Економічна характеристика процесу матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України

У Збройних Силах України процес матеріально-технічного забезпечення є складовою частиною загальної діяльності родів військ, командувань і управлінь поряд з їхньою роботою з бойової і спеціальної підготовки частин й установ, підготовки кадрів і т. ін. Відокремлення функцій постачання від інших обов'язків здійснюється вже у кожній організаційній ланці збройних сил. Таке об’єднання різноманітних функцій в одних руках (у тому числі і функцій забезпечення) випливає з принципу централізації управління в збройних силах.

Матеріально-технічне забезпечення збройних сил охоплює не тільки продукти довгострокового користування, але й всі товари народного споживання, які йдуть на задоволення особистих потреб військовослужбовців. Товари народного споживання для особового складу військ закупаються в основному в централізованому порядку через відповідні заготівельні органи, але не розподіляються через торгівлю, а доводяться до військових за нормами забезпечення, затверджених наказами Міністра оборони України.

Економіка матеріально-технічного забезпечення ЗС України вивчає:

- економічну сутність і задачі МТЗ ЗСУ;

- ресурси матеріально-технічного забезпечення;

- військово-економічні основи планування ресурсів;

- нормативні основи розробки планів МТЗ;

- форми економічних зв'язків за поставками матеріальних ресурсів;

- ціни та ціноутворення на продукцію, що поставляється збройним силам;

- працю й матеріально-технічну базу праці у сфері забезпечення всім необхідним збройним силам;

- військово-економічну характеристику процесу експлуатації озброєння і військової техніки у військах;

- підтримання експлуатаційних характеристик озброєння й військової техніки у військах, відтворення їх, економічну межу доцільності ремонту.

Економічною базою МТЗ збройних сил є народне господарство України, у його складі – галузі виробництва військового продукту. Вкладення в оборонні галузі промисловості здійснюється за рахунок фондів, призначених на розвиток промислового потенціалу України. Міністерство оборони України має відшкодовувати військовим та іншим підприємствам усі витрати на виробництво предметів військового призначення. Госпрозрахункова система, коли кожне підприємство вимагає повернення витрат споживачем продукції, виключає перенесення витрат щодо створення матеріально-технічної бази ЗС України на ці підприємства. В останній час наявні складні умови з отриманням асигнувань на потреби оборони. Тому виникають також труднощі із розрахунками за продукцію воєнного призначення. Міністерству оборони дозволено реалізовувати військове майно й отримані кошти використовувати на власні потреби.

Зараз матеріально-технічне забезпечення військ здійснюється:

- за бюджетні кошти,

- за надані послуги,

- за рахунок зняття з нематеріальних засобів, термін зберігання яких вичерпався,

- за рахунок використання військового майна застарілих зразків.

Можна зробити висновок, що система матеріально-технічного забезпечення вирішує складні військово-економічні завдання, які можна визначити:

1. Своєчасне забезпечення ЗСУ України необхідними матеріальними цінностями.

2. Економія матеріальних ресурсів. Оскільки весь процес збереження, використання й утримання озброєння й військової техніки – справа органів МТЗ, то від них багато в чому залежить можливість своєчасної реалізації додаткових резервів і більш ефективного використання відпущених матеріальних ресурсів.

3. Організація найбільш раціональних господарських зв'язків між виробниками й споживачами військової продукції. Сюди входять: вибір форми постачання, що забезпечує найбільш прямі економічні зв'язки, вибір найбільш раціональної системи транспортних зв'язків при зустрічних перевезеннях вантажів у виняткових випадках.

4. Постійний контроль за забезпеченістю військ матеріально-технічними ресурсами, дотриманням норм матеріальних витрат і коштів, станом складського господарства.

2. Планування ресурсів матеріально-технічного забезпечення. Нормативна база планування

Перетворення економіки країни в напрямку формування ринкового механізму господарювання вкрай загострило проблему забезпечення життєдіяльності військ, викликавши необхідність адаптації військового господарства до ринкових умов.

В умовах ринку матеріально-технічне забезпечення збройних сил – процес планового розподілу і планомірного планування, дещо змінюється.

При економічному плануванні передбачається відповідна робота щодо складання плану заказів на озброєння й військову техніку, замовлень на продукцію загального призначення, в яких відображаються потреби МО у цих виробах, у натуральних показниках (штуках, комплектах, метрах, тоннах тощо).

НОРМА ВИТРАТИ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ – планова величина, що визначає максимально допустимий рівень витрат ресурсів на одного споживача (військовослужбовець, зразок озброєння і військової техніки, підрозділ) в одиницю часу або на виконання певного завдання. Норми витрати встановлюються наказами Міністра оборони України. Норми використання боєприпасів встановлюються в боєкомплектах, ПММ – у заправках, ракети – у штуках, продовольство – дободачах і т.д.

НОРМА ПОСТАЧАННЯ – кількість матеріальних засобів, яка встановлюється для видачі військовим, підрозділам і частинам і призначена до використання у визначений період часу. Встановлені норми постачання продовольством, речовим майном і інструментом, запасними частинами і т.д. Розробляються норми постачання головними (центральними) управліннями й оголошуються наказами Міністра оборони України.

НОРМИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ОЗБРОЄННЯ І ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ – офіційно встановлені граничні обсяги використання зразків при різних режимах.

У плануванні матеріально-технічного постачання разом із матеріальними (натуральними) нормами виступають і вартісні, фінансові норми.

НОРМАТИВИ – розрахункові норми витрат робочого часу, матеріальних і грошових ресурсів, застосовуваних при плануванні й використовуваних для розрахунку норм затрат робочого часу, матеріалів, енергії й ресурсів на одиницю продукції або робіт. Нормативи можуть бути: оперативно-тактичними, часовими, кількісними і якісними.

В економіці ЗС України нормативи є основою для встановлення норм, лімітів.

У цілому норми й нормативи в економіці ЗС України використовуються досить широко та можуть бути подані декількома групами:

- організаційно-правові найважливіші законодавчі акти з питань забезпечення ЗС України необхідними матеріальними ресурсами; Основні умови постачання продукції для військових організацій, Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, Положення про постачання товарів народного споживання, Статут залізничних доріг і т.д.;

- номенклатурно-якісні: стандарти й технічні умови; український класифікатор; номенклатура продукції, що розподіляється різноманітними організаціями для ЗС України;

- норми витрат і постачання;

- нормативи запасів й оборотності коштів на промислових підприємствах і в будівельних організаціях;

- вартісні нормативи: прейскуранти цін, транспортні тарифи, планові умовні ціни;

- нормативи та показники якості продукції.

Поиск по сайту: