Юридична практика – це професійна юридична діяльність по виданню, тлумаченню і реалізації правових приписів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду

Тема: «Юридичний процес»

Одеса-2010

План

ВСТУП

Поняття і структура юридичної практики

Види юридичної практики

Юридичний процес, його ознаки та стадії

Вимоги до юридичного процесу та юридичної процедури

5. Види юридичного процесу

ВИСНОВКИ

Навчальна мета лекції: сформувати укурсантів уявлення про види юридичної практики, юридичного процесу.

Виховна мета: виховувати у курсантів повагу до права.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами: галузеві юридичні науки: кримінальне право, цивільне право, адміністративне право, трудове право та інш.

Зв'язок з практикою: Закласти підстави формування у майбутніх працівників необхідні якості теоретичної підготовки, формування професійних знань та навичок майбутнього фахівця-юриста за допомогою яких він розрізняв би правовий закон від закону не правового.

Література

Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1989. – 218 с.

Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. – М.: Норма, 2004. – 187с.

Луць Л.А., Фулей Т.І. Деякі аспекти впровадження загальнолюдських принципів права в юридичну практику України // Держава і право. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. -Вип.20. -

Оніщенко Н.М. Юридичний процес як форма правової діяльності // Право України. – 2002. – № 7. – С. 7-13.

Папанова И.В. Юридический процесс. – Саратов: Светопись, 1998. – 74с.

Протасов В.Н. Юридическая процедура. – М.: Юрид.лит., 1991. – 79 с.

Теория юридического процесса / Под ред. В.М.Горшенева. – Харьков: Вища школа, 1985. – 192 с.

ВСТУП

У науковій літературі юридична діяльність досліджується в різних аспектах, що зумовлено її багатоплановістю та складним характером. Зокрема, вона розглядається як правова форма соціальної діяльності; як інструмент соціального управління; як зміст правових відносин, правопорядку; як системо утворюючий чинних правової системи; як спосіб втілення правових приписів у соціальне життя, як юридична професія.

Курс на побудову в нашій країні правової держави вимагає теоретичних розробок проблем усіх різновидів юридичного процесу. До нинішнього часу в науковій літературі відсутнє єдине загальновизнане визначення юридичного процесу. У той самий час більшість учених-юристів визначають такі правові форми державної діяльності: правотворчість, правозастосування, правосуддя і контроль.

Поняття і структура юридичної практики

Юридична практика – це професійна юридична діяльність по виданню, тлумаченню і реалізації правових приписів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду.

Структура юридичної практики – її будова, розташування основних елементів і зв’язків, які забезпечують її цілісність, збереження об’єктивно необхідних властивостей і функцій. У структурі юридичної практики виділяють динамічний і статичний елементи:

1) юридична діяльність (динамічна сторона) є юридичними діями і операціями, засобами і способами їх здійснення, ухвалені рішення і результати дій. Юридичні дії є зовні вираженими, соціально-перетворюючими правовими актами, які тягнуть за собою певні наслідки. Сукупність взаємозв’язаних між собою юридичних дій, що мають єдину мету, складає операцію (наприклад, огляд місця злочину є операцією, оскільки включає декілька різних юридичних дій). У загальному вигляді динамічна сторона юридичної практики представлена діями правотворчих і правозастосовчих органів, виданими ними правовими актами;

2) соціально-правовий досвід (статична сторона), який включає правоположення, тобто вироблені в ході юридичної практики сталі приписи загального характеру, що акумулюють соціально цінні та стабільні сторони конкретної юридичної діяльності. Такими є, наприклад, правові позиції Конституційного Суду України, узагальнення судової практики із певних категорій справ.

Поиск по сайту: