Ваша відповідь?

Директор школи, виступаючи на педраді, зазначив: «Я спосте­рігаю за ходом підготовки і проведення багатьох виховних захо­дів, яскравих, цікавих, але всі ви, класні керівники, відзначаєте недостатню результативність позитивного виховного впливу цієї роботи на школярів. Які ви бачите резерви підвищення якості виховної роботи з учнями?».

— Яка ваша відповідь на це запитання директора школи?

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі пов'язане з пошуками оптимальних методів виховання особистості школяра.

Методи виховання — це способи взаємодії педагогів, вихован­ців, сім'ї та інших суб'єктів виховання, внаслідок якої відбува­ються певні зміни в розвитку якостей школяра, його переконань, почуттів, навичок, поведінки та in.

Прийоми виховання — складова чистина методу, що лібезис-чує застосування його в певних умовах. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів ви­ховної взаємодії з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних педагогічних ситуаціях переходити один в один.

Методи виховання слід відрізняти від засобів виховання,

Засоби — те, за допомогою чого відбувається виховання: пред­мети, твори духовної і матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва); слово вихователя, різноманітні види діяльності: навчання, гра, художня самодіяльність, спорт; конкретні заходи: вечори, політінформації, збори. Ці засоби ви­користовуються в процесі реалізації того чи іншого методу.

Характеристика методів виховання вимагає певної їх класифі­кації. Але це дуже складне питання педагогіки. На сторінках га­зет, журналів велись і ведуться дискусії з цієї проблеми, в ході яких висловлюються різні точки зору.

Так, І.С. Мар'єнко умовно всі методи ділить на шість груп: а) репродуктивно-пояснювальні; б) привчання і вправи; в) про­блемно-ситуативні; г) стимулювання; д) гальмування; е) керівницт­во самовихованням учнів¹.

М.І. Болдирев називає три групи методів⁵:

1) методи переконання;

2) методи організації життя і діяльності учнів;

3) методи стимулювання діяльності і поиедінки.

¹ Марьетв И,С> К неправу о теорвтичееком обееіювании мотодаї воепитиния //

Саветекая Іодагегикй, = 1971, = № 10, = Є, 99=106, ³ Ввлдшрев Н,И, Методика неепитательнйй рнвотьі ц шкшю, = М,, 1981, = С, 112=196,

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

У багатьох підручниках і на­вчальних посібниках автори ви­значають три групи методів:

1) методи формування сві­домості;

2) методи організації діяль­ності і формування досвіду гро­мадської поведінки;

3) методи стимулювання і гальмування поведінки.

В.Т. Рогожкін¹ виділяє гру­пу методів виховання почуттів.

Серед них автор називає методи: 1) спеціального опору на емоцій­ність змісту, знаходження в ньому духовно близького, істотно ва­жливого, рідного для школяра з метою збудження і розвитку в нього моральних почуттів; 2) вплив на почуття школяра шляхом І виразності викладу, мовлення, міміки, жестів педагога; 3) залу- І чення школярів до активної навчальної і позакласної діяльності, j що забезпечує переживання, радість пізнання, творчості, творін- ] ня; 4) вплив на почуття школярів емоційністю обстановки; \ 5) вплив на почуття школярів емоційністю стосунків між ними, | вчителями, батьками, оточуючими людьми; 6) збудження почут- ^N тів фізичним впливом на дитину (тактильний метод). Наприклад, ласкавий дотик.

Найчастіше користуються класифікацією Т.Є. Конникової: ме­тоди формування свідомості, методи формування досвіду поведін­ки, методи стимулювання і корекції поведінки школярів.

Поиск по сайту: