Модерністська концепція повсякденності

різноманітні субкультурні форми — тобто все те, що охоплюється поняттям масова культура, що є породженням постіндустріального технологічного суспільства. У цьому процесі досліджень відбувається критика традиційних уявлень про естетичні цінності; стверджується, що популярна сучасна пісенька здатна володіти більщою естетичною цінністю, ніж будь-яка п'єса безнадійно застарілого В.Шекспіра.

По-друге, в постмодерністських уявленнях дедалі помітнішу роль відіграють повсякденні практики людини, що і спричинило створення відповідної концепції «повсякденності*. Це означає перенесення уваги дослідників з традиційних абстрактно-теоретичних проблем соціокуль-турного життя суспільства на проблематику повсякденного життя пересічної людини, на дослідження «культурного позасвідомого». До цієї сфери належать ті елементи матеріальної та духовної культури, сімейних і суспільних відносин, поведінкових і мислительних стереотипів, які не усвідомлюються побутовою свідомістю. Це ті звичаї, звички, конвенції, традиції, що існують поза свідомістю людини, але присутні в її духовному єстві в силу її зануреності у певний культурний світ. Вони і є невимовним контекстом цієї культури. Саме таким чином окреслює колективне позасвідоме і практику повсякденності М. де Серто; від його праць 80-х рр. починається своєрідний «бум» да дослідження в цій царині.

Дещо несподівано виявити серед дослідників повсякденкості відо­мого соціолога П.Бурдьє, який уславився працями з соціології політики. Однак різнобічність обдаровань цього вченого дозволила йому створити цікаві розробки проблеми повсякденності щодо різних соціальних верств Франції. У книжці «Відмінність» Бурдьє здійснює детальний аналіз звичок і смаків французьких робітників, селян, службовців, інтелігенції, великої буржуазії. Він звертається до престижності тих чи тих смакових, ігрових, видовищних та інших пристрастей цих верств, створюючи вражаючу картину обрію їхнього повсякденного буття, яка набагато краще від різних теорій дає змогу зрозуміти цих людей. Це стає можли­вим тому, що кожна соціальна група різниться своїм способом життя, манерами, мисленням і навіть харчуванням; вона залежить від власних культурних традицій навіть тоді, коли хоче їх уникнути, і часто-густо несвідомо йде за ними.

Здійснений аналіз різноманітних напрямів і шкіл світової соціологіч­ної думки в галузі сфери культури дає змогу стверджувати, що дедалі виразнішою стає тенденція зближення вектора досліджень у цій царині. Колишнє протиставлення і розмежування суспільства й культури поволі заступається уявленнями про соціокультуний розвиток людства, в якому

культура відіграє провідну і визначальну роль. Вона, за словами Л.Іоніна, прогресуючим способом переймає функції двигуна, рушійної сили суспільних змін і розвитку. Відтак і науки про культуру (серед них і соціологія культури) поступово висуваються на перший план у загальній ієрархії наукового пізнання світу, суспільства і людини.

Поиск по сайту: