Учитель і дитячий колектив

Успішність формування дитячого колективу багато в чому ви­значається позиціями вчительського колективу школи, окремими вчителями, головним недоліком яких є недостатність знань інте­ресів, запитів своїх вихованців, їхнього місця в колективі. Педаго­ги, як правило, переоцінюють становище в колективі тих учнів, які їм самим більше подобаються, менше всього проінформовані про неблагополучних дітей, про тих, кому в першу чергу потрібна допомога, участь, підтримка. За результатами дослідження Т.М. Мальковської, тільки 18 % старшокласників позитивно від­повіли на запитання, чи іс­нує психологічний контакт між вчителями і учнями. Од­ночасно 73 % вчителів цієї школи заявили, що психоло­гічний контакт із старшокла­сниками у них існує. Пояс­нення розходження пов'яза­не з тим, що для вчителів контакт припускає нормаль­ні стосунки у процесі вивчен­ня тієї чи іншої навчальної дисципліни. Для старшоклас­ників — це коло емоційних стосунків. Тому лише 1,2% вчителів впливають на вибір школярами друзів і характе­ру стосунків з ними, 7,7 % — на оцінку прочитаних книг, проглянутих кінофільмів, те­лепередач; 5,8 % — на вибір професії. У переліку осіб, яких поважають школярі як особистість, вчитель зайняв останнє місце (9 %), прияте-

192 ____________ Розділ t. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

лі — 73 %, одкокласники — 52 %, керівники секцій, гуртків — 31 %, батьки — 27%.

Коли соціологи досліджували причини соціальної поведінки школярів, вони встановили, що 40 % випадків невідвідування уч­нями школи класні керівники фіксували, але не знали причин. Про позитивні якості інформовані менше, аніж про негативні. Тільки в ЗО % випадків знали про прихильність дітей до технічної творчості, 15 % — про інтерес до спорту.

Ставлення педагогів до учнів визначається в основному трьо­ма критеріями: успішністю, дисциплінованістю і зовнішніми да­ними школярів, що створює своєрідні ножиці із-за різних крите­ріїв оцінки окремого учня школярами і вчителями.

Так, у 1974 році в США вийшла монографія Дж. Брофі і Т, Туда «Отношения учителя й ученика». Автори зазначають, що вчитель схи­льний краще ставитись до більш інтелектуальних, більш дисципліно­ваних, ретельних учнів. На другому місці стоять пасивно-залежні і спокійні. На третьому — розтяпи, які піддаються впливу, але ними важко керувати. Найбільш нелюбі — незалежні, активні й самовпев-нені школярі. В одному з експериментів 400 учителям були запропо­новані для оцінки особисті справи учнів. Завдання, яке було постав­лене перед вчителями, — визначити рівень інтелекту школяра, став­лення його до батьків, до школи, плани в розумінні подальшої освіти, ставлення до них ровесників. Секрет був у тому, що всім давалась одна і та ж справа, але до неї були прикладені дві різні фотокартки — свідомо приваблива і свідомо неприваблива. Виявилось, що «при­вабливим» дітям за рівних умов учителі приписували більш високий інтелект, кращий статус у групі, навіть батьків, більш зайнятих їхнім вихованням'.

Такі ж дані наводять і інші дослідники у своїх працях: О.О. Бодальов у книзі: «Восприятие й понимание человека человеком». — М., 1982; І.С. Кон у брошурі «Какими они себя видят». — М., 1975.

О.М. Леонтьєв називає ознаки, за якими можна визначити негативні установки вчителя, тобто неусвідомлене погане став­лення до учня: він дає «поганому» учневі менше часу на відповідь, аніж «гарному»; не повторює запитання; не пропонує підказку, а одразу запитує іншого, або сам дає правильну відповідь, рідше хвалить за правильну; рідше усміхається, менш дивиться в очі «по­ганому», ніж «гарному» та інше.

Тому вчитель повинен частіше ставити собі запитання для ана­лізу стосунків з дітьми: чи досягнуто взаємопорозуміння з учня­ми? Чи говорять йому учні класу відверто? Чи радяться з ним

Леонтьєв А.Н. Педагогическое обшение. — М., 1979. — С. 14—15.

/.6. Дитина і колектив ___________________________________ 193

з приводу особистих справ? Чи звертаються діти з проханням до­помогти вирішити конфлікт з батьками, іншими дорослими? Чи знає він позашкільні інтереси школярів? Чи буває разом з учнями в театрах, на концертах, виставках? Чи часто радиться з учнями? Чи добре знає домашні умови, здібності дітей? Чи отримує мора­льне задоволення від спілкування з ними тощо?

Аналіз відповідей на ці та подібні запитання допоможе вчите­лю за необхідності коректувати свої стосунки із школярами.

Короткі висновки:

Важливим фактором, який впливає на формування особистос­ті школяра, є класний колектив, який інтегрує мету, духовні цін­ності суспільства, утворюючи своєрідну сполучну ланку між шко­лярем і суспільством. У системі позитивних колективних стосун­ків дитина має можливість повніше розвинути свої здібності, усвідомити себе як особистість.

Багатство ролей, які виконують учні в шкільному колективі, за­лежить від функціонування первинних і загальних, постійних і тим­часових, одновікових і різновікових колективів, членом яких висту­пає учень, їх гармонійної взаємодії, достатньо різнобічної діяльності.

Взаємодія конкретної особистості з ровесниками здійснюєть­ся через систему ділових, офіційних і виборчих зв'язків і стосун­ків, які виникають у процесі діяльності і спілкування. Характер, стиль, тон стосунків дорослих і дітей, а також дітей між собою Сагато в чому визначають ступінь благополуччя особистості в ко­лективі, його задоволення.

Формування колективу вимагає організації значущої для членів колективу діяльності. Виховний вплив учнівських колективів зростає, якщо в них функціонує учнівське самоврядування, коли діти виступа­ють не тільки як виконавці, але і як організатори конкретних справ, відповідальні за неї, що вимагає прояву ініціативи, творчого підходу.

Згуртуванню колективу сприяють: постановка перспективи, традиції, робота з організаторами, пред'явлення вимог, педагогіч-но доцільна позиція дорослих, колективна творча діяльність.

Велике значення для виховання особистості школяра має їх участь у діяльності дитячих і громадських організацій.

Питання для обговорення:

1. Одна з вимог багатьох педагогів — дати можливість особис­тості виконувати різноманітні ролі в колективі — командних і під­леглих, творчих і виконуючих.

— У чому значення даного підходу?

2. Давно встановлений факт, що часто безпосередній вплив учителя, батьків, підлітків, старшокласників з ряду причин буває

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

малоефективним. А вплив через добре організований колектив дає кращі результати.

— Чи не є колектив знаряддям пригноблення особистості?

3. Суперечка про конформізм реагування учнів продовжується уже багато років.

Одні вважають його неминучим, нормальним явищем у колек­тиві, яке допомагає людині погодити свою поведінку з поведін­кою ровесників, інші стверджують, що конформізм заважає роз­витку самостійності людини.

— Ваша позиція в цій суперечці?

4. У багатьох школах проводять День учнівського самоврядуван­ня, коли в основному старшокласники заміняють (дублюють) дирек­тора школи, його заступників, класних керівників, учителів у деяких класах, тобто проводять уроки, «проробляють» порушників дисцип­ліни, займаються організаційно-господарськими питаннями.

— Яка ваша оцінка такої практики?

5. Чи сприяє вихованню особистості покращанню взаємин у колективі обговорення на зборах характеристик учнів, складених самими школярами? Вчителями?

6. Що, на вашу думку, означають висловлювання: 1) В 5-А справжній колектив»; 2) «У класі немає справжнього колективу»?

Поиск по сайту: