Роль і місце економічної безпеки в системі національної безпеки

Поняття "національна безпека" змістовніше за поняття "економічна безпека" і включає в себе такі складові, як: воєнна безпека, екологічна, інформаційна, соціальна, енергетична та інші види безпеки. Усі ці види національної безпеки тісно взаємозв'язані й взаємодоповнюють один одного: кожний із видів національної безпеки може достатньо яскраво виявлятися у сфері дії іншого, доповнюючи або послаблюючи його вплив. Так, наприклад, не може бути воєнної безпеки заслабкої і неефективної економіки, як не може бути одночасно ні воєнної, ні економічної безпеки в суспільстві, що роздерте соціальними конфліктами. Але все ж базисом національної безпеки продовжує залишатися економічна безпека.

Тому (із певним наближенням) можна стверджувати, що економічна безпека, проявляючись у сферах впливу інших видів національної безпеки, проникає в них і взаємодіє з ними, у свою чергу акумулює в собі їх взаємодію й залишається при цьому основою національної безпеки.

Суть економічної безпеки полягає в забезпеченні розвитку України з метою задоволення соціальних й економічних потреб українських громадян при оптимальних витратах праці та природоохоронному використанні сировинних ресурсів та довкілля.

Економічна безпека країни –досить нове поняття. В українській економічній теорії воно ще тільки позначилося. Західні науковці розглядають цю проблему тільки з позицій зовнішнього втручання в справи держави. Сутність економічної безпеки вони формулюють як здатність країни нейтралізувати негативні зовнішні впливи власними внутрішніми ресурсами. Вони враховують той факт, що серйозні внутрішні негативні фактори, які загрожують економічній безпеці їхніх держав на сучасному етапі, практично відсутні.

Україна сьогодні має більш складну ситуацію, що вимагає розгляду проблеми економічної безпеки не тільки з позицій зовнішніх, але й внутрішніх негативних факторів. Економічну безпеку доцільно розглядати як складову національної безпеки.

Воєнно-економічна безпека держави – такий ступінь розвитку воєнної економіки, який гарантує її стійке функціонування в період збройного протистояння й забезпечує в мирний час задоволення оборонних потреб на рівні розумної достатності.

Стан воєнно-економічної безпеки держави визначається його економічним і воєнно-економічним потенціалами. Якісні перетворення в них на основі останніх досягнень науки та техніки, удосконалення господарського механізму, економічної й науково-технічної діяльності господарюючих суб'єктів сприяє зміцненню безпеки країни.

Воєнно-економічна складова національної безпеки виступає як сфера постійного пошуку суспільством критерію оптимального співвідношення потреб та реальних можливостей захисту суверенітету та національних інтересів. Воєнно-економічна сфера включає залучення й ефективне використання в інтересах оборони мінімально можливого економічного потенціалу країни, тому що збройні сили як ланка воєнного механізму щодо блокування агресії та запобігання війни ще довгий час, мабуть, будуть брати участь у підтримці необхідних умов для розгортання й посилення політичних, економічних, міжнародно-правових, гуманітарних та інших елементів нової моделі державної та регіональної безпеки.

Забезпечення воєнно-економічної безпеки є важливою функцією держави. Як специфічний напрям державної політики воно охоплює систему відносин між господарюючими суб'єктами щодо задоволення воєнно-економічних потреб та найбільш ефективного використання ресурсів, економічного й науково-технічного потенціалів в оборонних інтересах.

Забезпечення воєнно-економічної безпеки – важливе завдання Української держави. Ступінь задоволення потреб у продукції як оборонного, так і цивільного призначення в екстремальних умовах є критерієм забезпечення воєнно-економічної безпеки. Покращання самозабезпечення держави технологіями цивільного й оборонного виробництва, нарощування технологічного потенціалу зміцнює її воєнно-економічну безпеку. Остання, безперечно, визначається новітніми досягненнями науково-технічного прогресу.

Слід звернути увагу на такі три основні аспекти воєнно-економічної безпеки: захисний, наступальний, рівнозначний..

Захисний аспект передбачає заміщення імпорту вітчизняними аналогами, насамперед в оборонних галузях народного господарства, і зменшення їх залежності від імпорту.

Наступальний аспект передбачає комплекс заходів, спрямованих на нарощення і якісне покращення експортного потенціалу країни й посилення при цьому залежності від неї інших країн.

Рівнозначний аспект передбачає встановлення однакової залежності між країнами, що буде стримуючим чинником у спробах економічно розвинених країн використати зовнішньоекономічні зв'язки як специфічний тиск на менш розвинені країни.

Важливе значення для забезпечення воєнно-економічної безпеки в разі скорочення чи припинення зовнішньоекономічних зв'язків або виникнення соціально-економічної кризи має здатність держави оперативно компенсувати негативні наслідки цих явищ, забезпечити задоволення оборонних потреб.

При замовленні озброєнь і військової техніки повинна враховуватись специфіка виробництва та технологічні аспекти. Припинення виробництва деяких видів військової продукції може призвести до непоправних втрат. Із точки зору перспективного виробництва в Україні новітніх озброєнь важливо спрямовувати бюджетні кошти на створення науково-технічного потенціалу в сфері критичних технологій. Пріоритетними напрямами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт мають бути: модернізація існуючих систем озброєнь, створення перспективних зразків озброєнь, розвиток систем і засобів бойового управління, зв'язку й розвідки, радіоелектронної боротьби, високоточної зброї, всебічний розвиток технологій і систем подвійного призначення (військового та цивільного).

Забезпечення воєнно-економічної безпеки України вимагає здійснити наступні заходи: створити самодостатній національний оборонно-промисловий комплекс (ОПК); розробити та прийняти Державну програму виробництва озброєнь; виробити державну політику у сфері міжнародної торгівлі зброєю; розробити та прийняти Закон про експорт зброї; закладати в Державний бюджет необхідні кошти для фінансування оборони; створювати замкнені цикли виробництва військової техніки та озброєнь; змінити концепцію конверсії ОПК і проводити її на науковій основі згідно з національними інтересами України; проводити постійну модернізацію Збройних Сил України та інших військових формувань із метою досягнення технічної переваги над імовірним противником; створити єдину інфраструктуру тилового та технічного забезпечення воєнної організації України.

Складовими структурними елементами воєнно-економічної безпеки держави є: технологічна, техніко-виробнича, валютно-кредитна, інформаційна. Розглянемо їх послідовно.

Під технологічною безпекою розуміють такий стан науково-технічного потенціалу країни, який дає змогу за мінімально короткі терміни здійснити розробку найновіших технологічних рішень, забезпечити прорив у провідних галузях цивільного й оборонного виробництва.

Важливе значення для забезпечення воєнно-економічної безпеки держави має техніко-виробнича безпека. Це її здатність у випадку порушення зовнішньоекономічних зв’язків або внутрішніх соціально-економічних потрясінь оперативно компенсувати їх негативні наслідки, стійко здійснювати розширене відтворення в провідних галузях народного господарства, задовольняти суспільні, у тому числі й оборонні, потреби.

Валютно-кредитну безпеку можна визначити як можливість держави отримувати, розміщувати й використовувати зарубіжні кредити та інвестиції, а також розраховуватися по них в межах, які достатні для стійкого функціонування валютно-фінансової системи. Невідкладність вирішення даної проблеми обумовлюється, перш за все, зростаючим зовнішнім боргом країни й виплатами по його обслуговуванню. Надмірна валютна заборгованість може викликати негативні економічні та політичні наслідки. Обслуговування зовнішнього боргу відволікає значні матеріальні й фінансові ресурси, що у свою чергу відбивається на відтворювальних процесах і структурній перебудові економіки, на воєнно-економічній могутності держави.

Інформаційна безпека держави припускає такий порядок взаємного обміну виробничими, науково-технічними відомостями, за якого гарантується таємниця технології виробництва й обсягів постачання сучасних і перспективних видів зброї та військової техніки.

Основними чинниками воєнно-економічної безпеки є: зміцнення воєнно-економічного потенціалу; прискорення науково-технічного прогресу і на цій основі глибокі перетворення в технічній базі народного господарства; раціональна конверсія воєнного виробництва; розвиток інтеграційних процесів у рамках СНД.

Згідно з концепцією національної безпеки України, затвердженою постановою Верховної Ради України 16 січня 1997 року, національна

безпека – це "стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз". Її забезпечення є "необхідною умовою збереження та примноження духовних та матеріальних цінностей". Національна безпека України досягається шляхом проведення зваженої державної політики згідно з прийнятими доктринами, стратегіями, концепціями та програмами у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, військова, екологічна, науково-технічна, інформаційна і т.п.".

Те, що економічна безпека – складова частина національної безпеки, підтверджується аналізом негативних факторів або, говорячи офіційною мовою концепції, загроз національної безпеки України. Цей документ визначає основні можливі загрози національної безпеки України в найбільш важливих сферах життєдіяльності.

У політичній сфері – це, наприклад, зазіхання на конституційний устрій та державний суверенітет України; невиконання або неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоуправління.

У соціальній сфері – це, зокрема, тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві.

У військовій сфері – це зазіхання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність; зниження рівня боєздатності військової організації держави та інше.

В екологічній сфері – це, наприклад, неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих технологій.

У науково-технічній сфері – це науково-технічне відставання України від розвинених країн і т. ін.

У інформаційній сфері – це, зокрема, інформаційна експансія з боку інших держав.

Концепція визначає перелік загроз національній безпеці в економічній сфері:

- неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

- наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод становленню ринкових відносин;

- невирішеність проблем ресурсної, фінансової та технологічної
залежностей національної економіки від інших країн;

- економічна ізоляція України від світової економічної системи;

- неконтрольований відтік за межі України інтелектуальних, матеріальних та фінансових ресурсів; криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур.

Поиск по сайту: