|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Динаміка розвитку колективуКолектив у своєму розвитку проходить певні стадії, які характеризують його з якісного боку. Спираючись на теорію і досвід А.С. Макаренка, О.Г. Ковальов визначає три стадії розвитку колективу: стадію первинного синтезу, стадію диференціації і стадію синтезу. Перша стадія є початковою, коли колектив тільки створюється, формується, люди придивляються один до одного, до вихователя. Колектив — мета виховних зусиль педагогів. Вихователь знайомить вихованців з метою, завданнями, перспективами колективу. Вимоги ідуть від нього. Школярів об'єднує загальне емоційне напруження, бо невідомі норми, вимоги до їх життя, але поступово діти дізнаються, хто є хто, з'являються малі групи. Друга стадія характеризується тим, що завершується взаємне вивчення, утворюються малі групи, формується актив, накопичуються традиції, розвивається співробітництво, взаємодопомога. Вимоги йдуть не лише від вихователя, а й від активу, лідерів. Колектив стає фактором розширення соціального досвіду дітей, залучення його до духовної культури свого народу. На третій стадії затверджуються відносини співробітництва, взаємодопомоги, поваги один до одного. Дитина має можливість самореалізуватись, бо створюються умови для діяльності кожного. Це той ідеал стосунків, який максимально сприяє всебічному розвитку особистості. О.М. Лутошкін у книзі, зверненій до старшокласників, динаміку розвитку колективу визначає як шлях від «Піщаного розсипу» через «М'яку глину», «Мигаючий маяк», «Рожеві вітрила» до «Палаючого факела»1. «Піщаний розсип»: люди мало знають один одного, не ідуть назустріч один одному. Немає загальних інтересів, загальних справ. Відсутність твердого, авторитетного центру веде до крихкості, «розси- Дутошчин А.Н. Как вести за собой. — М,, 1981. — С. 116—132. Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання
пчатості» групи. Група існує формально, не приносить радості тим, хто в не? входить. «М'яка глина»: в групі помітні перші зусилля сполучення колективу, з'єднуючими ланками є формальна дисципліна і вимоги старших. Стосунки різні — доброзичливі, конфліктні, існують замкнуті угрупуван-J ня приятелів, які мало спілкуються, часто сваряться. Хорошого органі-> затора поки що немає, бо по-справжньому його нікому підтримати. «Мигаючий маяк»: в групі переважає бажання спільно? праці, s допомоги один одному, бути разом. Є на кого спиратися. Група відзначається своєю індивідуальністю, але недостатньо проявляється ініціатива. Активність проявляється періодично. «Рожеві вітрила»: товариська участь і зацікавленість справами один одного поєднується із взаємною вимогливістю. У членів групи прояв- : ляється відчуття гордості за свій колектив. В основному група згуртована, але не завжди вистачає мужності визнати свою помилку зразу. ;І «Палаючий факел»: тісна дружба, відмінне взаєморозуміння, <•• На всіх етапах розвитку колективу головна мета — створення умов для самореалізації особистості. >, Шляхи згуртування дитячого колективу Основою згуртування колективу є сумісна колективна діяльність, в якій відбувається спілкування школярів, розвиток всіх сфер їхньої життєдіяльності: інтелектуальної, емоційної, вольової. Але сумісна діяльність забезпечує розв'язання даної задачі, якщо цілі діяльності є захоплюючими хоча б для більшості його членів. Щоб мета діяльності стала мотивом окремого учня, важливо пояснювати, переконувати в її необхідності, створювати ситуацію співпереживання з тими людьми, з якими виконується справа. Зміст діяльності може бути різним: самообслуговування, підготовка до вечора, виробнича праця, організація дозвілля, навчальна діяльність, ігрова та ін. Головне в організації діяльності — це мета і засоби її досягнення. Американський психолог Урі Бронфенбреннер1 описує експеримент Шерифа, який відправив дітей у табір і домігся ворожнечі двох груп, а пізніше, після спільної праці, домігся гармонії взаємовідносин цих груп. Особливе місце в становленні класного колективу займає пе-дагогічно доречно організована навчальна діяльність. У процесі навчальної діяльності школярів встановлюються ділові зв'язки. Свої успіхи, невдачі вони переживають у колективі класу. І від характеру цих відносин залежить моральне самопочуття дитини. Важливе значення має й ігрова діяльність. А.С. Макаренко писав, що гра має те ж значення в житті дитини, яке в дорослих має Ури Бронфенбреннер. Два мира детства. — М., 1996. — С. 120—128. /. б. Дитина і колектив 181 робота, служба. Яка дитина в грі, такою в більшості вона буде і в роботі, коли виросте. Гра потрібна не тільки молодшим школярам, а й старшокласникам. Тільки значення і зміст гри різні. У будь-якій грі діти прагнуть до самоврядування, тобто до участі в управлінні і керівництві справами свого колективу. Це може бути діяльність органів учнівського самоврядування (учком, суспільна організація), об'єднання школярів за інтересами (клуби, гуртки), чергування по школі, самообслуговування, робота дитячих кооперативів. Цікавою є методика організації колективних творчих справ (КТС) І.П. Іванова. Починається все з колективного планування, якому передує бесіда про планування роботи. Створюються групи, що визначають: що і для кого зробити? Коли? Де? Як? Кому краще брати участь? З ким працювати? Хто буде ведучим? Протягом тижня проводиться конкурс на кращу пропозицію, розвідку справ тощо. Тільки після цього здійснюється вибір справи членами класного чи шкільного колективу. Це може бути: прес-бій, прес-конференція, конкурс малюнків, телеміст, турнір-вікто-рина, естафета улюблених занять, турнір ораторів, майстерня Са-моробника, «Книжкова лікарня», конкурс інсценованої пісні, літературний карнавал, огляд мальованих фільмів, конкурс живих картин, зібрання невідомих поетів; конкурс читців, співаків, танцюристів, музикантів1, пантоміми, спортивних танців, усних розповідей; літературно-музичні клуби, народні спортивні ігрища, веселі спартакіади та ін., захист пір року, професії, фантастичних проектів: конкурс ораторів; проведення дня віку, спорту. Наприклад, година поезії. Сидять на підлозі, на спортивних матах чи лавах, тісним гуртом, майже не дивлячись один на одного. Посередині — ліхтар або свічка. В абсолютній тиші хто-небудь читає вірші — без оголошення, без імені автора, тихо і наче для себе і про себе. Закінчив — інший хтось починає, без репетиції, без організа- I ції. Хто не знає віршів напам'ять, той підготував збірничок, підповзе до світла, читає — і знову тихо2! Поточна організаторська діяльність передбачає створення ради справ, в які можуть включитися і старші: вчителі, старшокласники, батьки, випускники школи. Успіх справи у великій мірі визначається саме цією співдружністю. Після виконаної справи проводиться колективне обговорення й оцінка зробленого на основі відповідей на запитання: що вдалося і чому? Що не вдалося і чому? Який треба зробити висновок? Що найбільше сподобалось? Чому? Чому навчилися? ' «Методическис рекомендацій! к оргапизаиии коллсктивной творческой деятель-иости учашихся» (Составитсли: Зон В.Н., Коломиєю А.В. — К.иев, 1990. — С. 29). 2 Соловейчик С. Воспитание по Иванову. — М., 1989. — С. 134—135. Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання
При оцінюванні враховується і здійснення основних принципів організації КТС, а саме1: 1. Справа — це піклування про щось, когось, тобто справи повинні бути на радість і користь людям. 2. Брати участь у справах повинні всі члени даного колективу. 3. Романтична форма проведення. 4. Творча основа діяльності. 5. Змінність лідерів. Постановка перспектив. Перспектива — це бажана для дитини мета, яку вона хоче реалізувати, «завтрашня радість», як визначав її А.С. Макаренко. Перспектива може бути близька, середня, далека. Близька перспектива є у кожної дитини: зароджуючись у повсякденному житті, вона стимулює діяльність особистості, допомагає їй переборювати труднощі. Середня заключається в прагненні дитини до якоїсь події в її житті, але відсуненій за часом. Далека перспектива — це те, до чого прагне людина протягом тривалого періоду. Сама по собі постановка перспективи не вирішує проблеми формування особистості. Вона вимагає організації діяльності, спілкування дітей по реалізації поставленої мети. Створення традицій, тобто установлених у колективі звичок, звичаїв, неписаних законів. Це можуть бути традиції поведінки, традиційні справи, свята2. Традиції вимагають від школярів конкретних дій. Для формування колективу необхідно вести роботу з тими, хто виконує ті чи інші доручення колективу, щоб допомогти їм засвоїти азбуку організації корисних справ: визначення мети, шляхів досягнення, складання плану виконання справи, підбір помічників, виконавців, розподілення обов'язків, роз'яснення того, що треба зробити, контроль за ходом роботи, аналіз результатів та ін., бо хороша організаторська робота залежить від знання людей, з якими працюєш, знання законів розвитку колективу, якості особистості самого організатора, знання особливостей організаторської роботи, знання справи, яку організуєш, вміння практично організовувати3. Використання методу паралельної дії. Побічний вплив на учня через колектив А.С. Макаренко назвав паралельною педагогічною дією4, але вплив необхідно використовувати дуже обережно і тільки у зрілому колективі. Иванов И.П. Воспитьівать коллективистов. — М., 1982. — 80 с.; Соловейчик С. Воспитание по Иванову. — М., 1989. — 352 с. Макаренко А.С. Твори в 7-ми т. - Т. 5. — К., 1954. — С. 112—119; Караков- скийВ.А.Пут формирования школьного ученического коллектива. — М., 1978. Лутошкин А.Н. Как вести за собой. — М., 1978. — С. 6—12. Макаренко А.С. Твори в 7-ми т. — Т. 5. — К., 1954. — С. 153. 1,6. Дитина і колектив
Представимо в таблиці основні етапи розвитку колективу, які сформульовані А.С. Макаренком, Л.І. Новіковою і А.Т. Куракіним, A.M. Лутошкіним, і оптимальні шляхи його формування на кожному етапі. Всі названі шляхи згуртування дитячого колективу повинні забезпечити функціонування законів його життя: мажор, відчуття індивідом власної гідності, дружнє єднання членів колективу, відчуття захищеності особистості в колективі1. Таблиця 8 Формування дитячого колективу на різних етапах його розвитку Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |