|
||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Структура та принципи організації оборонної економікиОборонна економіка існує як у мирний, так і у воєнний час. У загальному вигляді включає матеріально-технічну базу, трудові ресурси й оборонні витрати, що виділяються державою для економічного забезпечення власних воєнних потреб. До оборонної економіки належать: воєнні (оборонні) галузі промисловості; базові галузі народного господарства у тій частині, де вони забезпечують воєнні (оборонні) галузі промисловості засобами виробництва, а трудові ресурси економіки, особовий склад збройних сил – предметами споживання; транспорт; зв’язок; система матеріально-технічного постачання, а також наука; охорона здоров’я; освіта й культура в галузі обслуговування виробництва воєнної продукції та функціонування збройних сил. Ядро економіки сучасної війни складають воєнні (оборонні) галузі промисловості – ракетобудування, літакобудування, суднобудування, виробництво воєнної радіоелектроніки, бронетанкової техніки, артилерії, боєприпасів, ракетного палива та ін. Оборонна економіка тісно пов’язана з цивільною економікою, вона базується на економічній могутності держави. Багато галузей народного господарства випускають як воєнну, так і цивільну продукцію, тобто задовольняють і цивільні, і воєнні потреби. Значно впливають на оборонну економіку базові галузі народного господарства. Оборонна економіка має ряд визначальних рис, зумовлених особливим призначенням воєнної продукції й специфічним характером її використання. Кінцева воєнна продукція використовується не в народному господарстві, а в збройних силах у процесі їх будівництва, підготовки й ведення ними збройної боротьби, тому вона безпосередньо не служить меті відтворення предметів споживання. Можливості і здатність оборонної економіки задовольняти оборонні потреби держави залежить від рівня розвитку продуктивних сил, суспільно-економічного устрою держави, здатності воєнно-політичного керівництва мобілізувати й ефективно використовувати економічні ресурси країни. Питома вага оборонної економіки в народному господарстві залежить від державної воєнно-економічної політики й масштабів збройної боротьби. Структура оборонної економіки може бути розглянута за 4 ознаками, такими як: функціональна, галузева, відтворювальна, територіальна. Функціональна: - виробництво засобів для військового будівництва; - виробництво предметів споживання для працівників військової сфери; - виробництво кінцевої військової продукції. Галузева: - базові галузі оборонної економіки; - галузі економіки Збройних Сил України; - військово-економічна інфраструктура. Відтворювальна: - відтворення продукції воєнного призначення; - відтворення робочої сили для воєнного виробництва; - відтворення виробничих відносин. Територіальна: - оборонна економіка регіону; - оборонна економіка держави; - оборонна економіка держав-членів коаліції. Структура економіки Збройних Сил України як складного військово-господарського механізму може бути розглянута за двома ознаками – економічною та організаційною. Структура економіки Збройних Сил України а) Визначається відповідно до економічної суті видів діяльності:
б) Визначається за організаційною ознакою:
Є дві ознаки структури економіки збройних сил: 1) економічна; 2) організаційна. Перша ознака – економічна. Визначається суттю праці в армії. Відповідно до цього, економіка ЗС поділяється на дві сфери: виробничу та невиробничу. Виробнича має такі галузі: капітальне будівництво, промислове виробництво, сільське господарство, військова торгівля. Основою цієї сфери є будівництво та промислове виробництво. В економіці збройних сил вони об’єднані за головною ознакою: єдності економічної суті всієї військово-економічної діяльності, яка здійснюється для забезпечення особливих потреб збройних сил. Невиробнича сфера: 1. Матеріально-технічне забезпечення. 2. Бойова підготовка. 3. Наукові дослідження і розробки. 4. Підготовка кадрів. 5. Матеріально-побутове забезпечення особового складу. 6. Інфраструктура (транспорт, зв’язок). Галузі невиробничої сфери або види конкретної військово-економічної діяльності щодо забезпечення життєвої сфери військового організму в цілому і його складових частин розрізняються за своїми характеристиками в залежності від цілей і об’єктів забезпечення. Невиробнича сфера представлена системою служб матеріально-технічного забезпечення, їх структурних ланок зверху донизу, системою відносин із експлуатації озброєння таі військової техніки, матеріальному й грошовому забезпеченню особового складу. Оскільки основою військово-економічної діяльності в збройних силах є процес забезпечення основних функцій армії й відносини суспільного споживання, то природно, що в економіці збройних сил відносини невиробничої сфери є провідними. Основа економічних зв’язків збройних сил з галузями матеріального виробництва формується потребами невиробничої сфери; вона ж визначає зміст процесів виробництва й розподілу всередині збройних сил. Залежно від особливостей цієї сфери організовуються й фінансові відносини. Невиробнича сфера має широкі економічні зв’язки по вертикалі. Ці зв’язки зароджуються під час розробки тактико-технічних завдань до озброєння: вони нарощуються в процесі військово-економічних відносин із формування обсягів забезпечення, прийому, сплати, зберігання військової продукції, ремонту озброєння та військової техніки. Ця лінія продовжується потім у процесі матеріально-технічного забезпечення військ, організації експлуатації й використання усіх видів матеріальних цінностей у військах. Галузі невиробничої сфери мають великі зв’язки по горизонталі. Використання матеріальних цінностей у військах – це єдиний процес споживання озброєння, військової техніки й взаємопов’язаних, узгоджених дій всіх служб, які забезпечують бойову підготовку збройних сил на тому чи іншому рівні. Інша ознака – організаційна. За цією ознакою економіку Збройних Сил України можна поділити на три ланки: центральну, оперативного командування та військову. Такий поділ витікає з принципів управління військами, обсягів конкретної економічної діяльності в тій або іншій ланці й ступеня розвитку економічних відносин як зовнішніх для даної ланки, так і внутрішніх. Кожна з названих ланок економіки збройних сил об’єднує діяльність певних органів як невиробничої, так і виробничої сфер. Центральна ланка економіки Збройних Сил України вимагає діяльності головних і центральних управлінь, підприємств та будівельних організацій центрального підпорядкування. Відповідно до розподілу функцій щодо економічного забезпечення збройних сил центральна ланка виконує завдання, пов’язані з визначенням обсягів кінцевого військового споживання, матеріально-технічної бази збройних сил, економічних зв’язків з оборонними та іншими галузями, а також вирішення принципових питань розподілу озброєння і військової техніки, організації діяльності виробничої сфери. У ланці оперативного командування економіки збройних сил продовжується діяльність, розпочата в центральній галузі щодо подальшого розподілу засобів матеріально-технічного забезпечення та доведення їх до військ, економічних зв’язків із закупівлі певних видів військового майна, продовольства, пально-мастильних матеріалів, промислового та сільськогосподарського виробництва, капітального будівництва. В економічній сфері діяльність цієї ланки характеризує та обставина, що вона створює безпосередні умови для кінцевого споживання продукту військового призначення у військах. Військова ланка економіки Збройних Сил України є заключним етапом руху військового продукту й характеризує діяльність за кінцевим споживанням. Саме тут здійснюється експлуатація озброєння, військової техніки й військового майна, поєднання економічних, речових та особистих факторів бойової готовності військ. Економічна діяльність заключного етапу економіки збройних сил представлена військовим господарством, відносинами із експлуатації озброєння та військової техніки й майна, системою матеріального та грошового забезпечення особового складу. Разом з тим у військовій ланці здійснюється й виробнича діяльність (військовий ремонт, військова торгівля, підсобні господарства). У військовій ланці конкретними структурними організаціями виступають певні військово-господарські одиниці (військові частини, установи та заклади). В організації, формах і методах діяльності економіки Збройних Сил України спрямованості її сфер і ланок використовуються форми та методи роботи галузей матеріального й нематеріального виробництва народного господарства. І це зрозуміло, тому що в економіці збройних сил подано багато видів діяльності, що походять із цивільної економіки: промисловість, капітальне будівництво, транспорт, зв’язок, торгівля, медицина, наука, освіта, матеріально-технічне забезпечення.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |