Методи науково-педагогічних досліджень

Успішність розвитку педагогічної науки обумовлена вибором
методології дослідження..,...,?к

1.1. Предмет педагогіки 15

Методологія — шлях дослідження, теорія, вчення про науковий метод пізнання. Серед них слід назвати: системний підхід, особис-тісний, діяльнісний, культурологічний, етнопедагогічний та ін.

Системний підхід передбачає, що відносно самостійні компоненти педагогічного процесу розглядаються не ізольовано, а в їх взаємо-І зв'язку, що дозволяє виявити загальні системні властивості й якісні характеристики, які складають систему окремих елементів.

Особистісний підхід у педагогічній науці вимагає визнання осо­бистості як продукту суспільно-історичного розвитку, носія куль­тури, ЇЇ унікальності, інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору у вихованні на природний процес саморозвитку здібностей, творчого потенціалу, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповід­них умов.

Діяльнісний підхід (частіше діяльнісно-особистий), спрямова­ний на те, щоб організувати діяльність суб'єкта, в якій він був би активним суб'єктом пізнання, праці, спілкування, свого розвитку.

Культурологічний підхід має своєю основою аксіологію — вчення про цінності. Людина розвивається шляхом освоєння нею культу­ри як системи цінностей, одночасно стає творцем нових елемен­тів культури, тобто відбувається становлення індивіда як творчої особистості.

Етнопедагогічний підхід. Індивід живе в конкретному соціокуль-турному середовищі, належить до певного етносу, тому виховання повинно спиратися на національні традиції народу, його культуру, звичаї, навички при проектуванні й організації педагогічного про­цесу. З одного боку, необхідно вивчати, формувати це середовище, а з другого — використовувати його виховні можливості.

Аксіологічний (ціннісний) підхід, який дозволяє вивчати явища з точки зору виявлення їх можливостей задовольняти потреби людини, розв'язувати завдання гуманізації суспільства. Людина розглядається як найвища цінність суспільства і мета його розвит­ку. Такі цінності, як життя, здоров'я, любов, освіта, праця, мир, краса, Батьківщина, завжди привертали увагу людей у різні часи. Моральні, естетичні, економічні, екологічні та інші цінності ха­рактеризують особистість, а їх розвиток — основне завдання гу­маністичної педагогіки.

Методи дослідження — це способи вивчення різних сторін пе­дагогічного процесу. Розрізняють емпіричні методи, які передба­чають накопичення, відбір, зіставлення, аналіз одержаних даних у ході вивчення педагогічних явищ, процесів, умов (спостережен­ня, вивчення продуктів діяльності учнів, бесіда, експеримент).

Спостереження — це цілеспрямоване, систематичне сприйняття дослідником педагогічного процесу, його окремих сторін у природ-

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

них умовах. Завданням спостереження є накопичення фактів і подаль­ший їх аналіз. Але цей метод вимагає дотримання окремих вимог:

— чіткого визначення мети спостереження;

— розробки програми, плану спостереження. При цьому необхід­но враховувати, що спостереження повинно вестися систематично, а не час від часу, бути всебічним, спрямованим на виявлення сукуп-І ності взаємопов'язаних процесів, явищ, особливостей особистості, обґрунтованим;

— визначення показників, критеріїв досліджуваного об'єкта;

— об'єктивної фіксації спостережуваного. Для цього можна вести протоколи спостережень, щоденники, записи на магніто­фоні та ін.;

— створення необхідних умов для спостереження.

Спостереження може бути безпосереднім та непрямим. При безпосередньому дослідник спостерігає особисто за об'єктом у при­родних умовах, непряме спостереження передбачає використання спеціальних приладів — прихованих камер, телебачення.

Методи вивчення продуктів діяльності учнів: зошитів, конспек­тів, читацьких щоденників, творів, малюнків та інше, які дають уявлення про систему роботи вчителя, особливості вияву якостей особистості.

Метод бесіди допомагає з'ясовувати недоступні безпосередньому спостереженню особливості педагогічних явищ, оцінок, суджень, ду­мок, мотивів поведінки, вчинків. Бесіда може мати чітку, регламенто­вану форму, для якої заздалегідь складаються питання. За невимушені­стю характеру бесіди питання формулюються в залежності від ситуації.

У будь-якому випадку необхідно готуватися до бесіди (визна­чити мету, завдання, намітити питання тощо), встановлювати кон­такт із співбесідником (зацікавлено та щиро вести розмову, тактов­но та доброзичливо ставити питання, вміти берегти довірені таєм­ниці). Бесіди проводяться з учнями, батьками, вчителями, керівництвом школи.

Експеримент — метод дослідження, в процесі якого створюють­ся умови для з'ясування залежності між педагогічними засобами та результатами їх використання за точно встановлених та зафіксова­них умов. Експеримент передбачає висунення теоретичних поло­жень, які можуть бути покладені в основу подальшої роботи, фор­мулювання проблеми дослідження, постановки конкретних завдань, висунення гіпотези, визначення методів дослідження, критеріїв, проведення констатуючого експерименту (з'ясування стану об'єкта дослідження, тобто фіксація його рівня, стану). Потім проводиться формуючий експеримент, який передбачає організацію діяльності для перевірки методів, засобів, підходів тощо, перевірка ефектив­ності яких відбувається в ході контрольного експерименту.

1.1. Предмет педагогіки

Усі три етапи педагогічного експерименту (констатуючий, формуючий, контрольний) можуть існувати як у природних умо­вах (маються на увазі природні для досліджуваних умов їх життє­діяльності), так і в лабораторіях.

Друга група методів дослідження — теоретичні. Це методи тео­ретичного аналізу напрямів, теорій на встановлення нових понять, підходів; методи моделювання — обґрунтування спеціальних зраз­ків, моделей, явищ, систем.

Основні методи, які використовуються в педагогіці, відбиті в табл. 2.

Таблиця 2 Методи педагогічного дослідження¹

Загальнотеоретичні:

— абстракція і конкрети­зація;

— аналіз і синтез;

— порівняння;

— протиставлення;

— індукція і дедукція. Соціологічні:

— анкетування;

— інтерв'ювання;

— експертні опитування;

— рейтинг. Соціально-психологічні:

— соціометрія;

— тестування;

— тренінг. Математичні:

— ранжування;

— шкалування;

— кореляція.

— аналіз літератури, ар­хівних матеріалів, доку­ментації, продуктів ді­яльності людини;

— аналіз понятійно-тер­мінологічної системи;

— аналогії, які основані на спільності фундамен­тальних законів діалек­тики для процесів при­роди;

— побудова гіпотез; побудова уявного експе­рименту;

— прогнозування;

— моделювання.

— спостереження (по­льові й лабораторні);

— формалізовані (за певною програмою);

— неформалізовані;

— включені;

— прямі й непрямі;

— суцільні й вибіркові;

— самоспостереження;

— бесіда;

— педагогічний консилі­ум;

— вивчення й узагаль­нення масового й інди­відуального педагогічно­го досвіду;

— педагогічний експери­мент (глобальний, ло­кальний, мікроекспери-мент, природний і лабо­раторний);

— науково-педагогічна експедиція.

Короткі висновки:

Для існування суспільства необхідне виробництво матеріаль­них благ, що неможливо без відповідного розвитку продуктивних сил, до яких слід віднести людей, підготовку нових поколінь до участі у виробництві, передачі їм соціального досвіду, навичок праці. Все це обумовило виникнення педагогіки як науки про ви-

¹ Смирнов В. Й. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. — М.
1999. - С. 63.,

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

ховання, навчання та освіту особистості. Головне призначення виховання в широкому розумінні цього слова — забезпечення спад­коємного зв'язку між поколіннями у виробництві та інших сферах суспільного життя, формування у молодих поколінь нових якос- / тей, яких вимагає хід розвитку суспільства.

Розв'язання цих глобальних завдань пов'язане не тільки з орга­нізацією навчання, догляду за дітьми, створенням умов для роз­витку їхньої фізичної сили, здібностей, залученням до духовної культури людства, але й з організацією діяльності та спілкуван­ня, які забезпечують розвиток конкретної дитини. Останнє є функцією виховання як педагогічної категорії. Ефективність цього процесу визначається факторами, які впливають на розвиток ін­дивіда (спадковість, середовище, виховання, активність особис­тості), тими умовами, які забезпечують взаємозв'язок цих фак­торів.

Отже, педагогіка передбачає вивчення педагогічних закономір­ностей, здійснення основних принципів виховання, навчання, освіти, визначення цілей, завдань, змісту, методів, форм, засобів, умов педагогічного процесу, аналіз результатів та корегування його за необхідності.

Разом з тим є підстави вважати, що педагогіка є одночасно і наукою про мистецтво виховання та навчання, тобто про мето­дику та техніку педагогічного процесу, а це висуває певні вимоги до особистості вихователя, дійсна майстерність якого спирається не тільки на наукові педагогічні знання, але й на творче натхнен­ня вчителя, його любов до дітей, талант, мистецтво.

Як зазначає О.А. Казанський, «педагогіка — це саме та наука, яка досліджує, аналізує, ставить питання про те, як допомогти людині «підняти» душу, щоб людина «розпрямилася»... Саме пе­дагогіка визначає засоби, методи, ті ж самі механізми, які дозво­ляють зробити людину щасливою, допомогти їй знайти себе, ста­ти творчою особистістю»¹.

Педагогічна наука виконує пояснювальну функцію (опис за­конів, явищ, процесів, роз'яснення умов, за яких більш успіш­но здійснюється педагогічний процес), практичну (підвищення якості педагогічної практики на основі досягнень педагогічної науки); прогностичну (передбачення розвитку педагогічної ре­альності).

Педагогіка як наука розвивається в тісному зв'язку з іншими га­лузями знань — філософією, соціологією, психологією, шкільною гігієною, анатомією, фізіологією людини, кібернетикою, етикою, естетикою та ін. У той же час відбувається диференціація самої пе-

Казанський О.А. Педагогика как любовь. — М., 1996. — С. 8.

;. 7. Предмет педагогіки 19

дагогіки. Деякі її розділи стають окремими галузями знань, утворю­ючи систему педагогічних наук: загальна педагогіка, вікова, переддошкільна, дошкільна, шкільна, педагогіка для дорослих, ме­тодики, спеціальна педагогіка, історія педагогіки, порівняльна педа­гогіка.

Для вивчення педагогічних процесів та явищ використовують різні методи: спостереження, педагогічний експеримент, вивчення продуктів діяльності, бесіда, анкетування, статистичні методи тощо.

Питання для обговорення

1. «Виховання є примусовий, насильницький вплив однієї особи на іншу з метою утворити таку людину, яка нам здається гарною; а освіта — є вільні стосунки людей, для яких основою є потреба однієї — набувати відомості, а іншої — повідомляти вже набуте нею... Різниця виховання та освіти тільки в насильстві, право на яке визнає за собою виховання. Виховання є освіта насильницька. Освіта вільна»¹.

— Яка ваша думка з цього приводу?

2. С.Й. Гессен вважав, що всі науки можна поділити на дві великі групи: науки теоретичні і науки практичні. Теоретичні можна назвати чистими науками, або науками законовідповідни-ми. Практичні науки встановлюють правила, або норми, нашої діяльності. Це науки не про існуюче, а про те, що повинно бути. Це — науки про мистецтво діяльності...

— До яких наук, на вашу думку, належить педагогіка. Чому?

3. К.Д. Ушинський писав: «Я бачу в педагогіці не науку, а мис­тецтво, але переконаний, що в теорії цього мистецтва є дуже бага­то такого, що необхідно знати людям, які беруться за практику виховання та навчання»².

— Яке ваше ставлення до думки К.Д. Ушинського? Чому?

4. Про роль спадковості в розвитку особистості свідчать загад­ки талантів. Ось деякі дані:

«Г. Юнг — творець хвильової теорії світла. Відомий лікар та хо­роший фізик, астроном та механік, металург, єгиптолог, океанограф та ботанік, філолог та поліглот, серйозний знавець музики та умілий музикант, який грав майже на всіх інструментах того часу, відмінний живописець та навіть неабиякий гімнаст...»³. Універсальністю характеризувалися Рафаель, Дарвін, Бетховен, Пушкін, Шопен, Шевченко та ін.

Це дозволило деяким психологам назвати здібності, які виявляються у ранньому віці у відомих у різних галузях учених, письменників:

«1. Раннє оволодіння знаннями з обраної спеціальності або мистецтва.

¹ Толстой Л.Н. Собр. соч. в 22-х т. - Т. XVI. - М, 1983. - С. 34.

² Ушинский К.Д. Изб. пед. соч. - Т. 2. - М., 1954. - С. 575.

³ Кляус Е.М. Пояски й открьітия. — М., 1986. — С. 10.,

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

2. Прояв високого інтелекту, здатності мислити, гарної пам'яті в дитинстві.

3. Енергійність, швидке просування. Захопленість навчанням та працею.

4. Чітко виявлена незалежність, прагнення діяти власними силами.

5. Почуття самосвідомості, творчої сили і вміння контролювати себе.

6. Бажання контактувати з обдарованою молоддю та дорослими.

7. Підвищена реакція на деталі, зразки та інші явища зовніш­нього світу.

8. Отримання користі з швидко накопиченого художнього та ін­телектуального досвіду»'.

Але науці відомі й інші факти: А. Чехов ніколи не мав за шкільні твори більше «трійки». Щедрін, який написав твір замість донь­ки, отримав «двійку» та ще й з припискою: «Не знаєте російської мови». Коли Горький та Шаляпін прийшли вступати до консерва­торії, то, прослухавши їх, викладачі прийняли Горького, а не Шаляпіна. Шкільний учитель сказав про свого учня Альберта Енштейна: «Господи, я ще не зустрічав такої тупої дитини», хоча Енштейн себе оцінив по-іншому: «Ніякого таланту в мене нема, є впертість осла та здатність дивуватись».

— Чи суперечливі ці факти? Чому?

— Чи можна впливати на спадковість?

5. Ще в 1974 р. «Комсомольська правда» писала про болгарсь­ку «диво-дитину» одинадцятирічного композитора та піаніста Еміля Наумова.

Музиці почав навчатися у 5 років. У 8 років — перший самостій­ний концерт, у 9 — міжнародна нагорода, золота медаль у Римі. У де­сять — «гран прі» за композицію в Парижі. До цього часу він автор «Партизанської балади» для хору, соліста, читця та оркестру. В оди­надцять років Еміль — лауреат міжнародного конкурсу професійних виконавців у Фонтебло.

Його батько Георгій Наумов — музикант-любитель. Ним у спів­авторстві написана книга «Школа гри на акордеоні». Інший його під­ручник з музики витримав у Болгарії 16 видань. Мати володіла трьо­ма іноземними мовами. Дідусь Еміля був художником. Взагалі, вихо­дило, що задатки в новонародженого мали бути в крайньому разі втрьох напрямах — мовах, музиці, живописі.

У домі розвісили усі наявні дідусеві картини. Бабуся почала роз­мовляти грецькою мовою, мати — французькою, батько — болгарсь­кою. На магнітофон записали «Маленьку нічну серенаду» Моцарта, і безперервним фоном вона звучала з ранку до вечора. Запис зміни­ли через три місяці.

Гончаренко. Гений в искусстве й науке. — М, 1991. — С. 152.

1.1. Предмет педагогіки 21

Заговорив хлопчик одразу трьома мовами. Головним для нього ••••• стали музичні заняття.

Батько постійно його брав із собою на концерти з 5 років. При

цьому казав сину: «Слухай, Емілю, першу тему. Зараз буде друга.

Вони зіллються, але лише на мить. Слухай! Слухай!». На кожному

' занятті сина була мати, записувала зауваження педагога, помилки

учня для подальшого відроблення. Потім з ним працювали спеціалі-

⁴ сти-музиканти країни. Щодня 8 годин занять.

• — Розкрити діалектику взаємозв 'язку впливу різних факторів на розвиток музиканта... 6.

У 1920 р. біля невеличкого індійського селища Годамурі директо-' ром дитячого будинку в Міднапурі Реверендом Синком було знайде­не логово вовків, у якому, окрім двох вовченят, було дві дівчинки. Одній було близько двох років, іншій — близько семи, їх направили на виховання в сирітський дім, хрестили, молодшу назвали Амала, стар-

• шу — Камала. Через рік Амала померла, а Камала дожила до 1929 р. Діти поводили себе, як вовки. Камала ходила лише навколішки, спи­раючись об землю, коли йшла повільно, долонями та колінками, а біжучи — долонями та ступнями. Камала боялася яскравого світла, відчувала себе добре тільки в темряві, тому вдень спала, а з прихо­дом сутінків відправлялась на пошуки пригод у саду. Вона не терпіла на собі ніякого одягу, боялася води та відбивалась, коли її хотіли мити. Воду для миття пила, хльобаючи, як собака, відмовлялася від рослин­ної та вареної їжі, жадібно кидалася на сире м'ясо. Дівчинка зовсім не могла розмовляти. Вночі вила, як вовк. До всіх людей Камала стави­лася вороже, ощирювала зуби, якщо до неї хтось наближався.

Лише на третій рік наполегливого навчання вона могла абияк триматися на двох ногах, якщо її підтримували ззаду. Через 7 років вона ходила самостійно. Але якщо треба було бігти, вона падала навколішки і скакала. Через 4 роки вивчила 6 слів. Через 7 років її словник не перебільшував 45 слів. Коли Камалу знайшли, її інтелект знаходився на рівні шестимісячної дитини. У віці 16—18 років вона поводилася, як чотирирічна дитина¹.

— Які наукові висновки про розвиток особистості підтверджує наведений приклад? Свою відповідь аргументувати.

1. Багато психологів, педагогів у вирішенні питання про роль ді­яльності в розвитку особи спираються на положення О.М. Леонтьєва про те, що розвиток психіки індивіда залежить перш за все від провід­ної діяльності. Перехід від однієї стадії розвитку індивіда до іншої виявляється в зміні провідного типу діяльності (провідна діяльність немовлят — емоційне спілкування з дорослими; в ранньому дитинстві

Акимушкин Я. Тропою легенд. — М., 1961. — С. 207—210.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

— предметно-знарядна діяльність; у дошкільному віці — рольова гра; в молодшому шкільному віці — навчальна діяльність; у підлітковому

— діяльність спілкування; в старшому шкільному віці — навчальна діяльність, але з професійним ухилом).

— Як співвідносяться ці положення з вимогами організацій тру­дової, естетичної діяльності, а також діяльності з фізичного вихо­вання особистості для всебічного гармонійного її розвитку?

8. Пролог до п'єси Назима Хікмета «Дивак» вміщує таку легенду: «В'ється стежка, йдуть люди. На стежці камінь: заважає йти. Один перехожий, молодий та спритний, перескочив через камінь і пішов далі, інший його не побачив і дуже забив ногу. Третій ледь-ледь просунувся поряд. Четвертий поставив ногу на камінь, щоб зашну­рувати черевики. П'ятий з трудом перемістив камінь вбік, щоб інші змогли пройти. Шостий втомлено сів на камінь, щоб відпочити. А сьо­мий, злодійницьки озирнувшись, поклав камінь знов на стежку і по­сміхається, передчуваючи те, як люди будуть спотикатися»¹.

— Яке положення про розвиток особистості ілюструє цей при­клад? Свою відповідь обґрунтувати.

— Чи ідентичні такі поняття, як «оточуюче людину середовище» та «індивідуалізоване середовище»?

9. Відомо, що І.А. Соколянський у 20-ті роки створив під Харко­вом для сліпоглухонімих дітей інтернат і розробив основи методи­ки їх навчання. Його вихованка Ольга Скороходова стала письмен­ницею, вченим. Потім у Загорську (Сергіїв Посад) А.І. Мещеряков продовжив наукову розробку проблеми. Значний внесок у науку було зроблено психологом О.М. Леонтьєвим, філософом Е. Ільєн-ковим. Про життя цього інтернату розповідають книги А.В. Апрау-шева («Педагогика оптимизма», «Рукотворение души»).

Про результати роботи з цими дітьми свідчать надруковані казки та малюнки дітей Сергіїв-Посадського дитячого будинку — «Світ на кінчиках пальців». Ось що пише Оленка Умпелєва (зір — праве близько 2 %, ліве — 5 %, повністю глуха):

«З осені в літо

(Екскурсія до ботанічного саду)

Ми зайшли в оранжерею. Там було жарко. В оранжереї росли де­рева з різними листками: великими і широкими, маленькими і вузькими, колючими. Нам пояснили, що ці дерева із США, Німеччини, Африки та інших країн світу. Там були дерева кавове і какао, мандаринове та ман­гове, колючі кактуси та бамбук. Всі дерева дуже високі і стоять у висо­ких діжках. Нам показали плоди какао, кави, кокосовий горіх, мандари­ни, лимони. Потім ми бачили, як риби плавають у воді, в басейні.

А на вулиці вже немає листя. Маленька білочка скаче по гілках, синички сидять на деревах».

Цитуємо з кн.: Новикова Л.И. Школа й среда. — 1985. — С. 4.

1.1. Предмет педагогіки 23

— Які наукові ідеї лежать в основі організації роботи з цими дітьми?

10. Які ідеї кібернетики використовуються в педагогічній науці?

11. Один із журналістів зазначив, що «педагогіка без етики без­духовна та бездушна».

— Аргументуйте це положення, використовуючи книгу В. О. Сухомлинського «Як стати справжньою людиною».

12. На основі осмислення вибраного вами варіанту матеріалу (а чи б) сформулюйте мету, завдання, гіпотезу, способи вирішення завдань, а також назвіть показники, які визначають ефективність експерименту:

а) у ході звичайних занять з мови учням доводиться завчати багато понять, правил, хоча більшість з них відображають лише часткові ознаки мовних явищ.

Наукова концепція керування навчанням П.Я. Гальперіна, В.В.Давидова, Н.Ф. Тализіної дозволяє по-іншому організувати вивчення мови, а саме: необхідно, щоб школярі засвоювали перш за все загальні поняття. Так, наприклад, щоб оволодіти пунктуа­цією, треба твердо засвоїти три призначення розділових знаків на письмі: вони виділяють речення та його елементи, розділяють ре­чення на елементи і з'єднують деякі із них. Школярі повинні вра­ховувати кількість елементів тексту, потім передбачити спосіб їх зв'язку один з одним (сполучниковий чи безсполучниковий зв'я­зок) і обдумати характер смислових взаємовідношень елементів тексту.

Виконуючи завдання за зразком, алгоритмом, учні оволодіва­ють необхідними мовними знаннями, вміннями та навичками;

б) у школі вчителі намагаються дати якомога більше інформації,
не знаючи, як вона буде використовуватися. Французький математик
А. Лебег зазначав, що «безодня таланту витрачається на вдоскона­
лення деталей, в той час як необхідно було б намагатися переробити
всю будівлю в цілому. Наукова школа П.Я. Гальперіна поставила пи­
тання про те, щоб організувати засвоєння знань учнями економніше.
Наприклад, в арифметиці існує 37 типів задач «на процеси», це: «на
рух», «на басейн» і т.п. Але основа їх спільна, тому і метод їх вирішен­
ня може бути один. Якщо дитина засвоїть його, вона зможе вирішува­
ти подібні задачі, не вивчаючи кожен тип окремо. Це дозволяє скоро-
.•-, тити термін навчання на третину, забезпечить якісніше знання. Або
• другий приклад: чотирьохлітню дитину можна легко навчити додавати
числа в стовпчик, її беззмістовно вчити спочатку додаванню двознач-
й них, потім тризначних, чотиризначних чисел і т.п. Головне — засвоїти
':' принцип, і діти будуть додавати великі числа, не знаючи навіть, як
,.. вони називаються. Таким чином формується загальний метод, який
учень самостійно переносить на нові, поодинокі явища.,,.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

13. Додержуючись схеми «Структура і логіка науково-педагогіч­ного дослідження»¹, проаналізувати один із авторефератів канди­датської дисертації з проблем педагогіки.

1 етап Загальне ознайомлення з проблемою дослідження, обгрунтування її актуальності, рівня розробки; визна­чення об'єкта і предмета дослідження, теми досліджен­ня. Формулювання загальних і проміжних цілей, до­слідження та співвідношення їх із завданням.

2 етап Вибір методології — вихідної концепції, опорних тео­ретичних положень, єдиного, що визначає хід і перед­бачає результати дослідження, замислу, підходу.

3 етап Побудова гіпотези дослідження — теоретичної конст­рукції, істинність якої необхідно довести.

4 етап Вибір методів дослідження. Проведення констатуючо­го елемента з метою встановлення початкового стану предмета дослідження.

5 етап Організація і проведення формуючого (перетворюючо­го) експерименту.

6 етап Проведення контрольного експерименту, аналіз, інтер­претація й оформлення результатів дослідження.

7 етап Висновки щодо практичних рекомендацій.

Поиск по сайту: