Вплив сім'ї на розвиток дитини

Процес формування і розвиток особистості починається з мо­менту народження дитини. Тому особливо велике значення сім'ї, яка є одночасно і середовищем для дитини, і першим вихователем, і виконує функції відтворення населення, передачі духовного ба­гатства, культурних традицій народу, сім'ї. Сім'я багато в чому пе­редбачає те, якою стане людина в майбутньому. Саме сім'я закла­дає фундамент розвитку нахилів, здібностей дитини, формування її моральних якостей, здоров'я і т.ін. Саме через сім'ю дитина опосе­реднює норми людських стосунків, засвоює моральні відносини.

Отже, сім'я виконує функцію соціалізації дитини, яка відбува­ється як у результаті об'єктивного впливу того середовища, в яко­му вона живе (характер і умови життя сім'ї, професійної діяльно­сті батьків, кола їхніх інтересів; відношення між членами сім'ї, сім'ї і школи та ін.), так і виховання, яке здійснює сім'я.

За даними багатьох дослідників, виховний вплив різних фак­торів на розвиток особистості розподіляється в такій послідовно­сті: сім'я, школа, засоби масової інформації; суспільні організації, трудові колективи, товариші, друзі; література та мистецтво¹.

Є всі підстави говорити про прямий взаємозв'язок сім'ї і особи-стісних якостей дитини. Згідно з даними дослідників проблеми, атмосфера в сім'ї складається з двох типів факторів: перший — ста­влення батьків до дітей, їх особистісних якостей, стосунків між со­бою та ін. Другий тип — матеріальне положення сім'ї, житлові умо­ви, структура сім'ї. Звичайно, фактори другого типу не є вирішаль­ними², але вони теж впливають на формування особистості дитини.

Так, шкільна успішність дітей, за даними соціологів, багато в чому визначається освітою батьків (доля учнів з високою успіш­ністю втричі більша в сім'ях батьків, які мають вищу освіту). При цьому вплив освітнього рівня батьків сильніше виявляється на успішності хлопців, ніж дівчат). Важливе місце відіграє і конкрет­ний вид праці батьків. Якщо, наприклад, батько і мати є працівни­ками розумової праці з вищою освітою, то краще вчаться діти бать­ків, зайнятих у закладах науки, культури, освіти, охорони здоро­в'я, і слабкіше — батьків, зайнятих у промисловості, на транспорті, в управлінні, сфері обслуговування.

Вища успішність і в сім'ях, де виховується дитина батьком і матір'ю. Такі наслідки пов'язані перш за все з кращою організаці­єю побуту, уважнішим і мудрішим ставленням до виховання дітей.

Цікаві в цьому плані дослідження, представлені К.Н. Вол-

Харчев А.Г. Семья й культура // Советская педагогика. — 1982. — № 1. Психологические основьі формирования личности в педагогическом процессе. - М., 1981. - С. 183. Волков К.Н. «Психологи о педагогических проблемах». — М., 1981. — С. 22.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Вченими було проведено експеримент. Групу 6—7-річних дошкіль­нят разом із матерями запросили для співбесіди, їх залишили на півго­дини в експериментальній кімнаті, яка заповнена різними цікавими речами: машинами, книгами, картинами. Експериментатор вийшов з кімнати, заявивши, що йому потрібно дещо підготувати для бесіди з дітьми і що діти і батьки можуть поводити себе вільно. Після цього за батьками і дітьми непомітно для них проводилось спостереження.

Батьки тримали себе по-різному. Одні починали разом з дити­ною роздивлятись книжки, прилади, незнайомі предмети, обгово­рювали ці предмети, визначали їх призначення, якості. Інші лише роздивлялися все, що було в кімнаті. Треті півгодини сиділи і чекали

— і більше нічого.

Наступна перевірка показала, що пізнавальна активність дітей майже повністю відповідала поведінці їх батьків. Діти цікавих були також цікавими.

Вчені на основі досліджень називають такі фактори, які впли­вають на навчальну діяльність дітей:

— ставлення батьків до праці, до школи;

— єдність вимог у сім'ї;

— характер стосунків батьків і дітей;

— гармонійність сімейного життя.

Сімейні неприємності викликають у дитини невпевненість, сором'язливість, почуття неповноцінності, що відбивається на її успішності і поведінці в школі. Позитивне середовище позитивно і слушно впливає на дитину: вона активна, ініціативна, вчиться з інтересом, дружелюбна, готова допомагати іншим, з радістю ви­конує бажання батьків і вихователів.

Істотний вплив спричиняє сім'я і на вибір професії. Так, за даними соціологів, серед дітей робітників і службовців-нефахівців 57 % зайняті фізичною працею, — а в групі, де батьки є фахівцями вищої кваліфікації, 26 % молоді є робітниками. Сім'я впливає і на вибір сфери діяльності. Якщо усі члени сім'ї зайняті у машино-будівництві, то 50 % молоді працює теж там.

Звичайно, не освіта, професія самі по собі впливають на вихо­вання, а духовні цінності сім'ї, ідеали, прагнення. Вони і визнача­ють потреби дітей.

При багатоманітності сімей умовно їх можна поділити на кілька груп, які по-різному впливають на розвиток і формування дитини:

1. Сім'ї, в яких дружні стосунки між батьками і дітьми. Батьки
знають, чим цікавляться їх діти, що їх турбує. Поважають їх пере­
живання, намагаються тактовно допомагати. Це найбільш сприят­
лива сім'я для дитини. Діти в таких сім'ях, як правило, ініціатив­
ні, Незалежні, Дружелюбні.;М>>._г,*-^._л;;-«ді.<-» міг -¹'

2. Сім'ї, в яких доброзичливі стосунки. Батьки впливають на інтереси, потреби дітей, але існує певна дистанція між ними. Діти здебільшого, ввічливі, дружелюбні, але дещо сковані у поведінці, менше незалежні.

3. Батьки багато уваги приділяють матеріальному благополуччю дітей, результатам успішності. Головна мета виховання — дитина по­винна вступити до вищого навчального закладу і вдягатись не гірше за інших. Духовний світ дітей у таких сім'ях схований від батьків.

4. Сім'ї, в яких мають місце непедагогічні дії батьків: неповага до дитини, стеження, недовіра, тілесні покарання. Діти в таких сім'ях частіше недружелюбно ставляться до батьків, важко спілку­ються з ровесниками.

5. Неупорядковані сім'ї, в яких батьки конфліктують, часто бу­вають п'янки, погрози один одному та дітям, проявляється жорс­токість. Вплив таких сімей негативний. У ЗО % випадків це веде до антисуспільних вчинків.

У цих сім'ях різний стиль стосунків між батьками і їх дітьми: авторитарний, ліберальний, демократичний.

Авторитарний стиль харак­теризується суворістю по._____________________. відношенню до дітей, погро­зливим тоном, вимогою без­відмовного підпорядкування. Це викликає у дітей віддален­ня від батьків, почуття стра­ху, незахищеності. Тому авторитарний стиль веде до внутрішньо­го опору дитини, яка на примушення і загрози відповідає лице­мірством, брехнею, грубістю. Але навіть «якщо опір зломлено, — пише психолог А.В. Петровський, — перемога виявляється пірро-вою перемогою. Разом зі зломленою упертістю виявляються зло­мленими, розтоптаними цінні якості особистості: самостійність, відчуття власної гідності, ініціативність, віра в себе і свої можли­вості». Батьківські вимоги в цьому випадку викликають або про­тест і агресивність, або звичну апатію і пасивність.

За ліберального стилю панує терпимість, всепрощення батьків, демонстрація любові до дітей. Цей надлишок любові з часом по­чинає дратувати дітей і веде до формування егоїзму, недисциплі­нованості, безвідповідальності.

Найкращі стосунки у дітей з батьками складаються за демок­ратичного стиля відносин. Батьки, гнучко мотивуючи свої дії і вимоги, твердо досягають позитивних вчинків дітей, у дитини цінують не лише слухняність, а й незалежність, почуття власної гідності, ініціативу; прислухаються до думки дітей, аналізують їх аргументацію.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Стиль стосунків у сім'ї впливає не тільки на формування тих чи інших якостей дитини, але і на її місце в колективі. Так, серед лідерів 86 % школярів із сімей з демократичним і лише 8,4 % — із сімей із авторитарним стилем стосунків.

За спостереженням американського вченого Урі Бронфенб-реннера, на дитину істотний вплив має і такий факт, як першість у сім'ї. «У сім'ях, де панує мати, діти малоініціативні, чекають вказівок і рішень інших. Слід зазначити, що асиметрична струк­тура сім'ї' впливає на хлопчиків і дівчаток по-різному. У дитини формується самостійність і почуття відповідальності у тому ви­падку, якщо у сім'ї керує хтось із батьків тієї ж статі, що і дити­на. Хлопчики більш відповідальні, якщо за дисципліною в сім'ї слідкує батько, дівчата більш активні, якщо авторитет матері силь­ніший.

Подальші дослідження показали, що найбільш самостійні діти обох статей виходять не з патріархальних або матріархальних сі­мей і не із сімей, де батько і мати рівноправні, частіше такі діти ростуть у сім'ях, де батьки активно беруть участь у вихованні ди­тини, але ведуть себе по-різному, тобто один бере на себе підтри­муючу функцію, інший — дисциплінарну»'.

Отже, вплив сім'ї на розвиток дитини в тому, що вона формує сприйняття дітьми людей оточуючої дійсності, самих себе, досвід сімейного життя. Саме в сім'ї закладаються основи моральної, ес­тетичної, політичної культури, визначається фізичний розвиток дитини, ставлення до праці, відбувається професійне самовизна­чення.

Значне місце у формуванні духовності дитини посідає родин­но-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми сто­сунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жін-ки-матері, дідуся, бабусі. Зміст її сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечує духовну єдність поколінь².

Поиск по сайту: