Три рівні соціології культури

(система цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, притаманних певній соціальній групі, спільноті та людству в цілому).

Культура розглядається в соціології як складне динамічне утворен­ня, що має соціальну природу і знаходить вияв у соціальних відносинах, скерованих на створення, засвоєння, збереження і розповсюдження матеріальних предметів і духовних феноменів. На думку харківських соціологів, нині фіксуються три головні сфери прояву людської культури:

• ставлення людей до природи (передбачає гармонію зв'язків між людиною і природою);

• ставлення до інших людей (має на меті оптимізацію міжособистісних, міжетнічних, міждержавних відносин, створення культурного клімату взаємин у колективі, сім'ї, в побуті);

• ставлення людини до самої себе (спрямоване на самопізнання, самовиховання, самовдосконалення, саморозвиток).

Однак не можна розглядати культуру лише як сукупність цінностей, вірувань, звичаїв, моральних норм; її доцільно уявляти також у вигляді організованої системи поведінки. Це зумовлює розгляд насамперед структури культури. її вивчення почалося з 1949 р., коли американський дослідник Е.Гобель запропонував визначити для вивчення найменшу одиницю культури, яка дістала назву культурного елементу. Під цим поняттям мається на увазі далі неподільна одиниця зразка поведінки, матеріального продукту чи мислення. Відтак культурними елементами можна вважати ту чи ту річ, створену людиною, жест, дію, музичну фразу тощо. Культурні елементи можуть бути одночасно частинами різних етнічних/національних культур, культур різних суспільств і різних часів. Культурні елементи комбінуються в культурні комплекси. Вищим рівнем у структурі культури є культура певного інституту, яка складається із серії культурних комплексів.

Складність і багатовимірність культури зумовлює ускладнення системи соціологічного знання, пов'язаного з культурними явищами і процесами, а відповідно і його структури. Українські дослідники цієї проблеми вважають, що доцільно вирізнити три основні рівні соціології культури:

• теоретична загальна соціологія культури (її завданням є розробка теоретичних моделей суспільного функціонування культури як цілого);

• соціологічна теорія культури та її основних напрямів, таких, як соціологія мистецтва, соціологія дозвілля, етнокультурсоціологія, соціологія освіти, виховання тощо;

• емпіричні дослідження функціонування культури в різних сферах життєдіяльності суспільства, скеровані на фіксацію специфіки куль­турних явищ, їхньої динаміки в кількісних і якісних показниках та індикаторах.

Отже, широкі потреби різного типу суспільств у культурі стимулюють розширення поля соціологічних досліджень і зростаючу диференціацію їхніх дисциплін. Так, від соціології художньої культури та соціології виховання відокремилась особлива галузь — соціологія естетичного виховання, і цей процес триває далі.

Поиск по сайту: