|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Педагогічні технологіїПоняття «технологія» в педагогічній науці пройшло певні етапи свого розвитку. Спочатку мова йшла про технізацію навчального процесу, чому сприяла розробка американцем С. Прессі в середині 20-х років технічного пристрою для перевірки виконання контрольних завдань. У 50-ті роки проблеми педагогічної технології пов'язувались з використанням програмованого навчання. Масове впровадження різних технологій навчання спостерігається з 60-х років XX ст. у зв'язку з розробкою питань комп'ютерного навчання. У сучасній науці педагогічна технологія розглядається як чітке наукове проектування і відтворення гарантуючих успіх педагогічних дій. Поняття «педагогічна технологія» вживається і для визначення: 1) загальнопедагогічної (загальнодидактичної) технології (мак-ротехнології), яка синонімічна певній педагогічній системі, що передбачає визначення цілей, змісту, засобів, методів, форм навчання, алгоритму діяльності суб'єктів процесу. Наприклад: технологія сучасного традиційного навчання, технологія педагогіки співробітництва, технологія проблемного навчання тощо; 2) як мікротехнологія, тобто як сукупність методів, засобів реалізації змісту навчання в рамках конкретного предмета (методика викладання предметів). Наприклад: система поетапного навчання фізиці (М.М. Палтишев); 3) як локальна технологія, що визначає вирішення окремих дидактичних завдань (формування понять, технологія самостійної роботи та ін.). Так, англійський дидакт Ромишовські пропонує такий варіант залучення школярів до творчої діяльності: 1. Повідомлення необхідних знань; 2. Формування вмінь на репродуктивному рівні: а) демонстрація діяльності в цілому, за елементами; 2.5. Методи навчання
б) організація відроблення вмінь у спрощених умовах; в) організація самостійної практики з безперервним зворотнім зв'язком і позитивною підтримкою з боку вчителя. 3. Перехід до пошукової продуктивної фази: а) організація різноманітних проблемних ситуацій — розв'язання нестандартних завдань, а в окремих випадках — імітаційне моделювання реальності; б) обов'язковий аналіз учнями своєї діяльності, її обговорення з учителем (у групі). Прикладом може бути формування вмінь доводити теореми: вчитель пояснює основні способи міркування (крок 1); демонструє це на прикладах (крок 2а), організує вправи на схожі нескладні доводи (крок 26), ускладнює доводи (крок 2в). Потім учні одержують нестандартні завдання на розв'язання їх у малих групах або коло дошки (крок За), одночасно проговорюють посилання, прийоми розв'язання, які плануються ними, хід міркування, оцінюють продуктивність свого підходу, переглядають його, шукають альтернативні евристичні підходи (крок 36)'. Будь-яка педагогічна технологія повинна задовольняти певним вимогам2.
1. Концептуальність. Кожна педагогічна технологія повинна спиратися на певну наукову концепцію. 2. Системність, тобто визначатися взаємозв'язком її частин, цілісністю. 3. Керованість, що передбачає діагностичне цілепокладан-ня, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобів і методів, з метою корекції результатів. 4. Ефективність за результатами і оптимальними витратами, гарантованість досягнень певного стандарту навчання. 5. Відтворюваність, тобто можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних умовах. Короткі висновки: Якщо дидактичні принципи визначають вимоги щодо організації процесу навчання, пояснюють, чому треба вчити таким чином або іншим, то методи навчання дозволяють одержати відпо- 1 Современная дидактика: теория—практика. — М., 1994. — С. 223. 2 Селевко Г.К. Современньїе образовательньїе технологии. — М., 1998. — С. 17.
відь на інше питання — як це необхідно робити з урахуванням мети, завдань, специфіки предмета та інших чинників. Визначаючи метод навчання як спосіб взаємопов'язаної діяль-ьгості вчителя і учнів, розглядаємо тим самим учня як партнера вчтителя, а навчання — як співробітництво вчителя і учня. Методи навчання забезпечують зміну індивідуальності школяра, його розвитку і виховання. Але не варто шукати в будь-якому окремому методі можливість ефективного вирішення всіх проблем формування особистості школяра. Таких педагогічних ліків немає, тому необхідно оптимально використати всі методи навчання, організуючи сам процес навчання таким чином, щоб кожен учень брав особисту участь у ньому і щоб навчання приносило йому задоволення, давало насолоду, радість пізнання і спілкування з однокласниками й учителем. Впровадженню певних систем навчання, методів вивчення окремих предметів, конкретних ідей сприяє розробка педагогічних технологій. Питання для обговорення — У чому відмінність принципів навчання від методів? Які завдання вони вирішують? — На чому базуються різні підходи до класифікації методів? У чому їх переваги і недоліки? — Які методи, на ваш погляд, максимально забезпечують розвиток творчості школярів? Чому? — Які методи навчання переважали на уроках учителів, з досвідом яких ви познайомились під час практики? Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |