 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Концепція активізації пізнавальної діяльності школярів
До ключових проблем педагогіки відноситься й питання формування активності особистості в навчанні, тому що саме в розв'язанні цього питання «як у фокусі, тісно переплітаються ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, котрі пред'являються до формування особистості»1.
Харламов И.П. Как активизировать учение школьников. — Минск, 1975. — С. 3.
2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї 295
Суспільство не може повноцінно функціонувати в умовах науково-технічного прогресу без активності людини, яка є джерелом наукового і соціального прогресу.
Актуальність проблеми пов'язана із розвитком демократії в державі, яка вимагає компетентності людей, що залучаються до керівництва державою.
Пізнавальна активність особистості виступає також як засіб задоволення її духовних потреб, інтересів, самовираження та са-мореалізації.
У той же час вона є важливою умовою удосконалення навчально-виховного процесу в школі, тому що:
а) стимулює розвиток самостійності, ініціативності, відповідальності, сили волі школяра, його творчий підхід до оволодіння змістом освіти;
б) забезпечує сприятливий мікроклімат у родині;
в) спонукає вчителів до самоосвіти, пошуків шляхів досягнення високих результатів навчання та ін.
Активізація пізнавальної діяльності передбачає застосування різних методів, засобів, форм, напрямів навчання, що спонукають особистість до виявлення активності. Основні з них:
Формування позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності, пізнавальних інтересів (O.K. Дусавицький, А.К. Маркова, Т.І. Щукіна).
Безпосереднє залучення кожного школяра до навчально-пізнавальної діяльності, чому сприяє проблемне навчання, самостійна, творча робота учнів, що дозволяє їм самореалізовуватися і само-стверджуватися.
Організація навчального спілкування як на уроках, так і в поза-навчальній роботі.
Створення сприятливого мікроклімату в стосунках з учителями, членами контактного колективу, певного комфорту, тому що дискомфорт, почуття тривоги, незахищеності відчувають у школі 53 % учнів-старшокласників так званої масової школи. Значно менший цей показник (близько 17 %) — у ліцеях (гімназіях), хоч навантаження велике, і лише 1 % — у приватній школі1.
Дидактично цілеспрямована активізація пізнавальної діяльності вимагає визначення видів та показників пізнавальної активності (Див табл. 23)
Звичайно, всі ці напрями діалектичне пов'язані між собою і кожен з них виконує в певній мірі функції іншого.
Наведемо приклади.
Болгаріна В. // Педагогічна газета. — 1997. — № 5. — С. 3.
| Розділ 2. Дидактика |
| Таблиця 23 |
Види та показники пізнавальної активності у залежності від вольових зусиль особистості:
— допитливість;
— короткочасний інтерес, який не реалізується в конкретній діяльності.
У залежності від характеру діяльності:
| Виконавська |
| Реконструктивна |
| Творча |
| — Ініціативність; — інтерес; — самостійність; — оригінальність; — оптимальність діяльності; — відповідальність; — сумлінність; — енергійність; — інтенсивність. |
| — відповідальність; — сумлінність; — енергійність; — інтенсивність. |
— відповідальність;
— сумлінність;
— енергійність;
— інтенсивність;
— уміння обирати засоби діяльності;
|
| У залежності від стійкості: |
— уміння здійснювати прості перенесення.
Ситуативна
t
| — виявляється постійно, охоплює всі боки особистості. |
— проявляється в певних умовах.
У залежності від ступеня проявлення:
високий
| рівні |
середній низький
Учитель-дослідник О.В. Кузьменко розробив дидактичний цикл* організації навчальної взаємодії школярів на уроці-семінарі, який позитивно одночасно впливає на якість знань, сформованість загаль-нонавчальних та комунікативних умінь, пізнавального інтересу, самостійності, активності, на характер стосунків школярів. ч"
2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї
Таблиця 24 Структура дидактичного циклу організації спілкування на уроці-семінарі
| Дії вчителя | Дії школярів |
| Підготовчо-організаційна ланка | |
| Уточнення мети, змісту спілкування в дидактичному циклі, визначення мікромети спілкування та структури ланки. | Усвідомлення, прийняття мети та мікромети спілкування, сприйняття, осмислення та запам'ятовування нформації вчителя. |
| Відбір навчального матеріалу. | |
| Формування тимчасових навчальних груп школярів. | Участь в обговоренні складу тимчасових навчальних груп. |
| Діагностика основних параметрів навчально-пізнавальної діяльності школярів, їх стосунків. | Участь у діагностичній контрольній роботі, експериментальних ситуаціях вибору, соціометричному тесті. |
| Визначення рольових статусів учнів. | Обговорення кандидатур координатора, лідерів груп, консультантів, експертів. |
| Проведення комунікативного тренінгу, уточнення регламенту колективного спілкування. | Вивчення теорії та практики ділового спілкування, обговорення регламенту. |
| Створення та інструктаж експертної комісії. | Обговорення функцій і компетенції експертної комісії. |
| Підготовка і розподіл письмових інструкцій щодо змісту та форми спілкування. | Вивчення інструкцій, уточнення їх змісту. |
| Самопідготовка, вивчення бібліотечних фондів з проблематики семінару. | |
| Інструктаж із питань користування бібліотечними фондами. | Участь у бібліографічному практикумі. |
| Визначення ступеня реалізованості мікромети спілкування, внесення корективів. | Внесення зауважень про зміст і характер спілкування в ланці. |
| Підготовчо-пізнавальна ланка | |
| Створення вихідної проблемної ситуації, постановка провідної проблеми уроку-семінару, формування позитивної мотивації навчання. | Усвідомлення вихідної проблемної ситуації, актуалізація знань, внесення пропозицій щодо формулювання провідної проблеми, мотивація навчання. |
| Сприяння школярам у формулюванні основної гіпотези та визначенні логіки її доведення, стимулювання учнів до вивчення теорії аргументації та етичних норм дискусії. | Обговорення основної гіпотези та способів її доведення, вивчення теорії аргументації, етичних норм дискусійного спілкування. |
| Розробка планів навчально-пізнавальної діяльності школярів у групах, спрямованої на доведення гіпотези, проведення консультацій, контроль. | Обговорення й уточнення планів роботи, підготовка групових концепцій розв'язання провідної проблеми, відвідування консультацій, самоконтроль. |
| Розділ 2. Дидактика |
Продовження табл. 24
| Надання індивідуальної допомоги учням. Ознайомлення школярів із основними джерелами знань, вимогами до наукового дослідження, організація групових консультацій. Проведення читацького тренінгу. Створення проміжних проблемних ситуацій, формулювання проблемних питань. | Участь в індивідуальних бесідах з учителем. Вивчення джерел знань, участь у групових консультаціях, обговорення проміжних результатів пізнавальної діяльності. Вивчення структури читацької діяльності, оволодіння технікою поглибленого читання. Усвідомлення проміжних проблемних ситуацій, пошук відповідей на питання вчителя. |
| Колективно-пізнавальна ланка | |
| Створення в класі обстановки доброзичливості та довіри, стимулювання пізнавальної та комунікативної творчості, уточнення завдань уроку-семінару. Проведення «конкурсу концепцій», сприяння експертам у виявленні гру-пи-лідера. Проведення «вільної дискусії», експ-рес-нарад тимчасових навчальних груп, стимулювання пізнавальної та комунікативної активності учнів. Формулювання висновків і узагальнень, контроль регламенту, вимог теорії аргументації, етики дискусійного спілкування. | Участь у діалозі-установці, внесення пропозицій щодо змісту завдань, підготовка до «конкурсу концепцій». Уточнення сутності провідної концепції («питання»), обговорення її («аналіз»), сприйняття інформації експертів. Участь у «вільній дискусії», експрес-нарадах груп, формування висновків і узагальнень. Сприйняття, критичне осмислення, запам'ятовування та систематизація інформації, внутрішньогруповий контроль логічних і етичних правил дискусії. |
| Контрольно-оцінювальна ланка | |
| Оцінка ступеня розв'язання провідної проблеми семінару, керівництво оцінювальною діяльністю школярів. Визначення недостатньо опрацьованих аспектів провідної проблеми, визначення домашнього завдання. Оцінка основних підсумків роботи класу, тимчасових навчальних груп, окремих учнів. Підготовка до поглибленого педагогічного аналізу. | Сприйняття та осмислення інформації вчителя, колективна оцінка якості спілкування на уроці-семінарі, участь у оцінювальних експрес-нарадах навчальних груп. Сприйняття, осмислення та фіксація домашнього завдання. Сприйняття, осмислення та фіксація оцінювальних суджень учителя. Участь у діагностичній контрольній роботі, соціометричному тесті, анкетуванні. |
(Кузьменко О.В. Організація навчального спілкування школярів на уроці-семі
нарі. — Харків, 1997. - С. 12—15).,.-.,.;• •••-
2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї 299
Урок-семінар створює передумови для інтенсивного навчального спілкування школярів. До взаємодії їх спонукають перш за все високі вимоги, які пред'являє до них ця форма навчання. Мало знайомі школярам види самостійної навчально-пізнавальної діяльності на семінарі тісно пов'язані і передбачають комплексне виконання. Так, вивчення рекомендованої літератури є умовою підготовки конспекту, який, у свою чергу, береться за основу доповіді, реферату, рецензії, анотації. Підготовка письмової, в значній мірі, творчої продукції виступає передумовою успішної участі в дискусії. Якщо для участі в перших семінарах, як правило, достатньо вміти працювати з підручником, переказувати, наводити приклади, то надалі необхідно володіти складним комплексом різноманітних загальнонавчальних і предметних умінь. До інтенсивного навчального спілкування на уроці-семінарі школярів стимулює пролонгований характер цієї форми навчання, її структурні, функціональні й методичні особливості. Дидактична мета тут досягається протягом відносно тривалого часу. Працюючи декілька тижнів над розв'язанням провідної проблеми семінару, школярі накопичують багато питань, які хочуть з'ясувати.
Значна частина навчально-пізнавальної діяльності школярів, яка здійснюється на уроці-семінарі, реалізується поза традиційною шкільною обстановкою, що стимулює комунікативну активність учнів. Самостійна діяльність школярів із набуття інформації в умовах семінару завжди націлена на їхнє колективне спілкування, яке є кульмінацією цієї діяльності. Педагогічне керівництво на уроці-семінарі носить опосередкований характер, що оцінюється учнями як знак довіри з боку вчителя. У результаті школярі під час колективної дискусії нерідко говорять про те, про що не сказали б у процесі звичайної відповіді. Як правило, їхня мовна діяльність стає при цьому емоційно забарвленою. Таким чином, стимулюючи школярів до інтенсивного навчального спілкування, урок-семінар відкриває широкі можливості для педагогічно доцільної організації їх взаємодії.
Отже, активізація пізнавальної діяльності, спрямованої на формування активності як інтегральної стійкої якості особистості, її потреб, інтересів, забезпечує ефективність будь-якого виду діяльності.
Література
Абульханова-Славская К.А. —Типология активности личности // Пси-хологический журнал. — 1985. —Том II. — № 5. — С. 3—18; Аристова Л.П. Активность учения школьников. — М., 1968. — 139 с.; Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. — Харьків, 1990. — 164 с.; Шамова Т.М. Активизация учения школьников. — М., 1982. — 208 с.; Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. — М., 1979. — 160 с.
| Розділ 2. Дидактика |
Поиск по сайту: