Основні завдання і заходи щодо забезпечення економічної безпеки України

Із метою відвернення економічної небезпеки, що загрожує державному суверенітетові України, необхідно здійснити комплекс заходів для її виходу з економічної кризи. На думку деяких авторів, слід істотно змінити економічну програму і курс держави, при цьому необхідно:

- дотримуватися вимог економічних законів, і насамперед грошового обігу, попиту, пропозиції вартості;

- відійти від спрощеної консервативної моделі економіки (тобто від монетаризму) до ліберальної та соціал-реформістської, а з погляду основних напрямів економічної теорії до кейнсіанства та інституціоналізму;

- перейти до поширення колективних форм власності;

- здійснити комплекс заходів щодо стимулювання платоспроможного попиту населення, і насамперед, – за рахунок істотного підвищення заробітної плати. Це водночас означатиме дотримання вимог закону попиту і пропозиції;

- сформувати належний інвестиційний клімат;

- проводити конструктивні структурні реформи;

- розробити науково обгрунтовану промислову політику, чітко
визначивши національні пріоритети в цій сфері;

- посилити роль держави в банківській системі шляхом створення
державних спеціалізованих банків (земельних, інвестиційних та ін.);

- розпочати відродження села й проводити виважену аграрну політику.

На цьому підґрунті треба розпочати боротьбу України за досягнення економічного суверенітету в розвитку виробництва на основі високих технологій.

Більш конкретними засобами досягнення поставленої мети є:

- придбання за кордоном ліцензій на сучасні технології, вироби та матеріали, а також опе­ративне створення на їх базі власного виробництва;

- обгрунтування оптимальної кількості дер­жавних програм освоєння нових видів конку­рентноспроможної продукції;

- пріоритетність для України випуску тих видів продукції, за якими вона займає передові наукові позиції (ракетно-космічна техніка, авіація, нові конструкції газових турбін, вироби порошкової металургії, зварювальні та композиційні матеріали, суднобудування та деякі інші);

- визначення як основних джерел капіталовкладень для виконання таких програм державних довгострокових позик;

- кредитів комерційних банків; коштів підприємств, одержаних шляхом надання державних податкових пільг;

- випуску акцій та їх продажу населенню за умови надання державою пільг при оподаткуванні дивідендів і гарантій їх отримання;

- створення нових форм ефективної взаємодії науки та техніки, а також вільних економічних зон, де легше формувати сприятливий інвестиційний клімат для залучення іноземного капіталу, створення СП тощо;

- вжиття комплексу заходів із стимулювання створення належних умов праці; здійснення переходу на сучасні технології, вироби та матеріали, а також оперативне створення на їх базі власного виробництва;

- обгрунтування оптимальної кількості державних програм освоєння нових видів конкурентноспроможної продукції;

- створення комплексу умов для припливу іноземних інвестицій (основними такими умовами є стабільність і досконалість законодавства щодо регулювання діяльності підприємств за участі іноземних інвестицій;

- досконалість податкової системи та земельного законодавства;

- поліпшення механізму участі іноземних інвесторів у процесі роздержавлення та приватизації; удосконалення системи бухгалтерського обліку;

- надання податкових пільг при інвестуванні іноземного капіталу в сучасні технології;

- організація центру з аналізу інвестиційних пріоритетів і техніко-економічних обгрунтувань інвестиційних проектів;

- створення національної державної кредитно-інвестиційної компанії, яка здійснювала б управління інвестиційними процесами тощо);

- надання пільг і допомоги вітчизняним товаровиробникам, які
займаються експортом продукції та вкладають інвестиції в галузі та
виробництва, зорієнтовані на випуск конкурентноспроможних товарів;

- розробка комплексної національної стратегії економічно збалансованого розвитку промислового виробництва;

- забезпечення кращих економічних умов для передання високих технологій ОПК до цивільних галузей виробництва шляхом сприяння створенню міжгалузевих концернів, а також виробництв високотехнологічної продукції на підприємствах подвійної спеціалізації;

- підвищення ролі економічного та технологічного прогнозування, наукової оцінки технологічних перспектив сучасного розвитку, попередження техногенних катастроф;

- сприяння поступовому переходові до замкнутих виробничих циклів з мінімальним використанням ресурсів і обмеженими відходами.

Поиск по сайту: