Організація та методи управління оборонною економікою

Кожна функція управління виступає в діяльності людей у вигляді визначених практичних заходів, дій, відображених у конкретній формі. Кожна із функцій управління економікою Збройних Сил України виявляється в планових документах, рішеннях, формах обліку й звітності, методах контролю, у заходах для координування.

Функція організації в управлінні економікою Збройних Сил України виступає теж у вигляді визначених засобів, методів організації, у вигляді структур і ланок, через які здійснюється плановий вплив на систему та її складові частини.

В організації управління важливими є організаційна структура та методи діяльності. Сукупність цих двох понять називають механізмом управління.

Організаційна структура управління економікою Збройних Сил України подана конкретними ланками (органами, підрозділами, виконавцями), що знаходяться у взаємному зв'язку й підпорядкованості. Кожна військово-господарська одиниця, що входить в ту або іншу ланку економіки ЗСУ, має свою штатну структуру, що визначає її внутрішню систему управління, крім того, кожна військово-господарська одиниця входить у визначену структуру більш високого рівня та в його систему управління. Структура управління залежить від кількості ланок управління й від того, наскільки однорідні щодо виконуваних функцій ті або інші частини загальної системи.

Досягнення найбільшої ефективності військово-економічної діяльності потребує при створенні організаційної структури управління раціонального об’єднання, централізації та децентралізації управління. Хоча принцип єдиноначальності в ЗС потребує централізації військово-економічної діяльності, все ж низовим військово-господарським одиницям й особливо ланкам виробничої сфери, що діють на основі господарського розрахунку, надана велика господарська самостійність.

Організаційна структура управління – це визначені лінії, скелет управління. Але необхідні ще й конкретні засоби управління, що забезпечували б досягнення поставлених цілей у рамках організаційної структури. Йдеться про методи управління, тобто про прийоми досягнення поставленої цілі, засоби дій людей для вирішення будь-якого завдання. Методи управління повинні діяти безупинно й відображати весь процес вироблення та прийняття рішень, організації його виконання, контролю за ходом процесу виконання рішення й аналізу результатів.

Конкретні методи управління, які застосовуються в економіці Збройних Сил України, є різними, що є відображенням складності самої системи, внутрішніх і зовнішніх зв'язків у ній. Методи управління покликані забезпечувати ефективну діяльність колективу, його складових частин і кожної окремої людини.

Серед мотивів, що впливають на поведінку людей, можна виділити два головних напрямки:

- напрямок, орієнтований на почуття обов'язку, усвідомлення необхідності військової праці, підпорядкування своєї діяльності вимогам, що випливають із конституційного обов'язку Збройних Сил України;

- вплив на матеріальні й моральні інтереси, використання властивих для збройних сил матеріальних і моральних стимулів праці; свідомість інтересу – це вже зацікавленість.

Розрізняють три групи методів управління:

1) адміністративний метод управління (адміністративне управління);

2) економічні методи управління (економічне управління);

3) соціально-психологічні методи управління.

Адміністративні методи управління являють собою такі конкретні заходи:

- організаційне регламентування (положення й правила функціонування системи і її структурних ланок);

- організаційне нормування (нормативи чисельності, трудомісткості, методика роботи);

- організаційно-методичний інструктаж (статути, інструкції, положення про діяльність організації та її особового складу);

- розпорядницький вплив (прийняття та доведення до виконавців рішень як на основі раніше схвалених планових документів, так і в інтересах усунення відключень, що виникають, від установлених параметрів діяльності). В економіці Збройних Сил України розпорядницький вплив здійснюється найчастіше у формі наказу.

В умовах єдиноначальності, централізації управління економікою ЗСУ адміністративні методи управління мають профілююче значення. Адміністративні методи називають іноді вольовими, прийнятими визначеними особами стосовно системи в цілому або до окремих її частин. Але це анітрохи не означає, що ухвалення рішення у вигляді наказу, директиви, розпорядження, затвердження плану або програми економічної діяльності може бути ототожнене із суб'єктивізмом. Будь-яке рішення у військово-економічній сфері – це результат аналізу й детальної оцінки всіх взаємозалежних зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на дану систему.

Економічні методи управління застосовуються в невиробничій та виробничій сферах економіки Збройних Сил України. Але, природно, найбільший простір для них дає виробнича сфера. У практиці управління економікою ЗСУ адміністративні й економічні методи дуже часто застосовуються у взаємозв’язку, сполученні, доповнюючи один одного. Адміністративні методи управління застосовуються та формулюються на основі економічних розрахунків з урахуванням економічних стимулів.

У сучасний період велике місце в організації управління економікою займають програмно-цільові методи розвитку. Вони належать до адміністративних методів управління. Програмно-цільовий метод розвитку Збройних Сил України, який застосовується нині, будучи за своєю природою адміністративним, спирається на системну прогностичну оцінку всіх ораторів, і особливо економічних.

Соціально-психологічні методи управління в економіці ЗСУ виступають у вигляді форм морального стимулювання військовослужбовця, усього колективу в цілому й окремої особистості за досягнення визначених цілей, рішення поставлених задач. Для успішного застосування соціально-психологічних методів управління необхідно добре знати колектив як складний соціальний організм, що має свої закономірності розвитку, свої особливості та морально-психологічний клімат.

Механізм управління економікою Збройних Сил України тільки тоді буде відповідати своєму призначенню – створювати зовнішні й внутрішні спонукальні мотиви для поступового розвитку, коли він буде враховувати специфіку військово-економічної діяльності. Це означає, що керуючий вплив повинен будуватися з урахуванням зв'язків економіки ЗСУ з економікою країни та водночас творчо враховувати особливості збройних сил, аналізувати та визначати можливості й глибину впровадження тих або інших методів управління, їхнього взаємозв'язку.

Процес організації управління, тобто процес реалізації методів управління, появи його функцій в економіці Збройних Сил України, здійснюється у визначеній організаційній структурі її різних сфер і ланок.

Забезпечуючі органи як конкретні організатори військово-економічного процесу можуть безпосередньо підпорядковуватися Міністру оборони України або його заступникам, або відповідним командувачам ЗСУ.

Кожне забезпечуюче управління, вирішуючи економічні завдання із забезпечення військ конкретними видами постачання, має відповідну структуру, у якій подані ланки планування, організації, розміщення замовлень на озброєння та військову техніку, військове майно, розрахунків з постачальниками, забезпечування військ. Тому економіка Збройних Сил України в організаційному плані не є окремою системою зі своєю окремою структурою, а представлена двома сферами діяльності з різних галузей, що входять у її склад, керуючий вплив яких спрямований на досягнення поставленої мети в різних сферах військово-економічної діяльності із конкретних форм неоднаково.

Суть керуючих впливів у виробничій сфері полягає в досягненні економічних результатів, тому що основна ціль сфери – виробництво – промислове, будівельне, сільськогосподарське. Щодо ступеня дії на об'єкт можна говорити про прямий вплив керуючих впливів, а зворотній зв'язок виражається також у термінах керуючого впливу (ступінь виконання планів виробництва, досягнутий рівень рентабельність, відрахування у фонди стимулювання, ефективність, якість і т. п.).

У виробничій сфері командуючі видами Збройних Сил України, начальники родів військ забезпечуючих управлінь конкретне керівництво економічною діяльністю підвідомчих ланок здійснюють в інтересах забезпечення оперативно-стратегічних цілей на основі врахування госпрозрахункових рамок діяльності підприємств, вимог економічних законів в умовах активного використання вартісних та фінансових важелів з урахуванням того, що планові завдання щодо обсягу діяльності виробничої сфери визначаються державним планом економічного й соціального розвитку країни.

Особливе місце в управлінні займають низові господарські одиниці – конкретні, торгово-побутові підприємства. Саме це вони є базою виробничої сфери економіки Збройних Сил України, саме на них в основному звернено керуючий вплив центральної керівної ланки. Ланка оперативного командування ЗСУ в системі управління є сполучними ланками між центральними й військовими.

Організація управління невиробничою сферою відбиває специфічні умови її діяльності. Насамперед, економіка невиробничої сфери в організаційній сфері тісно пов'язана з бойовою діяльністю військ. У невиробничій сфері за ступенем впливу на об'єкт можна виділити дві підсистеми, управління діяльністю яких відбувається окремо.

Перша підсистема – це організаційна структура матеріально-технічного забезпечення військ. У цій підсистемі керуючий вплив органів управління за ступенем впливу на об'єкт можна назвати прямим, тому що забезпечуюча служба, що розпоряджається конкретним видом матеріально-технічного забезпечення військ, подана завжди самостійною організаційною ланкою.

Друга підсистема управління діяльністю невиробничої сфери Збройних Сил України охоплює такі галузі, у яких економічна діяльність не відокремлюється в організаційній сфері від основної діяльності, пов'язаної з бойовим навчанням військ, а є складовою її частиною. Так в економіці бойової підготовки, економіці наукових досліджень і розробок, підготовці кадрів та в інших галузях управлінські рішення приймаються із основної діяльності, а рішення із економічного забезпечення тієї або іншої ланки є частиною рішення з бойової підготовки військ, науковим дослідженням, підготовкою кадрів. Таким чином, за ступенем впливу на об'єкт управління здійснюється непрямий керуючий вплив на ці галузі економічної діяльності невиробничої сфери.

Це, звичайно, не означає, що непрямий управлінський вплив у невиробничій сфері економіки ЗСУ із меншою ефективністю досягає поставленої мети, ніж прямий. Уся справа в тому, наскільки об'єкт управління, його мета й основний зміст діяльності відображаються у відповідних управлінських рішеннях (наказах, директивах) й чи прямо відображена мета даної ділянки військово-економічної діяльності в рішеннях, що стосуються даної самостійної ланки.

Організація управління у вирішальній стадії визначає ефективність процесу управління в економіці Збройних Сил України, тому що прямо й безпосередньо впливає на якість управлінських рішень, можливостей та ступеня їх реалізації.

Поиск по сайту: