Склад і структура економіки бойової підготовки військ

де: С_тн.– вартість тактичного навчання;

С_підг. – вартість підготовчого етапу;

С_пров. – вартість проведення навчання;

С_зав. – вартість завершення навчання.

Далі кожен із етапів навчання розраховується.

І. Підготовка навчань:

С_підг = С1 + С2 + СЗ + С4 + С5

де: С1 – середня вартість утримання офіцерів;

С2 – середня вартість утримання військовослужбовців строкової служби;

СЗ – середня вартість одного заняття із підготовки особового складу до проведення навчань;

С4 – середня вартість одного тактико-стройового, тактичного (тактико-спеціального) заняття, що проведені в період підготовки військ до навчань;

С5 – середня вартість рекогносцировки та підготовки району навчань, у тому числі вартість створеної мішенної обстановки.

II. Оцінка вартості етапу проведення навчання:

С_пров. = С_витр. АТ та

БТ + С_пальн. + С_боєпр. + С_{в.р.озбр..} + С_в.р.зв. + С_міш. + С_мат.зб. + С_іміт. + С_поб.

де: С_витр. АТ та БТ – вартість витрат ресурсів автомобільної та бронетанкової техніки при підготовці та проведені навчання;

С_пальн. – вартість витраченого пального;

С_боєпр. – вартість боєприпасів;

С_{в.р.озбр.} – вартість витрат озброєння;

С_в.р.зв. – вартість ресурсів зв'язку;

С_міш. – вартість мішеней;

С_мат.зб. – вартість відшкодування матеріальних та інших збитків;

С_іміт. – вартість засобів імітації;

С_поб. – вартість непрямих (побічних витрат).

Підготовка вихідних даних: виходячи із задуму навчання та плану його проведення здійснюється підготовка необхідного мінімуму постійних і перемінних даних, які зручно представити у вигляді таблиць та формалізованих документів (таблиця 7.1).

Потрібні нормативні та розрахункові показники, які необхідно брати із довідників, прейскурантів, які є у відповідних службах частин (з'єднання).

III. Оцінка вартості етапу завершення навчання:

С_ав. = С_дор.L + С_місц.S + С_{тех. обсл.}N + С_розб.,

де: С_дор. – вартість відновлення одного погонного метру доріг, пошкоджених військами в ході навчання;

С_місц. – вартість одного пошкодженого км місцевості (району навчання) після проведення навчання;

С_{тех. обсл.} – вартість обслуговування однієї одиниці техніки;

С_розб. – величина витрат на проведення розбору навчання (витрати на матеріальні засоби);

L – загальна протяжність доріг після навчання для відновлення;

S – загальна площа місцевості для відновлення після навчання;

N – кількість техніки, що використовувалась у навчаннях.

Таблиця 7.1.

Визначення вихідних даних

Процес вивчення складної бойової техніки – цете саме, що процес роботи працівника в сучасних умовах. Робота високої кваліфікації як в одному, так і в іншому випадках дозволяє більш ефективно використовувати техніку, хоча результат цього використання в економічній сфері різний. Мистецтво оволодіння складною бойовою технікою, озброєнням досягається в процесі бойової підготовки.

Матеріальні та фінансові витрати на бойову підготовку можуть бути розділені на три групи:

- видатки на основні фонди;

- видатки на оборотні фонди;

- витрати на грошове забезпечення військовослужбовців й заробітну платню працюючих і службовців, зайнятих в системі забезпечення бойової підготовки.

Витрати на основні фонди бойової підготовки є первинними для характеристики всього процесу економічного забезпечення бойового навчання особового складу, тому що вони направлені на створення матеріально-технічної бази навчання.

Основні фонди бойової підготовки:

а) озброєння та воєнна техніка:

- навчальна;

- навчально-бойова;

- бойова.

б) земельні ділянки;

в) технічні засоби:

- навчальні об'єкти та поля;

- пункти управління;

- макети імітації;

- засоби управління;

- електрогосподарство й т. д.

г) будинки й споруди:

- сховища;

- бази;

- житлово-казармений фонд;

- фонд спеціального й культурно-побутового призначення.

Основні фонди бойової підготовки, створені одного разу, служать протягом багатьох років, віддаючи свою вартість по мірі фізичного, морального зносу.

В основних фондах бойової підготовки треба виділити дві частини:

- озброєння та військова техніка;

- матеріально-технічні засоби.

Бойове ОВТ, перш за все, має виконувати основну задачу, поставлену перед ЗС України, – бути в постійній бойовій готовності. Але багато видів озброєння та військової техніки не просто знаходяться в стані бойової готовності, але й використовуються особовим складом для тренування в процесі навчання, маневрів, відпрацювання необхідних нормативів, тобто в процесі навчання при обставинах, наближених до бойових.

Ступінь використання бойового озброєння та воєнної техніки на забезпечення бойового навчання, відпрацювання професійних навичок за фахом різна. Ця різниця залежить від тактико-технічних характеристик ОВТ.

Використання ОВТ у процесі бойового навчання може здійснюватись постійно. Так у межах встановлених норм використовуються ресурси двигунів і систем забезпечення на літаках, бойових кораблях, БМП, танках, автомобілях.

Таким чином, бойове озброєння й військова техніка можуть включатися в склад спільного обсягу витрат на основні фонди бойової підготовки тільки на суму зносу озброєння та військової техніки при навчанні, тренуваннях особового складу, виконаннях навчально-бойових задач.

Весь комплекс існуючих матеріальних засобів ведення збройної боротьби характеризує матеріальну сторону бойової готовності військ, але не весь цей комплекс використовується безпосередньо на бойову підготовку.

Друга частина, вкладена в основні фонди бойової підготовки військ, – це витрати на створення навчальної бази (оволодіння сучасним ОВТ, набуття твердих навичок, досягнутих тільки тоді, коли, крім наявності ОВТ, будуть складені й інші матеріальні умови).

Матеріальна база необхідна, щоб здійснити початкову підготовку військовослужбовців до того, як вони зможуть самостійно оволодіти штатним ОВТ, створити умови для постійної підтримки на високому рівні отриманих навичок, добитись вирішення поточних навчальних задач більш економічним шляхом на спеціальних апаратах (тренажерах, макетах і т. д.).

Сьогодні гостро стоїть проблема будівництва матеріально-технічної бази ЗС України як складного динамічного процесу бойової підготовки поставлена важливістю задач, які не можуть бути вирішені без сучасної бази навчання.

Сучасна МТБ бойової підготовки потребує співвідносних умов для занять не тільки в учбових класах, але й, що особливо важливо, в умовах нових способів ведення збройної боротьби, створення навчально-матеріальної бази. Як учбові класи, так і польова учбова база потребують створення спеціальних комплектів полігонного обладнання й навчально-тренувальних комплексів будь-якого призначення, автоматизованих приладів, об'єктів і цільових класів, електрифікованих макетів, стендів.

Навчально-матеріальна база бойової підготовки створюється за спеціальним планом, який укладається на п'ять років.

У плані визначається:

- нове будівництво;

- розширення;

- реконструкція;

- капітальний ремонт із зазначенням необхідних для будівництва матеріальних і грошових ресурсів.

Оборотні фонди бойової підготовки можуть бути представлені боєприпасами, ПММ, використані в процесі навчання особового складу протягом року, а також й іншими допоміжними предметами, які входять у цикл річного споживання. Сюди зараховуються учбові витрати, бланки, спеціальні стенди, рейки, реактиви, хімікати й т. д.

Витрати на грошове забезпечення військовослужбовців і заробітну плату працівників і службовців – це третій компонент у спільній системі витрат на бойову підготовку. Тут маємо на увазі грошове забезпечення військовослужбовців, які стоять у штаті навчальних центрів, а також і військовослужбовців, що відповідають за систему забезпечення матеріальних ресурсів бойової підготовки.

Заробітна плата працівників і службовців зараховується сюди настільки, наскільки вона витрачається на працівників і службовців, зайнятих безпосередньо на учбових об'єктах бойової підготовки, в окружних майстернях із виробництва, капітального ремонту, середнього ремонту учбового обладнання, пристроїв, посібників, робочих й службових складів, баз учбового майна бойової підготовки, відділень і груп учбових кінофільмів.

Витрати на бойову підготовку:

- витрати на поточні заходи навчання особистого складу;

- підсумкові заходи.

На рівні військового з'єднання вартість витрат на бойову підготовку може бути визначена за основними фондами:

а) вартість одного використаного моторесурсу (для ОВТ, що мають двигуни);

б) вартість зносу ствольної артилерії (визначається відношенням кількості зроблених пострілів, які зареєстровані в формулярі, до загально-технічного ресурсу);

в) вартість зносу матеріально-технічної бази навчання.

За оборотними фондами:

- вартість пально-мастильних матеріалів;

- вартість боєприпасів;

- вартість інших матеріальних засобів.

До отриманої суми витрат додаються витрати на бойову підготовку, які мають вартісний вираз у вигляді асигнувань грошових коштів.

Таким чином, поняття "економіка бойової підготовки" більш складне в порівнянні з поняттям "фінансування бойової підготовки" на військовому й оперативному рівнях, які охоплюють тільки частину витрат на багатогранну й відповідальну галузь діяльності ЗС України.

Фінанси бойової підготовки складаються із створення матеріально-технічної бази навчання, забезпечення трудових ресурсів, зайнятих підготовкою особового складу і повсякденною діяльністю із забезпечення бойової підготовки, проведення навчань і маневрів.

Фінанси, завдяки своєму положенню й виконуючим ними функціям, є вартісним важелем підвищення ефективності витрат на бойову підготовку ЗС України, тобто на виконання тих задач, які сформульовані у Воєнній доктрині України.

Проблеми ефективності витрат на бойову підготовку особового складу є дуже складними для вирішення, тому що бойова підготовка – такий складний і багатогранний систематичний процес, який має дуже наближені критерії для співвідношення з витратами.

Поняття ефективності витрат на бойову підготовку не повинно ототожнюватись із поняттям бойової ефективності, яка означає ступінь пристосування зброї до виконання бойових задач у різних умовах бойової діяльності.

Бойова ефективність визначається величиною шкоди, завданої об'єктам ворога в заданий час при заданих витратах грошових коштів.

Таким чином, ідеться про бойову ефективність зброї, а не про ефективність витрат на бойову підготовку особистого складу.

Важливим кроком на шляху підвищення ефективності витрат на бойову підготовку (йдеться про досить значні показники витрат на утримання армії та флоту) було б складання методики збору повних витрат на бойову підготовку за весь цикл річного навчання або окремих заходів.

Основою такої методики є запропонована економічна характеристика й поділ витрат на бойову підготовку. Облік використання озброєння, військової техніки й військового майна, що зараз є у військах, не складає загального розуміння витрат на бойову підготовку військ, не дає можливості співвідносити фактичні витрати з плановими.

Поиск по сайту: