АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Виховного процесу

Читайте также:
  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ АКТИВНОГО ВЕНТИЛЮВАННЯ ЗЕРНА
  3. БЕЗПЕЧНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
  4. Види юридичного процесу
  5. Визначення виробничого циклу складного процесу
  6. Визначення гігієнічного класу робіт за показниками шкідливості й небезпечності робочого процесу. Атестація робочого місця
  7. Вимірюваного параметру під час виробничого процесу.
  8. Вимоги до юридичного процесу та юридичної процедури
  9. Діяльності «Світового духу» розкривається на основі процесу саморозвитку
  10. Економічна характеристика процесу матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України
  11. Етапи виховання (структура процесу виховання). Управління процесом виховання.

— самодіяльність, спрямована на саморозви­ток, самореалізацію.

Принципи виховання

— система вимог, які визначають мету, зміст, методи і форми організації виховання.

Література

1. Декларация прав ребенка // Народнеє образование. —1993. — № 5. — С. 22—24.

2. Конвенция о правах ребенка // Народное образование. — 1993. — № 5. — С. 24-40.

3. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття) // Освіта. — 1993. — № 44—46. — С. 2, 4.

4. Киричук О.В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної Ук­раїни // Рідна школа. — 1991. — № 5.

5. Киричук О.В. Основні принципи і структура організації виховного процесу в школі // Рідна школа. — 1991. — № 12. — С. 3—11.


1.3. Змістовний компонент виховного процесу 59

6. Кочетов Л.И., Верцинская Н.Н. Работа с трудньїми детьми. — М., 1986.

7. Сухомлинский В.А. О воспитании. — М., 1978.

8. Педагогіка (під ред. М.Д. Ярмаченка. — Розділи 2, 3, 4, 6.

9. Подласньїй И.П. Педагогика. — М., 1999. — ТемьІ 3, 4, 5, 6.

10. Харламов И.Ф. Педагогика. — М., 1997. — Розд. З, 4, 5.

11. Щуркова Н. Что же такое воспитание? // Воспитание школьников. — 1989. —
№ 6. - С. 33-45.

1.3. ЗМІСТОВНИЙ КОМПОНЕНТ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

У державних документах з питань національної освітньої полі­тики визначені пріоритетні ідеї змісту виховання особистості: ідеї сво­боди, рівності, національної і особистої гідності; формування праце­любності, взаємодопомоги і самодисципліни; бережливості; ставлен­ня до свого життя і життя інших людей як до вищої цінності та ін.

З гуманістичних позицій визначено завдання змісту вихован­ня в «Конвенції про права дитини». У статті 29 говориться: «Осві­та дитина повинна бути спрямована на: а) розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в їх повному обсязі; б) виховання поваги до прав і основних свобод, а також принципів, які проголошені у Статуті ООН; в) виховання поваги до батьків у дитини, їх культурної самобутності, мови, до націо­нальних цінностей країни, в якій дитина мешкає, країни її похо­дження, і до цивілізацій, відмінних від її власної; г) підготовку дитини до свідомого життя у свідомому суспільстві в дусі поро­зуміння, миру, терпіння...; д) виховання поваги до оточуючої при­роди1.

Засобом реалізації цих завдань є засвоєння індивідом основ культури як сфери духовного життя людей, що сприяє формуван­ню здібностей особистості самостійно виробляти принципи своєї діяльності, поведінки, спілкування, орієнтуючись на кращі зразки загальнолюдської та національної культури. Тому метою відбору змісту виховання особистості школяра є формування інтелектуаль­ної, моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної, естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.

Моральне виховання школяра Питання теми:

1. У чому суть морального виховання, моральної культури осо­бистості?

2. Які шляхи формування моральної культури школяра?

3. Які умови сприяють успіху морального виховання школярів?

«Народнеє образование». — 1993. — № 5. — С. 24—40.


 

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання


 


Моральне виховання — це цілеспрямований процес взаємодії вихователів і вихованців, спрямований на оволодіння школярами моральною культурою, яка визначає ставлення школярів до навко­лишнього світу.

Моральна культура — це найголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягнення в оволодінні ос­новами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які регулюють дії в усіх сферах її життя, у формуванні моральної сві­домості, розвитку моральних почуттів, виробленні звичок мораль­ної поведінки особистості.

Моральні норми — це система вимог, які визначають обов'язки людини по відношенню до оточуючого світу, зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оціню­вати й контролювати її. Слово «мораль» прийшло із Франції (morale — моральність), а до Франції — з Давнього Риму (moralis — моральний). У словнику В. Даля визначається як «правила для волі та совісті».

Вимоги до поведінки людини сформульовані в десяти запові­дях «Ветхого завіту», серед яких:

1. Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі зверху і що у воді нижче землі, — не схиляйся перед ними і не служи їм.

2. Поважай батька і матір твою, щоб продовжити дні твої на землі...

3. Не вбивай.

4. Не прелюбодій.

5. Не проголошуй брехливого свідоцтва на ближнього твого.

6. Не бажай домівки ближнього твого1.

Вимоги представлені також у двох заповідях Ісуса («Еванге-

лие»). Друга з них говорить: «Полюби ближнього твого, як самого себе»2.

Таким чином, моральні норми закріплені в таких поняттях, як: добро, обов'язок, совість, гідність, справедливість, щастя, зміст життя та інше, які визначають характер поведінки людини.

Поняття «добро» відбиває все те позитивне, що спрямоване на благо людей. Тому добро служить засобом моральної оцінки вчин­ків, дій, стосунків між людьми. Але по-справжньому вчинок хоро­ший, якщо його мета, мотив, результати є позитивними. Проти­стоїть добру зло, тобто згубна, ворожа людині діяльність. Роз­криваючи сутність поняття «добро», В.О. Сухомлинський пише: «Добро — це думка, помножена на волю, тільки за цієї умови матимемо непримиренність до зла, — а це і є сама суть добра. Те,

1 Детская библия. — Стокгольм, 1990. — С. 102.

2 Там же. — С. 400.,.....,,,,.,. •'Т~"'. ""'"'. "?,7 "7


/.3. Змістовний компонент виховного процесу 61

що повинно стати моральною серцевиною твоєї особистості, — моральна чистота, благородність, непримиренність до зла — зале­жить від того, як ідея добра стає твоїм переконанням, суттю твоєї душі — твоєю органічною потребою застосувати на кожному кро­ці мірку оцінки того, що відбувається у світі... Мета виховання заключається в тому, щоб, морально вдосконалюючись, людина в своїх взаємовідносинах з іншими людьми перемагала зло»1.

Обов'язок — припускає певні зобов'язання людини, виконання яких виходить із складних стосунків між людьми, усвідомлення своїх прав і обов'язків по відношенню до Батьківщини — громадянський обов'язок, до сім'ї — сімейний обов'язок та ін. Але ці обов'язки повинні бути усвідомлені особистістю і виконуватися за внутрішнім покликом. В.О. Сухомлинський писав: «Обов'язок перед Батьків­щиною — святиня людини. Від нас, батьків та матерів, від вихова­телів залежить, щоб кожний юний громадянин дорожив цієї святи­нею, як дорожить чесна людина своїм добрим ім'ям, гідністю своєї сім'ї. Громадянські думки, почуття, переживання, громадянський обов'язок, громадянська відповідальність — це основа людської гідності»2.

Совість — почуття і свідомість моральної відповідальності за свою поведінку та вчинки перед оточуючими людьми. Це внутрішня самооцінка своїх вчинків, емоційне хвилювання, внутрішній суд­дя, спонукач доброго вчинку.

Честь — визнання вчинків, дій людини, ЇЇ заслуг, що проявля­ється в шануванні, авторитеті і в той же час у прагненні людини до визнання і високої оцінки з боку оточуючих, похвали, популяр­ності (честолюбство чи марнолюбство).

Гідність — передбачає усвідомлення особистістю своїх висо­ких моральних якостей і повагу їх у самому собі, тобто усвідомлення особистістю своєї цінності (національна гідність, власна гідність). «Щоб стати справжньою людиною, — говорив В.О. Сухомлин­ський, — учень повинен перш за все поважати самого себе, без цієї поваги, без любові до краси в самому собі немислима людська культура, немислима і нетерпимість до всього, що принижує лю­дину... Це не самомилування, а гордість, чиста віра в добрий по­чаток у самому собі»3.

Поняття «щастя» безпосередньо пов'язане з розумінням лю­диною сенсу життя, бо воно визначається як стан морального за­доволення, задоволення власним життям. Для одних щастя в тому, щоб кохати і бути коханим, мати сім'ю, дітей, хороших друзів, для

Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. Твори в 5-ти т. — Т. 2 1976. - С. 230.

Сухомлинский В.А.О воспитании. — М., 1975. — С. 219. ' -' Сухомлинскип В.А.О воспитании. — М., 1975. — С. 28. .,>•),;,.. -- f


 

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії'виховання


 


інших — мати матеріальний достаток тощо, тобто щастя конкрет­ної людини визначається сенсом її життя, її потребами.

Для давнього філософа Епікура, моральний ідеал — мудрець, філософ, який знаходиться поза мирськими турботами і мужньо пе­реносить страждання. Етика Платона будується на тому, що душа людини поділяється на розум, волю, чуттєвість. Доброчесністю ро­зумного є мудрість, волі — мужність, чуттєвості — помірність. Можна говорити про «споживчу» мораль, в основі якої — на­солода, володіння речами, як сутність і зміст людського життя, «нігілістичну» мораль, яка характеризується спрямованістю на певне заперечення моральних і культурних цінностей суспільства. Ця мораль здебільшого знаходить вияв у зовнішніх формах: у за­дерикуватій поведінці, манерах одягатися тощо.

Образно відбиті різні життєві позиції людей у поемі А. Вознесенського «Ода». У шостій частині поеми поет вступає в діалог з чорним вороном:

...Внезапно черньїй ворон

примешался к разговорам, вспьіхнув синими очами,

он сказал: «А на фига?!»

Я вскричал: «Мне жаль вас, птица, человеком вам родиться б,

счастье вьісшее трудиться, полпланетьі раскроя...» Он сказал: «А на фига?!» «Будешь тьі — великий ментор, бог машин, зкспериментов,

будешь бронзой монументов знаменит во все края.,.» Он сказал: «А на фига?!» «Уничтожив олигархов, тьі настроишь агрегатов,

демократией заменишь короля й холуя...» Он сказал: «А на фига?!» Я сказал: «А хочешь — будешь

спать в заброшенной избушке, утром пальчики девичьи будут класть на губьі вишни, глушь такая, что не сльїшна ни хвала, й ни хула...»

Он ответил: «Все — мура...._...
жизнь бьіла — а на фига?!» •. •'•'


1.3. Змістовний компонент виховного процесу 63

Как сказать ему, подонку,

что живем не чтоб подохнуть, —

чтоб губами тронуть чудо

поцелуя й ручья! -

Чудо жить — необьяснимо.
'.'"<• Кто не жил — что спорить с ним?

Можно бьі — да на фига? !
Отже, норми поведінки знаходять вияв у:

1. Ставленні людини до народу, Батьківщини, національної куль­тури, історії, народних звичаїв, що дозволяє говорити про патріо­тизм людини, ЇЇ повагу до свободи інших народів. «Формування патріотичних почуттів визначає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та геро­їчного подвигу в ім'я процвітання своєї держави, прагнення бачи­ти її незалежною»1.

2. Ставленні до праці, національного багатства, природи. Се­ред багатьох цінностей людського життя праця займає особливе місце. Уже сам факт, працює людина чи с простим споживачем, визначає зміст ЇЇ життя, розуміння щастя, добра. А.С. Макаренко говорив, що людина, яка не вміє нічого робити, викликає жалість і осудження. А К.Д. Ушинський вірно зазначав: якщо у людини не виявиться своєї власної праці в житті, то вона позбувається справжнього шляху, і перед нею відкриваються два інших, обидва однаково згубні: дорога невтомного незадоволення життям, по­хмурої апатії та бездонної нудоти або шлях добровільного непоміт­ного самознищення, по якому людина швидко опускається до ди­тячих утіх чи скотинячої насолоди.

Праця, на думку К.Д. Ушинського, є єдине доступне людині на землі і єдине гідне її щастя. Позитивне ставлення до праці, конкрет­ної справи проявляється в тому, чи працює людина із задоволен­ням, старанно, добросовісно, вміє переборювати труднощі. Таку людину характеризує зосередженість, зібраність, прагнення вклас­тися у відведений час, контроль за якістю виконання тощо.

Негативне ставлення до праці виражається в тому, що людина працює без захоплення, інтересу, губить багато часу на розмови, на «початок», не виявляє старання, якщо її не контролюють, не виявляє зібраності, зосередження і таке інше.

Відношення до національного багатства, природи здійснюєть­ся в процесі екологічного виховання, яке передбачає:

— формування системи наукових знань, ціннісних орієнтацій, поглядів і переконань, що забезпечують формування і необхідне ста­влення школярів до оточуючого світу на основі принципів моралі;

Концепція національного виховання // Освіта. — 1994. — 26 жовтня. — С. 6.


 

 

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання 1 3 Зм!стовний компонент виховного процесу


— виховання у школярів потреби свідомо дотримуватись еко­логічних норм і правил у власній поведінці;

— нетерпимість до проявів безвідповідального ставлення до навколишнього світу;

— формування навичок екологічної діяльності, які у школярії виявляються в діях, що проявляються у захисті, догляді і покращ щанні природного оточення, в пропаганді екологічних знань.;'

Як підкреслювалось в одній із публікацій «Учительской газе-І тьі» (14 березня 1995 p.), екологія як наука світоглядна вимагає додержання заповітів предків: «Не можна рвати траву — це волос­ся Матері-Землі. Не можна кидати у воду сміття — це очі Матері-Землі. Поки все це ми не згадаємо, природа не буде любити нас, своїх дітей, за зневагу. Вона буде нас карати. А пам'ять поверта­ється не так скоро, як хотілось би. Потрібні роки — захоплювати­ся і, граючи, осягати».

3. Про моральність свідчить і ставлення дитини до людей, всьо­го живого, що дозволяє говорити про почуття дружби, любові, поваги до друзів, батьків, старших (чуйність, тактовність, повага, турбота про оточуючих людей, нетерпимість до проявів прини­ження, ображення особистості, несправедливості, гуманізм), про що так зворушливо пише В.О. Сухомлинський: «Опановуй головне в духовній культурі — культуру людських відносин, умій розріз­няти в людині світле і темне...»1.

Дружні стосунки в класному колективі знаходять вияв у вмін­ні підтримувати один одного у важку хвилину, надавати допомо­гу, виявляти турботу та ін. Повага до старших виявляється у ввіч­ливості, доброзичливості, тактовності, точності та обов'язковості, сором'язливості, яка припускає відсутність позерства (як показу­ють опитування старшокласників, гордими хочуть бути 99,1 %, сором'язливими — 0,9 %).

У системі виховної роботи В.О. Сухомлинський визначив де­сять «не можна» у ставленні до старших. Дотримання цих заборон вважалось справою честі і гідності, порушення — ганьбою і мораль­ною неосвіченістю:

— не можна ледарювати, коли всі працюють;

— негідно людської мудрості і розсудливості поспішно висло­влювати сумнів у істинності того, що радять старші;

— не можна виявляти незадоволення, що в тебе немає якоїсь речі;

— не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі;

— не можна робити те, що осуджують старші;

Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину. Твори в 5-ти т. — Т. 2. — К., 1976 — С. 190.


— не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особ­ливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе, та ін.1.

Особливої уваги заслуговують питання статевого виховання. Його завдання:

— формування моральних стосунків між хлопчиками та дівча­тками, юнаками та дівчатами;

— виховання культури інтимних почуттів — прихильності, дру­жби, любові;

— формування понять про біологічні та соціальні проблеми особистості;

— розвиток у дівчаток рис жіночності, у хлопчиків — рис муж­ності;

— підготовка юнаків та дівчат до шлюбу, створення здорової та щасливої сім'ї.

4. Норми поведінки знаходять також виявлення у ставленні людини до самої себе, що проявляється в чесності, правдивості, безкорисливості, великодушності, самоволодінні школяра, його дисциплінованості або: в зарозумілості, пихатості, честолюбстві, самолюбстві, байдужості до оточуючих, хвастливості, самовпевне­ності, самонадіяності.

Культура поведінки —це дотри­мання основних вимог і правил людського співжиття, вміння зна­ходити правильний тон у спілку­ванні з оточуючими.

Дисциплінованість — риса характеру, яка проявляється у свідомому дотриманні люди­ною норм і правил поведінки в школі та поза нею, чіткому та організованому виконанні обов'язків. Дисциплінованість характеризує не тільки став-

лення до себе, але і до інших, справи, праці. Тому можна говори­ти про трудову, навчальну дисципліну, дисципліну виконання су-,, спільних доручень, дисципліну власної поведінки (ввічливість, точ­ність, ретельність).

Процес формування дисциплінованості, як зазначає Г.І. Щу-кіна, являє собою процес зміни мотивів, вчинків та поведінки від «я так хочу, мені так подобається» до «так потрібно, в цьому „ мій обов'язок»2. «Дисципліна, яка тримається на примушенні як ', у школі, так і в сім'ї, не прямо, але неминуче готує дітей до поневолення, диктатури, до фашизму. Тільки за допомогою волі можна підготувати до волі; тільки за допомогою співробітництва

1 Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. — Твори в 5-ти т. — К., 1976. - С. 202-204.

2 Теория й методика коммунистического воспитания в школе / Под ред. Г.И. Щу-киной. - М., 1974. — Гл. XII.


 

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання


 


можна підготувати до соціальної гармонії і співробітництва, тільки за допомогою демократії можна підготувати до демократії»1. Формуванню дисциплінованості як риси особистості сприяє:

— організація навчальне-виховного процесу в школі (чітка під­готовка і проведення уроків, навантаження школярів на уроці, активізація їх уваги, різноманітні засоби та прийоми; справедли­вість учителя, особистий приклад учителя);

— дотримання школярем режиму;

— індивідуальна робота вчителя з учнями, вивчення мотивів вчинків учнів тощо;

— зв'язок з родиною, співпраця школи і родини;

— правове виховання школярів, завдання якого полягають у тому:

— щоб школа забезпечувала оволодіння школярами системою знань з питань держави і права;

— щоб у школярів виховувати шанобливе ставлення до законів своєї держави, переконаність у необхідності їх виконання;

— щоб виховувати навички правової поведінки, потреби захи­щати інтереси і права своєї особистості, державні, суспільні;

— щоб виховувати активну громадянську позицію у вихован­ців, нетерпимість до порушників правопорядку.

Таким чином, правове виховання сприяє підготовці молодого покоління до виконання громадянських обов'язків у відношенні до держави, праці, сім'ї.

Кожна людина повинна знати норми і правила поведінки в су­спільстві, свої права і обов'язки, основні положення про працю, одруження і сім'ю, громадянського і карного кодексів, законодав­ство про охорону здоров'я.

В умовах демократичної держави велике значення має ознайом­лення з такими міжнародними документами, як: «Конвенція про права дитини», яку було прийнято Генеральною Асамблеєю 00Н (1989 p.), «Резолюція з прав людини» (1989 р.) та ін. У школі здій­снюється правове виховання на уроках всіх дисциплін, а також при вивченні спеціального предмета «Людина і суспільство», в позакласній роботі.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.017 сек.)