|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Поняття про методи навчання та їх класифікаціяРозробка теорії методів навчання пройшла довгий шлях. Уже в 30-ті роки були різні підходи до визначення методів. М.М. Піс-трак так характеризував методи: «Методом навчання у найзагаль-нішому розумінні слова ми називаємо спосіб передачі знань і розвитку в учнів умінь і навичок. Методи навчання — це знаряддя в руках вчителя, це спосіб його дії по відношенню до учня і способи роботи учня під керівництвом вчителя»1. Пистрак М.М. Педагогика. — М., 1934.
П.М. Шимбарьов розглядав метод навчання «як шлях, за допомогою якого вчитель організує, спрямовує і керує роботою учнів щодо оволодіння ними основами наук»1. У цих визначеннях підкреслювалася провідна роль учителя в навчальному процесі. У педагогічній літературі 40—50-х pp. поняття «метод навчання» визначалось як «той засіб або той шлях, за допомогою якого вчитель, спираючись на свідомість і активність учнів, озброює їх знаннями, уміннями і навичками»2. У деяких роботах при визначенні поняття «методи навчання» враховувалась не тільки діяльність вчителя, але і діяльність учнів. З цих посилок виходили М.М. Верзілін, Б.Е. Райков, Б.П. Єси-
пов, М.К. Гончаров, М.О. Да-нилов, Є.Я. Голант. Ця точка зору отримала подальший розвиток і стала провідною в середині 60-х років. Було поставлено питання про множинність методів і недопущення універсалізації того або іншого з них. Значну увагу було приділено вербальним методам. У 60—80-ті роки розробка теорії методів навчання обумовлювала дослідження навчання як цілісного процесу, як взаємодію тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Це знайшло віддзеркалення у визначенні методів навчання як способів організації пізнавальної діяльності учнів, яка забезпечує оволодіння знаннями, методами пізнання і практичної діяльності. «Методи навчання — це упорядкована за певним принципом спільна цілеспрямована діяльність учителя і учнів, що являє собою систему прийомів або способів і спрямована на розв'язання навчально-виховних завдань»3. Найбільш поширеним стало визначення: «Методи навчання — це впорядковані способи взаємозв'язаної діяльності вчителя й учнів, які спрямовані на досягнення мети освіти». У педагогічній літературі, поряд з терміном «метод», зустрічається термін «прийом», тобто деталь методу. Прийом не має самостійного навчального завдання, а підпорядковується тому завданню, яке виконується даним методом. Але за різних умов метод може стати прийомом.
1 Шимбарев II.Н. Педагогика. — М., 1934. 2 Педагогика / Под рея. И.Т. Огородмикова, П.Н, Шимбарева. ' Педагогіка / За ред. A.M. Алексюка. — 1986. — С. 150. 2.5. Методи навчання 313 Існує і термін «засіб навчання», тобто те, за допомогою чого здійснюється навчання: книги, словники, наочні посібники, технічні засоби тощо. У педагогічній літературі головним чином називаються такі методи: розповідь, пояснення, лекція, бесіда, робота з підручником, книгою; ілюстрація, демонстрація, лабораторні роботи; письмові, графічні роботи; самостійне спостереження; робота на ділянці, у майстерні; вправи, розв'язання задач, практичні роботи, екскурсії, повідомлення учнів, заучування матеріалу підручника, використання засобів мистецтва, експеримент, застосування знань за нових умов, творчі усні і письмові роботи, дослідницька робота, повторення тощо. Для свідомого застосування цих методів у процесі навчання необхідна певна їх класифікація. Єдиної класифікації методів навчання в сучасній дидактиці немає. Тому подамо класифікацію методів на основі різних ознак. Одна з класифікацій — за джерелами здобуття знань, згідно з якою всі методи навчання поділяються на словесні, наочні та практичні (М.М. Верзілін, Є.Я. Голант, Є.І. Перовський). М.М. Скаткіним і І.Я. Лернером була запропонована класифікація методів навчання за характером пізнавальної діяльності школярів: пояснювально-ілюстративний (або інформаційно-рецептивний), репродуктивний (відтворюючий), проблемного викладу, частково-пошуковий (або евристичний), дослідницький. Поділ методів на продуктивні і репродуктивні автори вважали умовним, оскільки будь-який акт діяльності без репродуктивного неможливий. У розробці теорії методів навчання важливе місце займали питання бінарного підходу до їх визначення і класифікації. Класифікація методів навчання на бінарній основі була розроблена М.М. Леві-ною, М.І. Махмутовим. Вона будувалася за принципом поділу методів на методи викладання і методи учіння, що розглядалися в сукупності. І.В. Харламов визначає п'ять груп методів навчання: — метод усного викладення знань педагогом і активізація пізнавальної діяльності учнів — розповідь, пояснення, лекція, бесіда, метод ілюстрації; — методи закріплення навчального матеріалу: бесіда, робота з підручником; — методи самостійної роботи учнів, спрямовані на осмислення й засвоєння нового матеріалу: робота з підручником, лабораторні роботи; — методи навчальної роботи по використанню знань на практиці й вироблення умінь і навичок: вправи, лабораторні заняття; — методи перевірки й оцінки знань, умінь, навичок школярів: спостереження за роботою учнів, усне опитування, контрольні роботи, програмований контроль, перевірка домашніх завдань тощо. 314 _________________________________ Розділ 2. Дидактика У дидактичній науці існують й інші підходи до визначення і класифікації методів навчання: — за категоріями теорії пізнання (дедуктивний і продуктивний, чуттєвий і абстрактний, теоретичний і практичний); — за розумовими операціями (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація, абстракція); — за дидактичними функціями (методи первісного засвоєння, узагальнення засвоєного, контролю і перевірки); — за основними позиціями і дидактичними принципами (методи зв'язку навчання з життям, методи наочності тощо); — за формами організації процесу навчання (екскурсії, методи навчання на виробництві); — за ступенем активності учнів — методи активні й пасивні. З наведеного видно, що майже у кожного з підходів своя система класифікації, але жодна з них не охоплює всі істотні боки навчання. Тому безперечної в логічному відношенні, достатньо обґрунтованої і тому загальновизнаної класифікації методів навчання створити ще не вдалося. Проблема методів навчання належить до числа тих проблем, які не зразу піддаються розв'язанню, її не можна вважати остаточно вирішеною і зараз, про що свідчить численність різних точок зору на номенклатуру і принципи її класифікації. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |