АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Принцип наочності навчання

Читайте также:
  1. B. Основные принципы исследования истории этических учений
  2. ERP-стандарты и Стандарты Качества как инструменты реализации принципа «Непрерывного улучшения»
  3. I. Структурные принципы
  4. II. Принципы процесса
  5. II. Принципы средневековой философии.
  6. II. СВЕТСКИЙ УРОВЕНЬ МЕЖКУЛЬТУРНОЙ КОММУНИКАЦИИ ОТНОСИТЕЛЬНО ПРИНЦИПОВ ПОЛИТИЧЕСКОЙ СПРАВЕДЛИВОСТИ
  7. II. ЦЕЛИ, ЗАДАЧИ И ПРИНЦИПЫ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВОИ
  8. II.4. Принципы монархического строя
  9. III. Принцип удовольствия
  10. III. Принципы конечного результата
  11. III. Принципы конечного результата.
  12. IV. Принцип реальности

Ефективність процесу навчання багато в чому визначається тим, чи спирається засвоєння наукових понять на знання конкрет­них фактів, наявність уявлень учнів про ті предмети, явища, про­цеси, які дані поняття відображають, що сприяє правильному ро­зумінню законів природи людського суспільства. Тому вже в Дав­ній Греції під час навчання геометрії використовувались моделі геометричних тіл і фігур. Але глибоке наукове узагальнення про­блема наочності знайшла в працях Я.А. Коменського.

Своє «золоте правило» для учнів Коменський сформулював так: «Все, наскільки можливо, уявляти почуттям, а саме: видиме — зору, чутне — слуху, нюхове — нюху, смакове — смаку, дотикувальне — дотику; а якщо щось може бути одночасно сприйняте декількома почуттями, то повинно одночасно подавати декілька почуттів».

Ідея наочного навчання одержала свій подальший розвиток у працях Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці та ін.

Значення наочного навчання Й.Г. Песталоцці бачив у тому, що воно сприяє розвитку сил і здібностей дитини. Дістервег вва­жав, що тільки застосуванням наочності «вдається вигнати всяке


 

Розділ 2. Дидактика

 


 


Ефективність слухового сприйнят­тя інформації складає 15 %, зоро­вого — 25 %, а їх одночасне вклю­чення у процес навчання підвищує ефективність сприйняття до 65 %.

беззмістовне вчення, всяке пусте, згубне зазубрювання, яке послабляє розум». Отже, на основі наочності розвивається самодіяльність учнів. Тому з наочністю Дістервег пов'язував так званий евристичний, роз-вивальний метод на противагу повідомлюваному словесному.

Великого значення наочності надавав К.Д.Ушинський: «це таке навчання, яке будується не на абстрактних уявленнях та словах, а на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною, чи будуть ці образи сприйняті при самому навчанні під керівництвом наставника, чи раніше, самостійним спостереженням дитини, так що наставник знаходить у душі дитини вже готовий образ і на ньому будує навчання. Цей хід навчання, від конкретного до абстрактного, від уяв­лення до думки, такий природний і ґрунтується на таких ясних психічних законах, що заперечувати його потреби може тільки той, хто взагалі заперечує потребу зважати у навчанні на вимогу людської природи взагалі й дитячої зокрема»'. Вже це визначення вказує на те, що наочність у навчанні необов'язково повинна бути пов'язана з використанням наочних посібників.

На сучасному етапі розвитку дидактики наочність можна визна­чити як принцип навчання, який ґрунтується на показуванні конкре­тних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень.

Наочний образ предмета може сам привернути увагу на тривалий час... В. О. Сухомлинський

За допомогою пояснень, при­кладів можна створити уявлення про те чи інше поняття, тобто мо­жна навчати наочно, спиратись на ті ж образи, уявлення, дії, які є в особистому досвіді учнів. Це дозволяє говорити про наочність словесну і предметну, види якої представлено в табл. 12.

Широкого використання в школі знаходять аудіовізуальні по­сібники, які пропонуються учням за допомогою технічних засобів навчання.

Залежно від органів почуттів, які сприймають ці посібники, їх поділяють на такі групи: фонічні (сприймаються слухом), візуальні (сприймаються зором) і змішані. До них належать: статичні посі­бники (діафільми, діапозитиви, посібники для епіопроекції); динамічні (кінофільми, кінофрагменти); фонопосібники (грамзапи­си, магнітофонні записи).


ІТ 'лш -

Ушинський К.Д. Твори в 6-ти т. — Т. 2. — К., 1954. — С. 405.


 

2.2. Принципи навчання


 


Способи подачі наочних посібників: безпосередня демонстра­ція, опосередкована демонстрація (за допомогою ТЗН), створен­ня в процесі навчання таблиць, схем.

Таблиця 12 Види предметної наочності залежно від характеру образу

Натуральна, або природна   Художньо-образотворча   Символічна  
— рослини; — тварини; — мінерали; — хімічні реакції.   — малюнки, картини; — фотографії; — діафільми; — діапозитиви; — скульптури.   — карти, схеми; — креслення; — графіки; — діаграми.  
В основі виду — індивідуальний образ.   В основі — узагальнений образ.   В основі — схематичний образ.  

Функції наочності залежать від дидактичної мети. Наочність виступає як:

1) джерело нових знань і уявлень про об'єкти, події, явища;

2) ілюстрація, яка служить опорою теоретичних положень;

3) спосіб розвитку мислення, що сприяє більш глибокому за­своєнню, розумінню зв'язку наукових знань з життям, що забез­печує міцність засвоєння знань, розвиток уваги, спостережливість, уявлення, а також абстрактного мислення, бо допомагає на основі розглянутих конкретних явищ прийти до узагальнень;

4) посібник для самостійної пізнавальної діяльності (в резуль­таті порівняння, зіставлення учні набувають нових знань);

5) спосіб інструктажу,

6) спосіб повторення, повідомлення, систематизації;

7) спосіб контролю.

Реалізація вказаних функцій вимагає поєднання слова і наочно­сті. Саме за допомогою слова вчитель керує спостереженням, яке здійснюється учнями, призводить до осмислення зв'язків явищ, які не можуть бути сприйняті в процесі спостереження. Л.В. Зан-ков у своїх дослідженнях розкрив можливі форми поєднання сло­ва і наочності у навчальному процесі і показав, у яких ситуаціях які з них найбільш раціональні:

1. Вчитель за допомогою слова керує спостереженнями учнів, а знання про зовнішній вигляд предмета і його властивості й від­ношення учні здобувають самі у процесі спостереження.

2. Вчитель, спираючись на спостереження учнів і їх знання, призводить до осмислення таких зв'язків і явищ, які не можуть бути виявлені за допомогою безпосереднього сприйняття.

3. Вчитель за допомогою слова сам повідомляє учням відомо­сті про предмет, його властивості, а наочні засоби служать під­твердженням, конкретизацією словесних повідомлень.


242 Розділ 2. Дидактика

4. Учитель, грунтуючись на спостереженнях учнів, повідомляє про такі зв'язки між явищами, які недоступні безпосередньому спо-. стереженню. Учні спостерігають тільки об'єкт, а вчитель сам уза­гальнює окремі дані, робить висновки про зв'язки між явищами, які безпосередньо не сприймаються учнями. f Вимоги до використання наочних посібників:; 1. Використання наочних посібників повинне відповідати І в цілому меті навчання і меті уроку зокрема. Наочність — не са-| моціль, а засіб, який повинен забезпечити не тільки підвищення ' якості знань і їх міцності, але й розвиток сприйняття, мислення,

активності і самостійності учнів, їх можливостей і інтересів. L 2. Поєднання слова і наочності.

3. Враховування рівня підготовки школярів. Так, якщо в учнів І.., немає уявлень, які необхідні і достатні для утворення нових, то використання наочних посібників не є необхідністю. Зовсім недо­цільно показувати наочно предмети і явища, добре відомі учням із їх щоденних спостережень або попередніх навчальних демонстра­цій, достатньо тільки нагадати про них.

4. Оптимальність використання: не перевантажувати наочни­ми посібниками, бо надмірна наочність призводить до труднощів сприйняття, осмислення; забезпечити можливість розгляду, що потребує обліку формату, величини знаків, цифр, букв; щоб не відволікати увагу учнів, наочні посібники треба показувати на необхідному етапі уроку, а не завчасно.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)