Науково-технічний прогрес у засобах ведення збройної боротьби

Наука й економіка відкрили цілком нові перспективи в досягненні цілей війни. По-новому постало питання про час і простір у війні, про роль економіки в обороні та веденні війни.

Сьогодні, коли у світі відбувається нова революція у військовій сфері, головними інструментами війни стають: високоточна зброя, “інформаційна підтримка” (розвідка, автоматизовані системи, управління військами та зв’язок) й електронні засоби ведення бою, системно об’єднані в бойову систему, яка радикально змінює характер бойових дій.

Бойові можливості військ залежать від бойових можливостей озброєння й військової техніки. А кількість і якість закуплених та замовлених у промисловості найновіших зразків озброєння визначається, у першу чергу, економічними можливостями держави. Отже, критерієм якісного стану збройних сил держави є частка сучасної військової техніки та озброєння. Розв’язанням цієї проблеми стане подальший розвиток таких важливих для держави перспективних галузей та напрямків, як:

1. Електроніка (сенсори, передавачі, мікропроцесори).

2. Пікотехнології.

3. Розвиток енергетики, фотоелектроніки, засобів зберігання енергії.

4. Програмні засоби, мережеве забезпечення.

5. Виробничі технології, які дозволяють виробляти продукцію в масових масштабах.

Якщо ці галузі доповнюють ті технічні можливості, якими володіє сьогодні держава, а саме: космічні системи, ракетні технології та оптика, гідродинаміка, суднобудування та літакобудування, техніка та технологія зварювання космічних ракет та супутників, технології ядерних, хімічних, надтвердих матеріалів, біотехнології та інше, то вже найближчим часом вони зможуть забезпечити значні валютні надходження до держбюджету, дадуть поштовх розвитку національної економіки та допоможуть вивести Україну на гідне місце серед високорозвинених індустріальних країн світу. Таким чином, виникаючі економічні потреби будівництва сучасних Збройних Сил в Україні можуть бути задоволені за умов розвитку науково-технічного потенціалу.

Науково-технічний потенціал – сукупність трудових, матеріальних ресурсів, науково-технічних знань та виробничого досвіду, які має країна для задоволення народногосподарських потреб, у тому числі військово-економічних потреб.

Структура науково-технічного потенціалу:

1. Матеріальна база науково-дослідних та науково-конструкторських робіт.

2. Науково-технічні кадри.

3. Інформаційна база науково-технічного потенціалу.

4. Організація та управління.

Військовий науково-технічний потенціал – це частина науково-технічного потенціалу, яка займається економічним забезпеченням збройних сил у мирний та військовий час.

Якісно новими рисами економіки збройних сил в епоху науково-технічної революції є:

1. Розширення в армії економічних зв’язків виробничого характеру внаслідок ускладнення матеріально-технічної бази військ і необхідності здійснення трансформування озброєння й військової техніки, монтажу, демонтажу, ремонту як продовження процесу виробництва зброї, початого в оборонних галузях промисловості.

2. Підсилення ролі економіки збройних сил у здійсненні розподільчих процесів у військовій економіці, активізації її впливу на формування обсягу кінцевого військового продукту, необхідного Збройним Силам України.

3. Зміна характеру економічної діяльності щодо споживання кінцевого військового продукту у зв’язку з удосконаленням цього процесу й необхідністю створення відповідних умов для організації поточного споживання, наукового управління ним.

4. Зміна співвідношення чисельності військовослужбовців бойових і обслуговуючих (зайнятих ресурсним забезпеченням) сил.

Поиск по сайту: