Праця службовців в економіці Збройних Сил України

При плануванні використання трудових ресурсів населення держава виділяє визначений обсяг трудових ресурсів для Збройних Сил України. Цей необхідний для армії обсяг трудових ресурсів виступає у вигляді специфічної військової праці, про що говорилося в першому і другому розділах цієї теми, і роботи працівників та службовців, що залучаються для забезпечення потреб збройних сил.

Межа поділу праці, обумовленого для збройних сил, між військовою і роботою працівників та службовців визначається конкретним відношенням цих двох категорій носіїв праці до озброєння й військової техніки, тобто до основних засобів специфічного виробництва. Праця військовослужбовців пов'язана з експлуатацією, використанням озброєння й військової техніки в мирний і військовий час або безпосереднє забезпечення умов для ефективного використання озброєння й військової техніки.

Робота працівників та службовців пов'язана в основному зі створенням побутових і господарських умов для життя військових, виконанням функцій, пов'язаних із діловодством, обслуговуванням деяких видів ремонту озброєння й військової техніки, здійсненням будівельних робіт.

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про Збройні Сили України” для забезпечення життєдіяльності військ у Збройні Сили України приймаються громадяни, робота яких регулюється законодавством України про працю.

Відносини, що виникають між робітниками чи службовцями та військовим командуванням на всіх рівнях у процесі трудової діяльності, регламентується правовими нормами Кодексу законів про працю України і підзаконними актами. У Кодексі законів України про працю застосовується термін “власник підприємства, установи, організації”. Стосовно трудових правовідносин, які складаються в Збройних Силах, вказаним вище термінам відповідає термін “командир військової частини”. Цим терміном ми і будемо користуватися. На основі Кодексу законів України про працю щодо регулювання праці у військових організаціях щороку укладаються угоди між Міністерством оборони і Центральним комітетом профспілки працівників Збройних Сил України. У них військове відомство і профспілка зобов’язуються: постійно турбуватися про працівників і службовців Збройних Сил України; своєчасно розв’язувати різні соціально-побутові проблеми; створювати необхідні умови для підвищення бойової готовності Збройних Сил України.

У свою чергу у військових частинах між командиром військової частини і профспілками укладаються колективні угоди, які деталізують і конкретизують угоди між вищим командуванням і профспілковим органом.

Межа поділу військової праці і роботи працівників та службовців рухлива. Вона залежить від стану війни або миру, ступеня розвитку науково-технічного прогресу і пов'язаного з цим процесу поділу праці в ЗС, розвитку засобів ведення війни і засобів бойового забезпечення.

Період війни формулює свої вимоги до пропорцій праці військовослужбовців та працівників. Загальна тенденція в цей період – збільшення маси праці військових щодо маси праці робітників та службовців, що пояснюється особливостями війни, тому що необхідна більш жорстка система управління використанням ресурсів праці, і ці задачі ефективніше вирішувати з військовослужбовцями.

Науково-технічний прогрес у засобах ведення збройної боротьби призводить до розвитку двоякої тенденції щодо частини роботи працівників та службовців. Насамперед науково-технічний прогрес, формулюючи нову вимогу до системи зброї, процесів її експлуатації і відновлення, неминуче призводить до абсолютного росту числа працівників, зайнятих ремонтом і модернізацією озброєння і військової техніки на виробничих підприємствах збройних сил. Водночас насичення військ новими видами зброї призводить до тому, що в межах військового й оперативного тилу збільшується кількість військовослужбовців, зайнятих військовим ремонтом, модернізацією озброєння і військової техніки за рахунок скорочення чисельності працівників.

Співвідношення праці військовослужбовців та працівників залежить від розвитку засобів збройної боротьби і неминучою, у зв'язку з цим, зміною засобів бойового забезпечення. Поява ракетно-ядерної зброї, засобів повітряних сил, базування їх у високоширотних та інших складних для проживання районах, умовах режимності спонукання до істотного розширення рамок праці військових у військових частинах, а також при здійсненні спеціального капітального будівництва. У силу демографічних причин у зв'язку з появою великої кількості технічних досягнень, що не потребують чоловічої праці, у сучасних умовах здійснюється притягнення в збройні сили жінок. Але залучаються в ЗС не жінки-службовці, а жінки-військовослужбовці з усіма наслідками, що звідси випливають.

Ріст технічного оснащення ЗС призвів до того, що істотно змінилися цілі й задачі бою, глибина ураження, маневреності військ. У нових умовах змінилися поняття тилу, забезпечення, їхній зв'язок безпосередньо з бойовими діями. У сучасних умовах у військових і оперативному тилу на постачальницьких та інших посадах повинні бути люди, які добре знають військову справу, тому що тили стають такими ж уразливими об’єктами, які треба захищати з високим рівнем військової освіти, із неменшою напругою сил і засобів, ніж передові позиції. При сучасних можливостях доставки військ супротивник може раптово виявитися скрізь, у тому числі й у межах військового або оперативного тилу, і він скрізь повинний одержати гідну відсіч, що може бути виконано тільки військовослужбовцями.

Але при явному зростанні питомої ваги військових щодо працівників та службовців, як і раніше зберігається необхідність у праці останніх. Так, за даними американських спеціалістів, при збройних силах рівних приблизно 2,5 млн. осіб військових США, у Міністерстві оборони США є ще біля 1 млн. працівників.

Є ряд обставин, що визначає необхідність застосування роботи працівників та службовців у збройних силах.

Насамперед, треба відзначити, що до військових висуваються дуже жорсткі вікові, фізичні й демографічні вимоги. Можна сказати, що військовослужбовці найбільш дієздатна частина населення, яка виконує найбільш складні й важкі обов'язки. Цілий же ряд видів діяльності, об'єктів прикладання праці в збройних силах (в основному допоміжного характеру) не потребує цих особливих якостей, і немає необхідності пред'являти їх при комплектуванні трудових ресурсів. А це означає, що разом з військовими для виконання цілого ряду обов'язків можуть залучатися особи більш пристарілого, віку, а також жінки. При сучасному напруженні в трудовому балансі країни це дуже важливо.

Вище вже говорилося про те, що в умовах науково-технічної революції зростає значення виробничої сфери економіки Збройних Сил України. У виробничій сфері основним методом управління виступає господарський розрахунок, одним з основних принципів якого є принцип матеріальної зацікавленості працівників і самого підприємства в результатах своєї праці.

Необхідність поділу сфери застосування праці військових, працівників та службовців випливає також і з економічних причин. До військовослужбовця пред’являються особливі вимоги, насамперед з військової точки зору. Для військового будь-якої професії його військові обов'язки виступають завжди на перший план і потребують великих витрат коштів на військову підготовку. Ці витрати суспільство визначає, виходячи із суворої необхідності.

Уся сукупна праця працівників та службовців збройних сил є необхідною, тобто працею не на себе, а на своє суспільство.

Сукупна праця працівників та службовців в збройних силах за економічною сутністю можна розділити на дві частини.

До першої частини належить праця працівників та службовців у виробничій сфері економіки Збройних Сил України. Вона характеризується тим, що створює новий продукт і можливість для відтворення спожитих засобів виробництва, розширення виробництва й нового будівництва, тобто всім тим, чим характеризується будь-яка продуктивна праця в суспільстві.

До другої групи належить праця працівників та службовців, зайнятих у військових частинах, штабах, установах, закладах. Вона не є виробничою, а створює визначені допоміжні умови для забезпечення високого рівня бойової готовності збройних сил.

Оплата праці й усі види матеріального стимулювання працівників та службовців Збройних Сил України організуються стосовно відповідних категорій робітників у народному господарстві та з урахуванням особливостей Міністерства оборони України.

Конкретна організація оплати праці працівників та службовців збройних сил виходить з економічної сутності двох частин сукупної праці – виробничої й невиробничої.

Поиск по сайту: