобіля найновішої марки, а придбання недорогого художнього твору або проведення відпустки разом із друзями, основним видом занять під час якої є турбота про довкілля або допомога бідним, немічним і хворим. У таких умовах втрачається можливість обчислення вартості в традиційних одиницях (наприклад, грошових) і сама вартість як господарська категорія починає трактуватися в якісних, а не кількісних вимірах. Це стосується насамперед такого виміру, як висока якість життя.
Водночас слід акцентувати на одній принциповій для соціології особливості. У західній соціологічній думці сфера економіки є предметом дослідження насамперед у загальнотеоретичному плані і втілюється в економічній соціології, коротку історію розвитку якої викладено раніше. Економічна соціологія розглядає економіку як одну з підсистем суспільства, а також суспільні впливи на неї. Вона має на меті вкласти економічну науку в ширший контекст соціальних відносин, визначити соціальні передумови, закономірності та результати економічної діяльності, без чого годі знайти причини трансформацій і змін економічних систем. Російський соціолог Ю.Вєсєлов щодо цього слушно зазначає, що економічна наука не могла пояснити, звідки взялися такі загальні соціальні тщш? як «підприємець», «пролетар», що змусило їх обрати нестандартні для свого часу моделі поведінки й ціннісні орієнтації. Саме М.Вебер-срЦіолог зміг відповісти на це питання, виявивши причини виникнення нових форм економічної поведінки. Але задля того він мусив звернутися до досліджень позаекономічних об'єктів, а саме — до релігійно зумовленої етики трудової поведінки.
Прикладна емпірична соціологія праці та управління
Концепція наукового менеджменту
Ф.Тейлора
Вироблення наукових методів праці
Принципи
системи
Ф.Тейлора
З другого боку, у західній соціології поширений такий напрям дослідження економічних процесів і економічного життя, як прикладна емпірична соціологія пращ та управління. Тут ми надибуємо інші, відмінні від економічної соціології аспекти соціологічного аналізу; досліджувати належить умови і стимули виробничої діяльності, організацію виробництва, економіку і технологію праці, взаємин членів різних соціальних груп на підприємствах, природу трудових конфліктів і можливість їх мирного врегулювання тощо. Основним у цьому плані є виявлення потенцій виробництва і його вдосконалення у напрямі досягнення найвищої продуктивності праці, її максимальної ефективності.
Така прикладна галузь соціології виникає на початку 30-х років XIX ст. на основі концепції раннього наукового менеджменту (від англ. тапа§е-тепі — управління), засновником якої вважають відомого американського інженера-дослідника й організатора виробництва Ф.Тейлора (1856—1915). На його переконання, управління має бути системою, заснованою на певних наукових принципах. Організацій? виробництва й управління ним необхідно проектувати, нормувати і стандартизувати так само, як і техніку виробництва; Крім того, праця робітника має бути досконала до дрібниць, позбавлена простоїв або зайвих рухів, близька до автоматичної. Тому Ф.Тейлор провадив ретельні дослідження процесу праці, встановлював її чіткий регламент, добирав і спеціально тренував робітників для виконання різних видів робіт при надзвичайно високих темпах праці.
Наукові методи праці згідно з системою Ф.Тейлора могли бути блені на основі спостереження за діями найкваліфікованіших робітників; усі трудові операції і діМіули поділені на простіші елементи і вимірювалися за допомогою хронометражу або фотографії робочого дня. Під час такого спостереження виявляли й виключали з трудового процесу всі нераціональні, некорисні і помилкові рухи робітника, точно визначали час, необхідний для тієї чи іншої операції або на відпочинок тощо. Було стандартизовано також інструменти, якими або за допомогою яких працювали робітники. В одному з експериментів Ф.Тейлор і його співробітники перепробували понад 15 лопат для навантаження вугілля, поки не знайшли оптимального варіанта.
Головні принципи системи Ф.Тейлора такі:
• запровадження наукової організації праці, виробленої на базі емпіричних досліджень;
• звільнення робітників, які працювали не на повну потужність, з роботи і прийняття на роботу ретельно відібраних найкращих робітників та їх подальше професійне навчання;
Доктрина «людських відносин* Е.Мейо
Поиск по сайту: