Принцип гуманізації виховання

В.О. Сухомлинський писав, що вчителі повинні «стверджува­ти гуманне начало у вихованні як найважливішу рису педагогічної

культури кожного вчителя»¹.

Принцип гуманізації про­цесу виховання передбачає ви­знання цінності дитини як особистості, її прав на свобо­ду, щастя, захист і охорону життя, здоров'я, створення умов для розвитку дитини, її творчого потенціалу, схильно­стей, здібностей, надання їй допомоги у життєвому само­визначенні, повноцінної само­реалізації.

У «Декларації прав дитини» говориться про необхідність за­коном, іншими засобами забезпечувати соціальний захист дитини, можливостей і сприятливих умов для її фізичного, розумового, мо­рального, духовного розвитку в атмосфері свободи і гідності.

Реалізація принципу вимагає від вихователя його гуманістичної орієнтації, яка включає: ставлення педагога до педагогічної діяль­ності як до покликання, яке спрямоване не лише на викладання предмета, але й, у першу чергу, на дитину. Ш.О. Амонашвілі, звер­таючись до вчителів, закликає їх: «Вірте в себе. Я вчитель, я вихо­ватель, я професіонал. Якщо не я, то хто ж допоможе дитині? Якщо вірити в себе, обов'язково знайдете вихід із будь-якого становища. Якщо раптом побачите, що не зможете повірити в дитину, в себе, будьте справжньою людиною, ідіть зі школи. Всі будуть дякувати за

цей мужній крок. «Не нашкодь!» — заповідь лікаря ще з часів Гіп­пократа. Не будьте сірістю. Не нашкодьте. Майте громадянську мужність. Залиште клас, знайдіть інше поприще»¹.

Принцип передбачає також повагу до особистості дитини. У ді­яльності вчителя повага до учнів викликає в останніх довіру, від­вертість, увагу до порад і пропозицій викладача. «Діти, підлітки, — як зазначає А.Г. Ковальов, — дуже чутливі до оцінки їх актив­ності, умінь, виявів розуму, фізичної сили і спритності, які роз­глядаються як якості, гідні поваги і заохочень»².

Повага до особистості школяра виявляється:

— у знанні вихователем індивідуальних особливостей дитини, у забезпеченні умов для ЇЇ розвитку; в урахуванні інтересів учнів, їх індивідуальних смаків, потреб, поглядів та ін.;

— у вияві довіри до дитини, доброти, чуйності;

— увазі, співчутті, співстражданні, сердечній турботі; в емпатич-ному ставленні до особистості, що передбачає бажання і уміння відчувати іншого як самого себе, ставати на його позиції, розуміти внутрішній світ дитини, тобто перейматися проблемами індивіда;

— у діалогізмі спілкування, який не можливий без бажання і уміння слухати і чути дитину, без ведення діалогу на основі рів-ностей позицій, взаємоповаги і довір'я, коли засобами спілкуван­ня педагога з вихованцями є не настанови, заборона, погрози, а врахування точки зору співбесідника, розумні вимоги.

Звідти виходить тактика співробітництва, взаємодії в сумісній діяльності і спілкуванні.

Гуманізм вихователя передбачає також терпимість, його педа­гогічний такт.

Все це повинно стверджувати неповторність кожної дитини. Саме стверджувати, а не декларувати.

А.С. Макаренко теоретично обґрунтував і в своїй практичній діяльності реалізував принцип оптимістичної гіпотези у відношен­ні до дитини.

В.О. Сухомлинський неодноразово висловлював думку про те, що кожна дитина талановита, і завдання вихователя в тому, щоб знайти «ізюминку» в кожній дитині.

Ш.О. Амонашвілі пише, звертаючись до вчителів: «Вірте в дити­ну. Вірити треба навіть тоді, коли опускаються руки, коли зробив все, а нічого не виходить. Пам'ятайте, що доля дитини залежить тільки від Вас. Якщо в дитину ніхто не вірить, вона стає зовсім без-шорадною, їй ні на кого обіпертися, і ми обов'язково втратимо її»⁴⁶.

Амонашвили Ш.А. Психологические основьі педагогики сотрудничества: Книга

Для учителя. - Киев, 1991. — С. 33-34.

Ковалев А.Г. Воспитание чувств. — М., 1971. — С. 12.

Амонашвили Ш.А. Психологические основьі педагогики сотрудничества. Клига для

Учителя. — Киев, 1991. - С. 34.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Щоб вірити, треба виявляти саме позитивні риси характеру, діяльності, спілкування школя­рів. Вирішенню цього завдання сприяє організація різноманітної діяльності дитини, де б вона мо­гла виявити своє «я».

Безграмотний учень, як зазна­чає В.О. Сухомлинський, може проявити великий інтерес до іс­торії, працювати краще за всіх у майстерні або прекрасно співати, бути вдалим футболістом.

Виявивши найбільш важливі цікаві позитивні якості, можна ви­значати конкретні завдання по ор­ганізації успіху вихованця, щоб зміцнити його почуття гідності, впе­вненості на основі усвідомлення своїх можливостей, перспектив і ві­ри в них. Цьому сприяє підкріплення позитивного, яке викликає у вихованця почуття задоволення від того, що відбулося. Підкріплен­ня може бути мімічним (посмішка, добрий погляд), пластичним (дружній жест, захоплений змах руками), вербальним (добре слово, комплімент), предметне (вручення квітів), дійовим (пропозиція чого-небудь, поступлення)'.

«Людина ніколи не досягне чогось значного у житті в широко­му значенні слова, якщо одного разу не пізнає в чомусь для неї важливому успіху... кардинальною необхідністю людини є необ­хідність усвідомити себе особистістю, тобто бути впевненим у по­вазі з боку оточуючих, а також у власній значимості і позитивній оцінці в їх очах»².

Один із директорів шкіл ввів обов'язкове правило для вчите­лів: «Ніколи не говоріть про дитину, чим вона погана. Ось коли знайдете, чим вона гарна, тоді й приходьте, і будемо думати, що нам з цим гарним робити далі».

Чітко сформульовані правила гуманного ставлення до людини в книзі Д. Карнегі «Как приобретать друзей и оказьівать влияние на людей»³.

1. Починайте з похвали і щирого визнання переваг людини.

2. Звертаючи увагу людей на їх помилки, робіть це у непрямій формі.

Краткий справочник по педагогинеской технологии / Под ред. Н.Е. Щурковой. — М.: Новая школа, 1997. — С. 39.

Уильям Глассер. Школа без неудачников. Пер. с англ.. — М.: 1991. — С. 27.
КарнегмД. Как приобретать друзей и оказьівать влияние на людей. — К.: 1989. —..
С. 184.,.

1,2. Сутність і принципи процесу виховання 35

3. Перш ніж критикувати іншого, скажіть про свої власні помилки.

4. Ставте запитання, замість того, щоб віддавати накази.

5. Дайте людині можливість зберегти своє обличчя.

6. Хваліть людину за кожен навіть скромний успіх і будьте при цьому «щирі у своєму визнанні і більш щедрі на похвалу».

7. Створіть людині добре ім'я, щоб вона стала жити у відповід­ності з ним.

8. Користуйтесь заохоченням. Зробіть так, щоб недолік, який ви хочете в людині виправити, виглядав легко поправним, а справа, якою ви хочете її зацікавити, такою, що легко виконується.

9. Робіть так, щоб було приємно виконувати те, що ви хочете. Саме любов, повага інших і до інших ведуть до усвідомлення

своєї особистості.

Повага до особистості передбачає і пред'явлення вимог до ди­тини. А.С. Макаренко писав: «Коли б хто-небудь запитав, як би я міг у короткій формулі визначити суть мого педагогічного досві­ду, я б відповів, що якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї...»¹. Але вихователь повинен знати, як пред'яв­ляти вимоги. Вимоги повинні бути посильними, доступними для розуміння дітей, відповідати можливостям індивіда, бо при непо­сильному завданні вся робота приречена на невдачу. Важливо, щоб дитина усвідомлювала необхідність виконання тих чи інших вимог. Самі вимоги повинні мати позитивний характер, коли переважає не частка «не» (не кричи), а стимулювання до позитивних дій: будь уважним, слухай товаришів, бережи свою пам'ять тощо.

Суттєвою умовою виконання вимог є не лише їх формулюван­ня, визначення того, що треба, а й розкриття способів виконання вимог, тобто відповідь на запитання: «Як?».

Умовою прийняття дітьми вимог є педагогічний такт виховате­ля, коли вчитель повинен стати на місце учня і розмовляти з ним так, як хотів би, щоб спілкувались з ним. При аналізі результатів виконання вимог не порівнювати одну дитину з іншою. Можна го­ворити про успіхи чи невдачі тільки конкретної дитини.

Реалізація принципу веде до сформованості у школяра гуман­ності як вершини його моральності, яка знаходить своє виявлення:

— у свідомому засвоєнні універсальних цінностей загально­людської та національної культури;

— в осмисленні єдності людського роду і себе як його непов­торної частки, зв'язку з іншими людьми, суспільством, приро­дою, культурою;

— у виявленні любові до людей, всього живого, милосерді, доброті, здатності до співчуття, умінні проявляти доброзичливість

Макаренко А.С. Твори в 7-ми т. — Т. 5. — К., 1954. — С. 133.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

до всіх людей, незалежно від їх раси, національності, віроспові­дання, положення у суспільстві, допомагати близьким і далеким;

— у прагненні до згоди, добросусідства, свободи, рівності, брат­ства;

— у готовності вихованців до самозахисту своїх інтересів;

— у прагненні до оволодіння способами самовиховання, само­вдосконалення з метою оволодіння художніми, науковими, есте­тичними, моральними цінностями, шляхом ознайомлення, охо­рони, відродження, відтворення в різних видах діяльності та ін.

Поиск по сайту: