Участь громадськості у вихованні дітей

Громадськість — це непрофесійні вихователі — організації або окремі особи, які виконують виховні функції на добровільно-гро­мадських засадах без оплати їх праці. Основний мотив їхньої уча­сті у вихованні — любов до дітей, бажання передати їм свій до­свід, знання, допомогти, коли це потрібно.

1.5. Дитина та сім 'я 169

Це можуть бути:

— батьківські комітети школи і класів; _ч

— ради сприяння сім'ї та школи на підприємствах; <,

— ради громадськості за місцем проживання;

— представники добровільних товариств, творчих союзів, ен-< тузіасти.

Всі ці представники громадськості працюють сумісно зі шко­лою, з батьками і дітьми.

У роботі з батьками вони допомагають у вирішенні таких за­вдань:

— підвищенні відповідальності батьків за виховання дітей;

— обміні досвідом сімейного виховання;

— сприянні нормалізації відношень в сім'ї між дорослими, дорослими з дітьми, нейтралізації негативного впливу сім'ї;

— підвищення авторитету батьків; <

— стимулюванні батьків до самоосвіти, самовиховання;

— залученні батьків до керівництва гуртками, організації тех­нічного конструювання;

— допомозі школі в обладнанні кабінетів, створенні дитячих майданчиків, музеїв та ін.

Зміст роботи громадських організацій з дітьми передбачає:

— залучення дітей до праці;

— проведення консультацій на підприємствах, конкурсів з тієї чи іншої професії;

— допомогу «важким» дітям;

— сумісну діяльність батьків, дітей, представників громадсь­кості, школи (подорожі, екскурсії, праця з благоустрою вулиць, майданчиків тощо).

Короткі висновки:

Сім'я для дитини є середовищем, у якому формується її особис­тість. Залежно від атмосфери сім'ї, характеру сімейних стосунків, освітнього рівня, професії батьків, їх життєвого досвіду, знання педагогіки сімейного виховання розвиваються ті чи інші якості ди­тини. Саме у сім'ї формується сприймання дітьми людей, навколиш­ньої дійсності, самих себе, досвіду сімейного життя, ставлення до неї як найважливішої духовної цінності, здійснюється моральне, естетичне, трудове навчання, закладаються основи політичної куль­тури, здоров'я дитини, професійне самовизначення.

Методи сімейного виховання повинні справляти вплив на всі сфери життєдіяльності дитини. Через це необхідне розумне викори­стання різних прийомів переконання, заохочення, але істотне місце в системі цих методів повинні зайняти методи організації діяльності, то сприяють формуванню умінь та навичок моральної поведінки.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Ефективність виховної діяльності в сім'ї визначається низкою

загальних педагогічних умов: глибоке і всебічне знання своїх дітей, особистий приклад батьків, їх авторитет; організація спільної діяль­ності, вільного часу, спілкування з дітьми і єдність вимог членів сім'ї, сім'ї і школи, оволодіння батьками педагогічною культурою.

Вихователі, вчителі, у свою чергу, повинні вивчати сім'ю, щоб спрямовувати сімейне виховання на всебічний розвиток дитини, надавати допомогу батькам у керівництві навчальною роботою ді­тей у домашніх умовах; у визначенні методів і прийомів вихован­ня, формування у них позитивного ставлення до школи, навчання дітей; їх участь у суспільній, трудовій діяльності; спонукати бать­ків до педагогічної самоосвіти; залучати їх до навчально-виховної діяльності у школі, за необхідності корегувати виховні зусилля сі­м'ї, нейтралізувати негативні її впливи.

Важливе місце в цьому процесі має громадськість.

Питання для обговорення

1. Хлопчик говорить неповажним тоном з матір'ю. Як краще, на вашу думку, сказати сину: а) ти просто грубіян; б) мені не подобається цей тон?

— Чому?

2. Мати Славика скаржилась класному керівникові:

— Коли не спитаю сина: «Ким ти будеш?», він відповідає: «Ким-небудь на селі: пастухом, конюхом або ветеринаром. Уявляєш, мамо, навколо трава, річка, високі дерева...». Ну що мені з ним, базікою, робити? Це все від того, що вчиться він так собі.

— Яку відповідь ви дали б матері Славика?

3. Дівчинка надіслала листа на радіо:

«Джульєтті Капулетті не було навіть 14 років, коли вона зако халася, а мене мати лають, якщо я приходжу додому запізно. П< други сміються наді мною і називають домосідкою. Розкажіть при мою матір по радіо, хай їй буде соромно, тільки прізвища не нази­вайте, а то зовсім мене ввечері на вулицю не випустять».

— Прокоментуйте цього листа.

4. Що найчастіше є причиною конфліктів батьків і дітей у су­часних умовах життя суспільства?

5. Сім'я має великий вплив на формування особистості. У одній і тій же сім'ї виростають різні за особистими якостями діти. Чому?

6. У брошурі А.В. Петровського «Дети й тактика семейного воспитания» (М., 1981) описані результати найпростішого експе­рименту, аналізу «окремих фактів»:

1. Мати і син прогулювались вулицею до школи і назад. Що при­вернуло увагу матері, що вона запам'ятала?

Коли вийшли з двору, зустрілась сусідка з нашого під'їзду. Во-•# лосся вона знову перефарбувала, на цей раз під сивину, думала, що

1.5. Дитина та сім 'я 171

так виглядатиме молодшою, куди там — на 10 років старішою ста­ла... Коли проходили повз крамницю готового плаття, побачила двох молодиць, що розгорнули якусь покупку і роздивлялись її, про щось сперечались... На третьому поверсі якась дівчина мила вікно. Певно, на вулиці ходить у штанях, а тут у халатику... Автомобіль на великій швидкості проїхав калюжею, оббризкавши літнього вже чоловіка, навіть не спробував загальмувати і, як на зло, жодного міліціонера поблизу...»

Цей же маршрут описав і син: «Була спека, хотілося пити, по­просив маму купити морозива — не купила, каже, що горло забо­лить... Коло школи у дворі Валька Розгуляєв бився портфелем з двома з 5-го «Б». Він завжди перший починає, а потім плаче і скаржить­ся... Товстого дядька машина оббризкала, він шоферу кулак показав і кричав щось, смішний такий, подібний до артиста Леонова... Брат нашої Аньки Шувалової йшов зі своїм пуделем, а пудель побачив московську сторожову, яку дві тітоньки вели, загавкав на неї, і якби Аньчин брат його на руки не підхопив, то, мабуть, сторожова його на шматки розірвала б, вона його повністю проковтнути може. Вона знаєте скільки важить — 70 кіло...» (С. 18—20).

2. «У що ти перетворив свої нові брюки?» — обурюється мама, показуючи на ноги хлопчика, котрий щойно повернувся з чергової футбольної баталії у дворі...

«А що?» — чи то питає, чи то виправдовується хлопчик...

За цим коротким діалогом стоїть два мовчазних гірких монологи.

Мати. У нас з батьком з грошима не густо. Ну як, як мені їх привести в божеський вигляд до завтрашнього дня.

Мені ж треба зараз обід приготувати? Ну що, він не міг забігти додому, перевдягнутися, старі штани одягти? Який безсовісний, хіба ж він не бачить, як мені важко, як я б'юсь, щоб він був одягнений, як усі, щоб у нього все було. Невдячливий, грубий, егоїстичний!!!

Син. Я ж не знав, що мене на ворота поставлять. Ну вимазався, ну бачу. Як же мені їх не вимазати, якщо я чотири рази брав м'яч у падін­ні. Сєвка бив тоді у нижній кут, а я взяв. Мене сам Гошка хвалив: ти, каже, класним воротарем будеш! А Гошка за юнацьку грає! От завжди так у мене, сьогодні найщасливіший день, а мати тільки про штани та, взуття думає і пиляє, пиляє...» (С. 23—24).

— З якою метою можете використати цей матеріал на бать­ківських зборах? Які положення вашої лекції, бесіди ці приклади до­поможуть обґрунтувати, довести?

7. «Учительская газета» (1987, 19 ноября) проводила конкурс — сформулювати 7 правил — принципів сімейного виховання. Мати п'ятьох дітей назвала такі принципи:

1. Рівноправність. Діти — мої однодумці. Нам добре разом і по­гано разом...

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

2. Ніяких змагань. Так, я знаю, що переможець відчуває душев­не піднесення, а що відчуває переможений?..

3. Ніяких покарань. Обговорити і забути — так будемо боро­тися з поганим... Зрозуміти і пробачити — ось так ми будемо ви­рощувати добре.

4. Всі свята загальні.

5. «Відкрита педагогіка». Говорять, що діти люблять, щоб їх виховували «непомітно», ніби сім'я — сцена театру і можна тала­новито удавати...

6. «Мій дім — моя фортеця», вірніше «наш дім — наша форте­ця». Теплий дім, куди можна запросити друзів, привести бездом­не кошенятко...

7. Мої діти хороші, моя дитина взяла без дозволу, але вона не злодій; одержав двійку, але не тупиця.

— Яка ваша оцінка цих принципів? Складіть свої принципи, яки­ми повинні керуватися батьки у вихованні своїх дітей.

8. Соціолог Р.Г. Гурова в 70-ті роки повторила дослідження психолога Н.М. Колотинського (1904), який виявляв стосунки між батьками і дітьми, зокрема обов'язки батьків і дітей.

Серед обов'язків було названі такі:

— дати освіту, загальний розвиток виховання;

— жертвувати своїми інтересами;

— не утискувати дітей;

— не заважати їх самостійності;

— виконувати прохання, не докучати нотаціями і ніжностями;

— не застосовувати тілесних покарань. Обов'язки дітей:

— поважати і шанувати батьків;

— радитися і звертатися за допомогою;

— слухатись, не зловживати батьківською любов'ю;

— бути терплячим, якщо різні погляди;

— не ставитися з презирством, допомагати, особливо, коли нестатки, старість.

— Визначте, які, на вашу думку, обов'язки батьків і дітей у сучасних умовах?

9. У західній теорії, зокрема американській, у різні роки домі­нували такі підходи до виховання дітей, які відбилися в наведених порадах батькам¹.

1910 рік — «Шмагай їх!»;

1920 рік — «Обмежуй їх хоч у чомусь!»;

1930 рік — «Не звертай на них уваги!»;

1940 рік — «Переконуй їх!»;

¹ Олексенко Т. Про нові підходи до сімейного виховання // Шлях освіти. — 1997. - № 2. - С. 34

1.5. Дитина та сім'я ____________________________________ 173

1950 рік — «Люби їх!»;

1960 рік — «Шмагай їх, але роби це з любов'ю!»;

1970 рік — «Господь з ними!»;

1980 рік — «Намагайтесь їх зрозуміти!».

— Які поради ви вважаєте доцільними для 2001—2005pp.?

Поиск по сайту: