Методи стимулювання і мотивації

Особливий інтерес у класифікації Ю.К. Бабанського викликає група методів стимулювання і мотивації.

Навчальна діяльність школярів більш ефективна, якщо вони мають сильні, глибокі мотиви, які викликають бажання діяти ак­тивно, долати труднощі.

У групі методів стимулювання й мотивації виділяють такі підгрупи:

1. Методи емоційного стимулювання та розвитку пізнавального інтересу, головним завданням яких є забезпечення в учнів позитив­них емоцій у відношенні до навчальної діяльності, її змісту, форм, методів здійснення. Цьому сприяє¹:

— створення ситуацій успіху в навчанні (підбір для учнів низки завдань зростаючої складності, диференційована допомога та ін.);

— заохочення в навчанні (похвала учня, позитивна оцінка її певної якості, заохочення до виконання певного виду діяльності або способу тощо);

Педагогика: педагогические теории, система, технологии. — М., 1999. — С. 188—194.

— використання дидактичних Ігор у навчанні, які сприяють навчанню, розвитку і вихованню школярів.

Сутність дидактичної гри — моделювання, імітація (наслідуван­ня). Саме в грі в спрощеному вигляді відтворюється, моделюється дійсність, відбувається імітація реальних дій, яка сприяє підвищен­ню значущості навчального матеріалу для особистості школяра, що впливає на характер її мотивації, формуванню творчого мислення.

Рольова гра передбачає розігрування певних ситуацій, коли шко­лярі виконують конкретні ролі (наприклад, при вивченні іноземних мов може бути проведена прес-конференція «посла конкретної кра­їни») або відбивають думки, погляди тварин, рослин у зв'язку з про­блемами екології (Гра: «Ставок. Діалог мешканців ставку» тощо).

Ділова гра вимагає з врахуванням конкретних даних імітувати роботу представників науки, окремих професій (Наприклад: шко­лярі для конкретних умов обгрунтують необхідність розміщення нових підприємств). Подібне завдання виконує і «метод штурму». Учитель ставить перед групою школярів проблему, які протягом певного часу (10—30 хв.) пропонують варіанти її розв'язання, об­ґрунтовують свої пропозиції. Потім «експерти» аналізують ідеї учасників штурму.

Такий метод доцільно використовувати при повторенні розді­лу, теми, в умовах проблемного навчання.

У навчанні викликають інтерес дидактичні ігри-конкурси «Аук­ціон знань», «Поле чудес», КВК та ін.

Технологія рольових і ділових ігор вимагає:

1) підготовки гри:

— визначення теми, мети, завдань, вихідних позицій;... — визначення складу учасників, їх функцій;

— розробки сценарію проведення.

2) проведення гри.

3) підведення підсумків, що передбачає не лише загальну оцінку виконаної роботи, а і аналіз процесу, визначення позитивних і негативних боків у досягненні мети. Важливо звернути увагу на поведінку, взаємовідносини, характер спілкування учасників грі (інтерес, взаємодопомога, творчість, швидкість реакції, дисціплі-*, на та ін.).

Методи стимулювання і мотивації обов'язку, відповідальності,! що передбачають:

— формування розуміння школярами особистої значущості на­вчання;

— пред'явлення вимог, які виходять з правил поведінки учня,
критеріїв оцінювання результатів їх навчальної роботи, що поєд­
нується з привчанням учнів до систематичного виконання навчаль­
них завдань, вимог;., _;_

2.5. Методи навчання

— оперативний контроль з метою виявлення складних для уч­нів тем, питань, вправ, щоб своєчасно здійснити необхідну їм до­помогу;

— гуманне покарання, яке вимагає глибокого знання дитини, її реальних навчальних можливостей та ін.

Поиск по сайту: