Капітальне будівництво в Збройних Силах України

Капітальне будівництво ЗС України з економічної точки зору – це процес створення нового продукту в його натурально-речовинній формі. Результатом капітального будівництва виступають нові виробничі й невиробничі фонди, що є необхідною матеріальною умовою для з'єднання в єдине ціле речовинних й особистих чинників бойової готовності ЗСУ.

Вкладення в створення нових об'єктів здійснюються за рахунок фонду нагромадження національного доходу. Усередині фонду річного нагромадження виділяються дві складові частини: фонд нагромадження засобів виробництва (виробниче нагромадження) і фонд нагромадження засобів і предметів невиробничого призначення (невиробниче нагромадження). Обидві ці частини збільшують суспільне багатство.

Виділення у фонди нагромадження як виробничого, так і невиробничого нагромадження дуже важливе для правильного трактування місця й економічної сутності капітальних вкладень, здійснюваних у Міністерстві оборони.

Капітальні вкладення в МО спрямовані на створення нагромаджень в господарстві ЗСУ. Ці нагромадження мають форму спеціального (створення устаткування бойових позицій, місць базування ракет, авіації, сил ППО, Військово-Морські Сили), виробничого (розширення фондів промислового, будівельного виробництв) і невиробничого нагромаджень, пов'язаних зі створенням фондів культурно-побутового й оздоровчого призначення, житлово-комунального господарства.

Спеціальні капітальні спорудження оборонного характеру мають специфічне призначення, відмінне від інших складових частин національного багатства. Інші складові частини національного багатства (фонди виробничого або невиробничого призначення) забезпечують прямо або побічно розширене відтворення. Засоби оборони країни не беруть участі в розширеному відтворенні, вони призначені забезпечувати обороноздатність держави, боєздатність ЗС України. Спеціальні спорудження оборонного характеру складають особливу частину в невиробничому нагромадженні й за сучасних умов потребують великих обсягів капітального будівництва.

Характерною рисою капітального будівництва, що забезпечує високу бойову готовність ЗС в умовах науково-технічної революції, є тісне злиття, органічна єдність капітальних вкладень із системою зброї. До появи ракетно-ядерної зброї об'єкти капітального будівництва – фортифікаційні спорудження різноманітних класів – дозволяли більш успішно використовувати силу даної, конкретної зброї і властивих для цієї зброї навичок людей. Однак зброя могла застосовуватися людьми й в умовах, коли війська змушені були покидати укріплені позиції. Для бойового застосування артилерії, танків, стрілецької зброї інженерні спорудження були додатковою умовою підвищення їхньої бойової ефективності, але анітрошки не умовою, без якої вони не могли бути взагалі застосовані.

При базуванні сучасних видів озброєння й військової техніки капітальне будівництво виступає вже не просто умовою, що створює можливість більш успішного використання зброї і бойових навичок людей, а обов'язковим компонентом сучасного поняття «система зброї». Без капітальних вкладень у сучасних умовах розвитку ЗСУ не можуть бути використані багато видів авіації, систем протиповітряної та протиракетної оборони. Таким чином, роль і значення капітальних вкладень і характеристика бойових можливостей сучасних збройних сил істотно зросла.

У порівнянні з капітальним будівництвом, здійснюваним у народному господарстві, будівництво в ЗСУ має ряд техніко-економічних особливостей, що впливають на економічний бік капітального будівництва в збройних силах. Будівництво в ЗСУ здійснюється в умовах територіальної розкиданості, змін технічних рішень у зв'язку з прискоренням темпів відновлення озброєння й військової техніки, специфічних особливостей у комплектуванні трудових ресурсів, підвищених вимог до умов режиму й зберігання військової таємниці, мобільності будівельно-монтажних організацій.

У економічній сфері поняття "капітальні вкладення" і "капітальне будівництво” не збігаються. Капітальні вкладення охоплюють як витрати, пов'язані з виробництвом будівельних і монтажних робіт, так і витрати, пов'язані з придбанням устаткування для об'єкта, що будується, (верстатів, машин, устаткування, енергопостачання, інших капітальних вкладень). Капітальне будівництво – це процес освоєння капітальних вкладень, і воно включає тільки витрати на проведення будівельних і монтажних робіт. Таким чином, вартісний обсяг капітальних вкладень не збігається з обсягом капітального будівництва. Ця різниця утвориться в основному за рахунок вартості устаткування об'єкта.

В економіці ЗС України обсяг капітальних вкладень може збігатися з обсягом капітального будівництва, тому що до капітальних вкладень належать тільки вартісні обсяги капітального будівництва й монтажу устаткування. Оплата озброєння та військової техніки (тобто основного устаткування спеціальних об'єктів, що будуються) здійснюється за особливим підрозділом кошторису МО України і не включається в обсяг капітальних вкладень.

Виконання будівельно-монтажних робіт у ЗСУ ведеться двома способами – підрядним і господарським. Основний спосіб ведення робіт –підрядний, ним виконується понад 90 відсотків усього обсягу будівельно-монтажних робіт. Підрядний спосіб полягає в тому, що будівництво ведуть постійнодіючі спеціалізовані будівельно-монтажні організації зі своїми кваліфікованими кадрами й власною матеріально-технічною базою.

При господарському способі будівництво ведеться самими забудовниками (військовими частинами, установами, закладами). Недоліком цього способу є те, що військовій частині кожен раз наново доводиться створювати будівельне господарство, купувати інвентар, набирати й навчати робітників. Господарським способом у військових частинах більше виконуються роботи щодо капітального ремонту або будівництво невеликих об’єктів (сховищ, невеликих житлових будинків, казарм).

При господарському способі виконання робіт використовуються також внутрішні джерела:

- планові накопичення;

- економія від зниження вартості будівельного й капітального ремонту;

- вартість послуг військових частин і безкоштовно отриманих матеріалів;

- залишки засобів (у матеріалах і дебіторська заборгованість);

- інші джерела.

Підрядний спосіб ведення робіт найповніше відповідає рішенню проблеми спеціалізації, концентрації, кооперування й комбінування в будівельному виробництві, тобто досягненню найбільшої ефективності будівельного виробництва.

При нових методах господарювання здійснена опора на посилення впливу вартісних показників роботи, на своєчасне запровадження об'єктів в експлуатацію з високою якістю. Головним показником стає виконання договірних зобов'язань щодо запровадження об'єктів поряд із зростанням прибутку, продуктивності праці, якості.

Основним документом, що регламентує відносини між учасниками будівництва, стає договір підряду. Розрахунки між підрядчиком і замовником проводяться не за кошторисною вартістю будівництва, а на підставі договірних цін на будівельну продукцію. Договірна ціна налаштовує військово-будівельні організації Міністерства оборони на економію будівельних матеріалів, більш раціональне використання машин і механізмів, удосконалювання управління будівництвом, тому що велика частина досягнутої економії буде залишатися в підрядника. Таким чином, договірні ціни є вихідним пунктом формування противитратного механізму в будівельному виробництві збройних сил і відіграють велику роль в удосконалюванні господарського механізму.

Одним з основних понять в економіці капітального будівництва є господарський розрахунок. Основні положення господарського розрахунку, розглянуті раніше, поширюються й на будівельне виробництво.

Основними формами спеціалізації в капітальному будівництві є галузева (за об'єктами) і технологічна (за видами робіт). Концентрація будівельного виробництва конкретно виступає в зміцненні будівельних організацій.

Основні виробничі фонди в будівництві – це насамперед будівельні машини, механізми, транспортні засоби, виробничі будинки. Структура основних виробничих фондів у цілому по будівельній індустрії країни характеризується такими даними: виробничі будинки і спорудження – 18 %; будівельні машини і механізми – 53 %; транспортні засоби – 20 %; виробниче устаткування – 6 %; інші основні виробничі фонди – 3 %.

До оборотних фондів належать предмети праці у вигляді основних і допоміжних матеріалів, готових конструкцій і деталей, палива, що цілком переносять на продукт у процесі будівельного виробництва свою вартість.

Важливе місце в економіці будівництва займає нормування (технічне, тарифне, вартісне та ін.). Будівельні організації ЗСУ найчастіше створюють об'єкти, що не мають аналогів у попередній практиці (при будівництві об'єкта) або навіть мають аналоги, але у різних кліматичних зонах виникають нові умови, що потребують інших, ніж колись, технічних рішень й іншої витрати конструкцій, деталей, матеріалів. Тому процес нормування в будівельному виробництві ЗС України – це ціла система науково обгрунтованих заходів, спрямованих на створення найбільш оптимальних умов для раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Головною продуктивною силою в будівництві, як і в інших галузях діяльності, є люди.

Усі робітники, зайняті в будівництві, здійснюють свою діяльність у трьох видах виробництва: в основному виробництві, де трудиться основне число від усіх працюючих (робітники, інженерно-технічні працівники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, працівники пожежної охорони), на підсобних виробництвах і в обслуговуючих господарствах. Працівники останніх двох видів діяльності діляться на ті ж категорії, що й в основному виробництві.

У силу специфічних особливостей здійснення будівництва в ЗСУ, пов'язаних із значною далекістю будівництв від населених пунктів, із характером виробництва, режимністю об'єктів, велика частина трудових ресурсів, необхідних для виконання робіт, комплектується за рахунок військових будівельників. Військові будівельники проходять службу в організаціях, якими є управління начальника робіт.

Поиск по сайту: