Поняття про контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів та його функції

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів — складова частина навчального процесу. Про необхідність його свід­чить такий факт: А.І. Липкіна і Л.Я. Рибак у книзі «Критичность й самооценка в учебной деятельности» описують експеримент: 106 чоловік розв'язували тест на складаняя. Одна частина дітей про­тягом роботи одержувала схвалення, друга — догану, третя — ніяк не оцінювалась. Результати показали: покращання роботи було пов'язано з постійним заохоченням з боку екзаменатора. Найгір­ший результат вийшов у тих, які ніяк не оцінювались.

Такого висновку дійшов у результаті спеціального дослідження Б.Г. Ананьєв¹. Він зазначає, що для формування особистості шко­ляра суттєвим чинником є оцінка вчителем засвоєних ним знань.

Ананьєв Б.Г. О проблемах современного человекознания. — М., 1977. — С. 219—220.

Отже, контроль сприяє:

— виявленню навчальних досягнень учнів, учня;

— розкриттю причин слабкого засвоєння учнями змісту освіти і вживанню раціональних заходів для ліквідації виявлених у ре­зультаті перевірки знань школярів недоліків як у роботі учнів, так і у вчителів.

Таким чином, систематичний контроль — це умова руху впе­ред, тому що учень може мати уявлення про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагу в подальшій роботі.

Шкільний бал є також певним регулятором соціальних відно­син у житті дитини, тому що формує відносини у класному колек­тиві, з учителем, з батьками, риси учня як особистості¹.

Які ж компоненти контролю?

Контроль за результатами навчально-пізнавальної діяльності учнів включає в себе: перевірку, тобто виявлення знань, умінь і навичок; оцінку — вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень; облік — фіксацію результатів оцінювання у вигляді балів.

Покажемо це графічно.

У спеціальній педагогічній літературі, в окремих навчальних посібниках з педагогіки ще до кінця не розкриті поняття: конт­роль, перевірка, оцінка, відмітка, бал. Часто «оцінка», «відмітка» й «бал» вживаються як рівнозначні поняття. Можна погодитися з Ш.О. Амонашвілі, що уподібнення понять «оцінка» й «відмітка» рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його ре­зультатом. Оцінка не завжди знаходить своє відбиття у відмітці або балі. Так, вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові. В істо­рії освіти найдавнішого є словесна оцінка. У Київській духовній академії першої половини XVII століття використовувалися такі оцінки: навчання добре, надійно бадьоре, охоче, ретельне, всена-дійне, навчання підле, прекепське, малонадійне.

А в Києво-Могилянській академії була така система оцінки на­вчальної діяльності та здібностей учнів: «весьма прилежен», «весьма понятен й надежньїй», «добронадежньїй», «хорош», «зело доброго ученія», «оченьдобр», «добр, рачителен», «весьма средствен», «ниже

Амонашвшш Ш.А. Воспитательная й образовательная функция оценки учення школьников. — М., 1984. — С. 22—43.

2.7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів 363

средствен», «ниже средствен, плох», «весьма умеренного успеха», «малого успеха», «понятен, но неприлежен», «понятен, но ленив», «прилежен, но широкого понятия», «понятен, но весьма нерадив», «не совсем туп», «туп й непонятен», «туп», «очень туп»¹.

Цифрова система оцінювання пов'язана з єзуїтськими школами, в яких учні поділялись на розряди залежно від їхньої успішності, ста­ранності і поведінки. Звіт починався з першого розряду, куди входи­ли кращі учні. І сьогодні у школах Угорщини, Німеччини зберігається при оцінюванні відрахування балів від одиниці — вищого бала.

У школах дореволюційної Росії в основному існувала п'ятибаль­на система оцінювання. Але у кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосувалась 12-бальна система оцінювання («12» — від­мінно, «11» — вельми добре, «10» — дуже добре, «9» і «8» — добре, «7» — досить добре, «6» — задовільно, «5—1» — погано). Тому поняття «оцінка» більш широке, ніж поняття «відмітка» як кількісне відображення оцінки. Отже, «під перевіркою і оцін­кою знань, умінь і навичок учнів треба розуміти виявлення і порів­няння на тому чи іншому етапі навчання результатів навчальної діяльності з вимогами, заданими програмою»².

Функції контролю чітко визначені в «Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів»:

1. Контролююча. Для здійснення цілеспрямованого керування процесом навчання необхідний оперативний зворотний зв'язок. Перевірка знань дає учителю інформацію про хід пізнавальної діяль­ності учнів, про те, як іде засвоєння для визначення можливостей подальшого просування в оволодінні змістом освіти. Перевірка од­ночасно є засобом виявлення ефективності методів і прийомів на­вчання, що застосовуються самим учителем. Учитель запитує себе, при негативних результатах навчання учнів, які причини, у чому винен сам, які треба зробити висновки для подальшої педагогічної праці. Інформацію про свої успіхи чи неуспіхи одержує й сам учень.

2. Навчальна. Перевірка сприяє більш глибокому засвоєнню про­грамового матеріалу, тобто в процесі слухання відповідей товаришів, доповнень учителя здійснюється систематизація знань, їх закріплен­ня. Учень учиться критично аналізувати відповіді однокласників.

3. Діагностико-керуюча, що допомагає виявити причини труд­нощів, які виникають в учня у навчанні, прогалини у знаннях і вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків.

4. Стимулюючо-мотиваційна. Оцінювання навчальних досягнень повинно стимулювати бажання учнів поліпшувати свої результа­ти, самореалізовуватися в навчанні.

¹ Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. — К., 1994. — С. 212. ¹ Амонашвили Ш.А. Воспитание й образовательная функция оценки учення школь-ников. — М., 1984. — С. 12.

364 ___________________________________ Розділ 2. Дидактика

5. Розвивальна, як вимагає спрямування оцінювання на фор­мування самостійного творчого мислення учнів, умінь робити ви­сновки, узагальнювати, застосовувати знання у змінених або но­вих ситуаціях, визначати головне та ін.

Для цього необхідно враховувати наявний рівень розвитку школяра. Якщо вчитель ставить надто високі вимоги, то це галь­мує розвиток. Знижені вимоги також гальмують розвиток, тому що вони не активізують їхньої розумової діяльності. Щоб успішно стимулювати розвиток школярів у ході контролю, необхідно: а) щоб учень зрозумів, що від нього вимагають; б) щоб учень не мав сум­нівів у необхідності знань; в) щоб учень був упевнений, що може осягнути необхідне, що бажаний рівень знань залежить лише від нього самого, його старанності.

6. Виховна. Контроль привчає школярів до систематичної ро­боти, дисципліни, сприяє формуванню відповідальності, актив­ності, самостійності, допомагає розібратись у собі. Разом з тим, як зазначає Ш.О. Амонашвілі, контроль сприяє розвиткові й не­гативних рис особистості (догоджування, лицемірство, брехливість, пристосовництво). Тому контроль потребує розумного педагогіч­ного керівництва, певної майстерності, такту.

В.О. Сухомлинський в «100 порадах учителю» підкреслював, що оцінка — це один з найбільш тонких інструментів виховання. В залежності від того, як ставиться учень до оцінки, можна роби­ти висновок про його довіру і повагу до вчителя. Тому в своїй практичній діяльності В.О. Сухомлинський ніколи не ставив незадовільної оцінки, якщо учень не міг з тих чи інших умов до­сконально оволодіти знаннями, бо ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності, думка про те, що він ні на що не здатний. «Лише світле почуття оптимізму є цілющим стру­мочком, який живить річку думок», — пише педагог¹. Великий практик закликає вчителів не поспішати ставити учню незадовільну оцінку, щоб не виснажувати його внутрішню силу і зберегти на­дію на радість успіху.

Відсутність постійного невдоволення, гніву, роздратування, бай­дужості з боку вчителів та батьків, створення умов для того, щоб учні бачили «завтрашню радість», відчували доброзичливе ставлення вчи­теля, сприяють життєрадісній атмосфері середовища дитини.

Педагогічне обгрунтована організація контролю має великий вплив на формування моральних якостей учнів, бо стимулює роз­виток самостійності, дисциплінованості, відповідальності у став­ленні до своїх обов'язків, вимог викладачів, батьків. Педагогічна оцінка формує і самосвідомість школяра, на основі якої створю-

Сухомлчнский В.А. Избранньїе произведения в 5-ти томах. — Т. 2. — С. 497.

2.7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів 365

ється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх досяг­нень і досягнень однокласників, що сприяє формуванню таких якостей, як правдивість, чесність, працелюбство. Все це вимагає виховання позитивних мотивів діяльності, бо саме вони визнача­ють ставлення суб'єкта до світу. Для того, щоб знання виховува­ли, як зазначав О.М. Леонтьєв, слід виховувати ставлення до са­мих знань. І необхідно моделювати, створювати умови для взаємо­дії суб'єктів процесу. Так, наприклад, перевіряючи знання та певні уміння учнів, учитель пропонує рецензування відповідей однокла­сників. У цій ситуації виявляється не тільки рівень знань, а й сту­пінь оволодіння засобами діяльності того, хто рецензує, а і його людські якості: повага до чужої думки; прагнення не принизити гідність товариша, визнавати свої помилки; уміння приймати то­чку зору іншого, тобто відбувається засвоєння певних правил мо­ральної поведінки.

Ці ідеї висловлював французький мислитель епохи Відродження М. Монтень, розкриваючи моральні цінності спілкування: «...замість того, щоб прагнути пізнати інших, ми турбуємося про те, як би ви­ставити себе напоказ...» М. Монтень дає поради щодо виховання дитини: «...хай навчать її схилятися перед істиною і складати перед нею зброю, як тільки він побачить її — незалежно від того, чи від­крилась вона його супротивнику, чи осяяла його самого... Ніщо не зобов'язує його захищати думки, з якими він не погоджується»¹.

Цінний досвід у цьому напрямі мають окремі зарубіжні педа­гоги. Наприклад, у штаті Мен у табелі успішності школяра (4 клас) відбивається не лише рівень знань, а і рівень навичок спілкування і навчальної роботи: старанність, ввічливість, самоволодіння, від­повідальність, ставлення до шкільного майна, повага до почуттів і прав оточуючих, увага. Всі ці якості оцінюються як «S» — задові­льно, зараховано і «N» — необхідно покращити.

Такий підхід дає можливість пред'являти певні вимоги до шко­ляра, які б дозволяли формувати повагу до себе і до інших, аналі­зувати свої людські якості, досягнення в пізнанні.

Поиск по сайту: