Вимоги до юридичного процесу та юридичної процедури

При всій різноманітності видів юридичних процедур і юридичного процесу до них висуваються певні загальні вимоги:

1) виникнення матеріальних норм (здійсненню яких процедура служить) і процесуальних норм повинне бути синхронним. Створення нормативних моделей процедур не повинне відставати в часі від тих норм і відносин, реалізацію яких вони покликані забезпечувати. Інше приведе до бездіяльності матеріальних норм. Наприклад, протидія злочинності в Україні була утруднена внаслідок того, що новий Кримінальний кодекс не був своєчасно «оснащений» ухваленням нового Кримінально-процесуального кодексу;

2) процесуальні норми повинні бути на тому ж рівні ієрархії, що й матеріальні. Наприклад, якщо норми, які процедура (процес) повинна забезпечувати, закріплені законом, то і процедура (процес) повинна бути встановлена на рівні закону. Наприклад, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство не тільки знаходяться на одному рівні ієрархії, але і систематизовані однаковим способом – у вигляді кодексу. Що стосується простіших процедур (наприклад, накладення дисциплінарного стягнення), то процесуальні норми слід по можливості поміщати в тих же нормативних актах, в яких містяться матеріальні норми, на реалізацію яких процедурні норми направлені. Так, у трудовому праві і матеріальні, і процесуальні норми (наприклад, порядок накладення дисциплінарного стягнення) зосереджені в одному нормативно-правовому акті – Кодексі законів про працю;

3) матеріальні і процесуальні норми з погляду змісту повинні бути узгоджені, взаємопов’язані, при цьому процесуальні норми не повинні стосуватися змістовної сторони матеріальних норм, а тим більше суперечити ним. Інакше норми матеріального права перетворюються на порожню декларацію;

4) процедури, що регламентують владні відносини, повинні бути демократичними, тобто обслуговувати соціальні інтереси, а не інтереси бюрократичної системи. Для розвитку демократії в Україні актуальним є ухвалення Адміністративного кодексу, який повинен сприяти оптимізації державного управління, встановленню реальної відповідальності за ухвалені посадовцями рішення;

5) правові процедури повинні по можливості мати якості багатоваріантності і диспозитивності, інакше кажучи, процедура повинна пропонувати різні варіанти реалізації матеріальної норми і надавати суб’єктам право самим вибирати порядок здійснення своїх прав і обов’язків, а у ряді випадків – визначати його в договорі. Перш за все, це стосується сфери цивільного обороту. Так, в Україні суб’єкти цивільно-правових і господарсько-правових відносин мають право вибрати різні варіанти рішення спорів – звернутися до судів загальної юрисдикції, третейські суди або ж вирішити конфлікт позасудовим способом, наприклад, за допомогою нейтрального посередника-медіатора;

6) юридичний процес повинен відповідати вимозі доступності. Тут є декілька аспектів: доступність інформаційної моделі процедури, тобто доступність інформації про порядок реалізації тих або інших юридичних норм; простота порядку звернення в компетентний орган; оперативність розгляду питання; вартість витрат на процес;

7) особливе значення для юридичного процесу має якість надійності. Надійність системи часто зв’язується з її простотою: чим простіша система, тим вона надійніша. Проте стосовно юридичного процесу це правило не завжди працює. Надійність юридичного процесу залежить від забезпеченості його правовими гарантіями, але найголовніший специфічний чинник для цього параметра – відпрацьованість процедури.

8) юридичний процес повинен бути послідовним. Від того, наскільки правильно в процедурі вибрана послідовність здійснення актів поведінки, залежать її досконалість, оптимальність, ефективність.

Поиск по сайту: