Преференцій

табори науковців мають рацію: об'єктивне і суб'єктивне в житті переплелося так тісно, що зміни в одній ланці цього ланцюга дуже швидко позначаються на іншій, і навпаки. Оцінюючи в такий спосіб реалії незалежної України, можна сказати, що однаково справедливими є обидва твердження: • одним із чинників утворення і поглиблення кризового стану в країні була неготовність людей до різкої зміни соціального устрою та свого місця в ньому;

• неготовність людей до радикальних змін була великою мірою наслід­ком браку стратегії реформ та невмінням і небажанням еліти здійсню­вати ці реформи в короткі терміни і з мінімальними соціальними втратами.

Соціологи протягом останніх років накопичили багато емпіричної інформації стосовно економічної свідомості та поведінки населення країни. У цій частині теми використовуються дані соціологічних дослід­жень, одержані двома групами дослідників: Інституту соціології НАН України під керівництвом Є.Головахи і Н.Паніної у 1994—2003 рр. та Центру соціальних досліджень ім. О.Разумкова. Аналіз цієї соціологінчої інформації дозволив сформулювати низку узагальнень такого характеру:

1. За роки незалежності в умовах, коли не було радикальних реформ та відбувалося поглиблення економічної кризи в загальному ставленні людей до перспектив ринкового розвитку, поширилася тенденція до дедалі негативнішого оцінювання і економічної ситуації країни в цілому, і орієнтацій людей на ринок, і конкретних кроків у цьому напрямку. За даними моніторингів Інституту соціології НАН України, протягом 2002—2003 рр. відбулося зростання питомої ваги тих, хто виступав за планову соціалістичного типу економіку (з 29,3% до 31,5%) та зменшення частки тих, хто орієнтувався переважно на ринкову економіку (з 6,5% до 4,9%). Біля половини опитаних вважає за можливе поєднати держане управління, облік і контроль з ринковими методами.

2. Негативні тенденції наростали і в оцінюванні різних складових еконо­мічного реформування. Наприклад, 2003 р. більшість опитаних, певною мірою визнаючи доцільність приватизації малих підприємств, заперечувала необхідність приватизації великих підприємств (кількість негативних відповідей порівняно з 1994 р. зросла з 38,4% до 51,8%).

3. Водночас реальний стан економічної свідомості і поведінки людей протягом періоду незалежності важко охарактеризувати однозначно. Основною рисою цього стану можна вважати амбівалентність, суперечливість, розщепленість, притаманні і соціальним групам та

Приватизація

Поиск по сайту: