|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Принцип виховання в діяльності і спілкуванніДіяльність людини — основа життя суспільства в цілому і розвитку кожної особистості, бо в ній містяться об'єктивно-суб'єктивні процеси і можливості її формування, здійснюється взаємодія суб'єктів діяльності — їх спілкування. Діяльність і спілкування особистості являють собою єдине ціле, тому що в основному взаємодія з предметами є одночасно і взаємодією з людьми. Важливим у цьому процесі є те, що в спілкуванні конкретний індивід виступає і як суб'єкт, і як об'єкт взаємодії: не лише оточуючі люди впливають на особистість, а й вона сама впливає на інших, на характер міжособистісних стосунків. Залежність виховання від характеру діяльності та спілкування вихованців — одна із закономірностей процесу виховання. Принцип виховання в діяльності і спілкуванні вимагає такої їх організації, щоб вони стали засобом формування особистості, формою виявлення її ставлення, оціночного ставлення до оточуючої дійсності, ареною самореалізації можливостей, потреб, інтересів людини. С.Л. Рубінштейн писав: «Ставлення до оточуючого світу — це, перш за все, ставлення індивіда до того, що складає умови його життя. Але найперша умова життя людини — це інша людина. Ставлення до іншої людини складає основну тканину людського життя, її серцевину»1. Але не будь-яка організація діяльності і спілкування сприяє цьому однаковою мірою. Умовами ефективної організації діяльності та спілкування є: 1. Забезпечення активності особистості в діяльності і спілкуванні, яке передбачає обмін інформацією з проблем етики, есте- 1 Рубинштейн С.Л. Бьітие й сознание: О месте психического во всеобщей взаимо-связи явлений материального мира. — М., 1957. — С. 262—263. 1.2. Сутність і принципи процесу виховання 41 тики, праці, спорту, досвіду, обмін уміннями, результатами діяльності, взаємодію у цьому процесі, тобто діяльність повинна бути значущою для дитини, мати для неї особистісний сенс. 2. Залучення дітей до різноманітних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, трудової, громадської, спортивної, естетичної — для реалізації мети всебічного розвитку особистості школяра, його самореалізації. У процесі цієї діяльності людина спілкується з багатьма групами: членами сім'ї, класним колективом, учителями, з іншими людьми в часи відпочинку, занять спортом та ін., кожна з яких впливає в тій чи іншій мірі на ЇЇ розвиток. При цьому вільний перехід від одного виду діяльності до іншого є тим важелем, за допомогою якого здійснюється формування прагнення і мотивів особистості. Саме зміна соціальної позиції й різних видів діяльності допомагає у розв'язанні таких питань виховання, як подолання морального егоцентризму, формування у вихованців здатності співчувати іншим людям1. 3. Створення умов для того, щоб школяр відчував задоволення в процесі виконання конкретної роботи. Лише така діяльність стає справжнім фактором розвитку. 4. Педагогічне керівництво розвитком дитини у процесі діяльності і спілкування на основі співставлення «зони актуального досягнення» з «зоною найближчого розвитку» (Л.С. Виготський), що дозволяє об'єктивно враховувати новоутворення, зміни, які відбуваються у суб'єкта. 5. Забезпечення позитивних міжособистісних стосунків між вихователем і вихованцями — відношення поваги, взаємодопомоги, довіри, співтворчості, спрямованих на розумне поєднання педагогічного керівництва з розвитком ініціативи, активності, самостійності школярів. Майстерність педагога полягає в тому, щоб діти не бачили впливу педагога. Всі конкретні справи дітей повинні сприйматися ними як їх власна ідея, яку вони будуть реалізовувати. У своїх наукових працях і практичній діяльності С.Т. Шацький, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський розкрили значення діяльності і спілкування для виховання особистості, визначили конкретні шляхи її організації. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |