Педагогічні умови успішного виховання дітей у сім'ї

Дослідження психологів та педагогів, практика роботи вихов­них закладів дозволяє назвати ряд умов, які забезпечують ефектив­ність виховання у сім'ї.

1. Знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негатив­них боків: що читають, чим ці­кавляться, які доручення ви­конують, яких труднощів за­знають, яке ставлення до однокласників, дорослих, молодших, що найбільше ці­нують у людей та інше (41 % батьків не знає, які книжки читають їхні діти, 48 % — які

кінофільми дивляться, 67 % — яка музика їм подобається, 98 % — яку суспільну роботу виконують). За даними соціологічного до-

7.5. Дитина та сім 'я 165

слідження, в групі школярів (нормальні підлітки) тільки 10 % уч­нів відповіли, що в їхніх сім'ях здебільшого не знають, де вони бувають, що роблять, з ким зустрічаються. У групі «важких» так відповіло вже 16 %, а у групі правопорушників — 45 %'.

Дослідження, проведені Т.М. Мальковською та І.С. Коном, показали, що батьки зазнають труднощів, коли питання торкається духовного світу дітей, особливо старшокласників. І.С. Кон опитав групу дев'ятикласників. Вони повинні були оцінити себе за різни­ми якостями (доброта, товариськість, сміливість, впевненість) за 5-бальною системою, а потім передбачити, як їх оцінять за цією ж системою батьки, друзі, однокласники. Таке завдання було за­пропоновано і батькам. Виявилось, що діти більш правильно уяв­ляють собі, як їх оцінять батьки, ніж батьки — самооцінку дітей².

У той же час діти явно недостатньо знають про ділові якості своїх батьків, їх успіхи на виробництві, позитивні якості, ставлен­ня до них оточуючих, що заважає встановленню атмосфери взаєморозуміння, доброзичливості в сім'ї.

2. Особистий приклад батьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї.

Ці питання досить глибоко розкриті в роботах А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського. Для завоювання і підтримання авторитету важливо, щоб батькам була притаманна педагогічна тактовність, що знаходить виявлення у вмінні говорити з дітьми так, щоб сло­во не принижувало, не ображало дитину, а змушувало навіть при негативних вчинках не робити зауважень у присутності сторонніх, уникати настанов, згадувати свої вчинки як приклад для насліду­вання, виявляти справедливість, повагу до переживання, справ дитини, спиратись на краще, що є в ній. Позитивний вплив бать­ків на дітей більш ефективний, якщо відносини між батьками ха­рактеризуються взаємною любов'ю, відповідальністю один перед одним, довірою, взаємоповагою, взаємодопомогою, любов'ю до дітей; усі члени сім'ї залюбки поділяють радість, переживання.

3. Спільна діяльність, розумне спілкування. Батьки мало бувають зі своїми дітьми. За даними дослідження вчених, час, коли батько, мати і діти знаходяться разом дома, — менше 1,8 години на добу. Лише в 10 сім'ях із 100 батьки ходять з дітьми на прогулянку, в театри, музеї, кіно, на стадіон, що дає основу для спілкування. Спілкування батьків і дітей проходить переважно під час перегляду телевізійних передач, читання книг, журналів, газет. Спільна праця батьків і дітей впливає на виховання у дітей працелюбності, само­стійності, вимогливості до себе, дбайливості, відповідальності.

¹ «Учительекая газета», 1 ноября. — 1978.

- Кон И.С. Какими оми себя видят. — М., 1975. — С. 87.

166 Розділі. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

У сім'ях, де прогулянки дорослих з дітьми практикуються ре­гулярно, вдвічі більше працелюбних школярів. У процесі спільної діяльності, спілкування діти переймають від старших їх ставлення до природи, її краси, результатів праці, формуються нові інтере­си, настанови у поведінці, допитливість. Одноманітність змісту спілкування батьків і дітей знижує виховний потенціал сім'ї.

У процесі спільної праці, походів, прогулянок на природі діти більш відверті, більш балакучі, доброзичливі у стосунках з батьками, що допомагає батькам краще пізнати дітей, їх характер, звички, ста­влення до себе та інших, коректувати за необхідності їх поведінку. Гарні умови для спілкування мають ті батьки, які ведуть на громад­ських посадах гуртки, керують спортивними секціями, беруть участь у класних виховних заходах: обговоренні кінофільмів, вистав, захис­ті фантастичних проектів, підготовці турнірів кмітливих. Якщо не­має спільної діяльності, немає й повноцінного спілкування.

4. Педагогічна культура батьків. Педагогічна культура батьків передбачає засвоєння досвіду виховання дітей у сім'ї, національ­них традицій, що вимагає організації педагогічної просвіти бать­ків і стимулювання педагогічної самоосвіти з метою підвищення ефективності педагогічної діяльності в сім'ї. В.О. Сухомлинський вважав, що «педагогіка повинна стати наукою для всіх — і для вчителів, і для батьків»¹.

Але наявність педагогічних знань ще не означає вміння їх за­стосовувати. Особливе значення мають уміння використовувати знання на практиці: вести задушевну бесіду, організовувати корисну справу, враховувати вікові особливості, визначати мотиви поведі­нки, оцінювати дії і вчинки, вирішувати конфліктні ситуації, ство­рювати ситуації вибору.

Л.Д. Столяренко і С.І. Самгін² дають такі поради щодо подо­лання конфлікту між батьками і підлітками, які вони називають методикою «шість кроків»:

Перший крок — визначення проблеми, причин незадоволеної поведінки дитини чи дорослого. З цією метою слід уважно вислу­хати підлітка, а потім висловити свої думки.

Другий крок — пошуки можливих варіантів, розв'язання того чи іншого питання. Це своєрідний «мозковий штурм», коли про­понується будь-яка ідея і жодна з них не критикується.

Третій крок — обговорення і оцінка запропонованих варіантів рішення за умови задоволення потреб обох сторін — і дитини, і дорослого.

Сухомлинский В.А.О воспитании. — М., 1975. — С. 60.

Столяренко Л.Д., Самгин С.И. Психология й педагогика в вопросах й ответах. —

Ростов-на-Дону, 1999. — С. 522.

1.5. Дитина та сім'я 167

Четвертий крок — вибір найкращого рішення (Якщо ми вико­ристаємо цю ідею, що буде? Чи буде задоволений кожен? У чому помилка цього варіанту?).

П'ятий крок — визначити, як виконати прийняте рішення: що слід зробити, хто буде нести відповідальність за той чи інший пункт?

Шостий крок — оцінка, наскільки добре визначений спосіб дії розв'язує проблему. (Чи зникла проблема? Чи задоволені тим, що зробили?).

Рівень сформованості у батьків педагогічних умінь істотно впли­ває на вихованість та інтелектуальний розвиток дітей.

Вся ця робота спрямована на те, щоб розвивати у батьків пози­тивне ставлення до школи, навчання дітей, їх участі у трудовій, суспільній діяльності і надавати допомогу батькам у визначенні методів і прийомів виховання дітей, у керівництві навчальною ро­ботою дітей в домашніх умовах, стимулювати батьків до педагогіч­ної самоосвіти, нейтралізації негативного впливу окремих факторів.

«Мистецтво виховання, — зазначає К.Д. Ушинський, — має ту особливість, що майже всім воно здається справою знайомою і зрозумілою, а іншим навіть справою легкою — і тим зрозумілі-шим і більш легким здається воно, чим менше людина з ним зна­йома, теоретично або практично. Майже всі визнають, що вихо­вання вимагає терпіння, деякі думають, що для цього потрібні природна здібність і вміння, тобто навичка, але небагато хто при­йшов до переконання, що крім терпіння, природної здібності і на­вички потрібні ще й спеціальні знання...»¹. А.С. Макаренко не тільки вважав необхідними знання батьками основ батьківської педагогіки, але і написав для них «Лекції про виховання дітей».

Цю ж думку розвиває і В.О. Сухомлинський, вважаючи, що «без турбот про педагогічну культуру батьків неможливо розв'яза­ти жодного завдання, що стосується навчання і виховання. Бать­ківська педагогіка — це фундамент, основа всієї педагогічної тео­рії й практики»².

Оволодіння батьками педагогічною культурою сприяє позбав­ленню від істотних недоліків сімейного виховання:

— негативні приклади з життя сім'ї;

— безсистемність виховних впливів;

— надмірний авторитаризм;

— дефіцит спілкування батьків з дітьми;

— невміння організовувати конкретну діяльність дітей, спіл­кування з ними;

Ушчнский К.Д. Избр. пед. произв. в 4-х томах. — Т. IV. — Кн. 1. — 1946. — С. 9. Сухомлинський В. О. Твори в 5-ти т. — Т. 2. — С. 535—536.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

— система заборон як основа виховання; неузгодженість дій у сім'ї, а також сім'ї і школі; зниження виховної активності бать­ків в міру того, як діти дорослішають;

— батьківський егоїзм — перебільшене уявлення про здібності дитини, її виключність, прагнення обмежити виховання піклуван­ням про одяг, їжу, задоволення всіх потреб дітей тощо.

Щоб надати допомогу конкретній сім'ї у вихованні їх дітей, необ­хідно знати особливості сім'ї, а саме: структуру, вік членів сім'ї, про­фесію батьків, їх освіту, побутові умови, матеріальну забезпеченість, домашній режим школяра, розподіл трудових обов'язків у сім'ї, вико­ристання вільного часу, ставлення батьків до школи, скільки часу ви­діляється для спілкування з дитиною (спільна праця, відвідування музеїв, театрів, прогулянки і таке інше), з якими труднощами зустрі­чаються батьки у вихованні дитини, як їх вирішують.

Для вивчення сім'ї використовується спостереження, бесіда, анкетування. Можна як непрямий метод вивчення сім'ї викорис­товувати твори дітей («Що б ти зробив для своєї сім'ї, якщо б все міг», «Вихідний день нашої сім'ї», «Праця моїх батьків», «Щасли­вий день у нашій сім'ї» та ін.).

У бесіді з батьками вихователь може з'ясувати, чи має дитина постійне робоче місце, куток; чи легко піддається виховному впли­вові батьків, інших членів сім'ї; чи прагне самостійно виконувати домашні завдання; чи в змозі батьки надавати допомогу; чи нама­гається дитина краще вчитися і поводити себе; чи має постійні доручення в сім'ї і які вони; чи буває дитина разом з батьками у театрі, цирку, на спортивному майданчику, прогулянці; чи грає з ними в шахи, доміно, в інші ігри; чим полюбляє займатися у віль­ний час; чи має найбільш сильний вплив на дитину хтось з бать­ків; чи допомагає дитині спілкування з однолітками краще вчити­ся, поводити себе; чи швидко втомлюється дитина при виконанні навчальних завдань; який стан здоров'я, чи дотримується режиму дня; з яких предметів починає виконання домашніх завдань, скі­льки часу витрачає на виконання; чи перевіряє якість виконання шляхом переказу, відповідей на запитання і т.ін.; як ставиться до невдач у навчанні, успіхів; чи старанна; яка, на думку батьків, потрібна допомога дитині; чи слідкує за своїм зовнішнім вигля­дом тощо.

Поиск по сайту: