|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Принцип систематичності й системності в навчанніСистематичність навчання припускає засвоєння учнями понять і розділів у їх логічному зв'язку і наступності (спадкоємності). Систематичність — характерна ознака наукового знання. Вимога систематичності навчання випливає з принципу науковості і в системі принципів займає підлегле йому положення. У дидактиці визначені такі вимоги до реалізації принципу систематичності: — планомірна організація і проектування процесу навчання, який будується на основі твердо встановлених навчальних планів і програм, що забезпечують вивчення чітко відібраного матеріалу за роками навчання, окремими навчальними періодами у навчальному році, окремими робочими днями і годинами; — поступовість і послідовність, з якими необхідно рухатися від кожного ступеня навчального процесу до наступного; — встановлення тісного і міцного зв 'язку між вивченими питаннями у відповідній послідовності; — приділення особливої уваги головному, основному, навколо якого групується менш суттєве, вихідне; — встановлення суворого логічного зв 'язку в розташуванні навчального матеріалу з послідовним порядком, коли наступне базується на попередньому та коли попереднє з логічною необхідністю потребує наступного; — ускладнення методів навчання відповідно до змісту навчального матеріалу; — систематична робота учнів над засвоєнням знань, умінь та навичок; — поступове ускладнення форм самостійної роботи школярів, у процесі якої вони ґрунтовно вивчають матеріал, оволодівають прийомами застосування знань і розв'язанням завдань; — організація підсумкового повторення за великими розділами навчального матеріалу та предмета в цілому; — постійна і планомірна перевірка та облік учителем знань, умінь і навичок учнів та прийомів їх навчальної роботи. Аналізуючи суттєвий зміст наведених узагальнених номенклатурних вимог до реалізації принципу систематичності, не можна не звернути уваги на те, що всі вони з деякими незначними варіаціями побудовані на одній і тій же ідеї — поступовості і послідовності викладання і засвоєння знань у відповідності до логіки науки, а можливість формування системних знань школярів розглядається як логічний результат реалізації цієї вимоги. По суті під вимогою дотримуватися логіки і внутрішньої побудови науки розуміється лінійна спадкоємність, послідовність у розташуванні навчального матеріалу, фрагменти знань якого об'єднані змістовно-
логічними зв'язками — наслідуванням. Для цього виду побудови і засвоєння навчального матеріалу характерний постійний рух вперед, в одному напрямку, з використанням одного виду логічних відношень між елементами (видами) знань. Одначе розташування елементів знань у лінійній послідовності, переважно на основі одного виду логічних відношень, не дозволяє учням усвідомити всієї різноманітності зв'язків, об'єктивно існуючих між ними. Елементи знань сприймаються ними як однорідні, рівнозначні без усвідомлення їх ієрархічного статусу (місця) в цілісній системі знань. Систематичне засвоєння наукових понять не перетворює їх у систему, бо у свідомості учнів не формується їх різнопорядковість, внаслідок чого вони усвідомлюються як однорідна сукупність. Л.В. Занков, аналізуючи суттєвий зміст принципу систематичності, зазначав: «Розгляд принципу систематичності призводить до одного з найсуттєвіших запитань: як формується система знань у голові учня? Побудова підручників... така, що з нею пов'язується певне уявлення про формування системи знань у школяра. Уявлення це таке: той чи інший розділ параграф за параграфом вкладається в голові школяра у вигляді окремих частин навчального курсу... По цих же ізольованих один від одного розділах проводиться і повторення. Отже, повторення закріплює ізольованість частин навчального курсу в голові школяра»1. Таким чином, поняття «системність» не тотожне поняттю «систематичність» і має суттєво інший зміст. У дидактиці поняття «системність» розглядається в трьох аспектах: а) як принцип навчання; б) як якість знань учнів; в) принцип управління навчально-виховним процесом. Як принцип навчання «системність» вимагає забезпечення формування у школярів системи знань. Як зазначає дидакт Л.Я. Зоріна, для цього необхідно перебудувати лінійні зв'язки (змістовно-логічні) в об'ємні системно-інваріантні (змістовно-функціональні), тому що системні знання, за Л.Я. Зорі-ною, — це знання, що будуються у свідомості учня за схемою. Для цього необхідно озброювати учнів не тільки фактичними знаннями теорії, але і методологічними знаннями, тобто знаннями про основні елементи теорії, структурно-функціональні зв'язки між ними. Переробка здобутих знань.
Занков Л.В. Дидактика й жизнь. — М., 1968. — С, 78. 2.2. Принципи навчання ___________ _______________ 231 Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |