Економіка експлуатації озброєння і військової техніки

Економіка експлуатації озброєння та військової техніки розроблена ще недостатньо внаслідок того, що сам процес експлуатації засобів збройної боротьби дуже специфічний в економічному плані, тому що використання дорогих основних фондів військової праці не дає в підсумку того результату, який виникає в ході виробничої діяльності у сфері матеріального виробництва.

Під експлуатацією озброєння та військової техніки розуміємо цілеспрямовану діяльність із підтримання їхньої готовності до дії або бойового застосування.

Стадія життєвого циклу ОВТ включає:

- дослідження;

- розробку;

- виробництво;

- експлуатацію.

Стадія експлуатації починається з моменту прийому зразка військовою частиною від заводу-виробника або ремонтного підприємства й включає впровадження в експлуатацію, приведення у встановлений ступінь готовності до використання за призначенням, підтримки у встановленому ступені готовності до цього використання, використання за призначенням, технічне обслуговування й регламентні роботи, збереження та транспортування.

У військовій частині дії щодо експлуатації зразка ОВТ закінчуються списанням його з книг обліку.

Експлуатація ОВТ організовується за 4-ма режимами: робочий режим, технічне обслуговування, збереження зразка, транспортування. Найбільш складним є організація технічного обслуговування.

Технічне обслуговування включає:

а) підтримку системи в готовності до дії (заправка, спорядження, промивання системи, змазка, регулювання і т. д.);

б) контроль стану системи (контрольний огляд, щоденний огляд і т. п.).

Серед робіт з технічного обслуговування озброєння та військової техніки дуже важливе місце займає переведення їх на сезонні умови експлуатації (літні і зимові). Кожний сезон пред'являє свої вимоги до якості мастила, захисних покриттів, до теплового режиму, обсягу витрат пального і т. д. Для авіаційної техніки, наприклад, робота з переведення на сезонні умови експлуатації – найважливіша умова організації льотної роботи взагалі.

Дія деяких складних систем озброєння та військової техніки передбачає регламентні роботи. Регламентні роботи полягають у технічному обслуговуванні систем, їхня періодичність може визначатися за наробітком (години, цикли, час збереження і т. п.) або за календарним принципом (щодня, щотижня, щомісяця і т. д.). Регламентні роботи пов’язані не тільки з оглядом і перевіркою технічного стану системи, але й із заміною в необхідних випадках елементів, вузлів, блоків як тих, що виробили свій ресурс, так і тих, що прийшли в непридатний стан у процесі експлуатації. Регламентні роботи виконуються особовим складом підрозділу або спеціально призначеними для цього групами фахівців.

Процес експлуатації озброєння та військової техніки потребує постійного поповнення його матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами; у цілому експлуатація являє собою один з основних напрямків військово-економічної діяльності у військах.

В економіці експлуатації озброєння та військової техніки можна виділити такі основні напрямки аналізу:

- структура витрат і методика їхньої оцінки;

- планування експлуатації;

- норми експлуатації і їхнє військово-економічне значення;

- облік наробітків і звітність;

- організація експлуатації і вимоги до експлуатаційного персоналу.

За основу класифікації витрат щодо експлуатації ОВТ можна взяти принципи, що використовуються в народному господарстві.

Витрати класифікуються:

а) за видами діяльності у сфері експлуатації:

- впровадження в експлуатацію;

- технічне обслуговування;

- збереження;

- регламентні та профілактичні роботи;

- транспортування;

- проведення військового ремонту;

- підготовка й утримання особового складу технічної служби.

б) за способомвіднесення витрат на об'єкт, що експлуатується:

- прямі, що безпосередньо переносяться на об'єкт, що експлуатується;

- непрямі, пов'язані з допоміжними підрозділами.

в) за економічними елементами витрат:

- вартість матеріалів;

- запасних частин;

- експлуатаційні комплекси; витрати праці.

На утримання системи у військових частинах іноді падає великий обсяг витрат, пов'язаних із запровадженням її в експлуатацію, початковим освоєнням зразків озброєння й військової техніки, що потребує нової навчальної та технічної бази експлуатації. Для цього періоду характерний також ріст працевитрат технічного персоналу, моторесурсів, ПММ.

У витрати на технічне обслуговування включаються витрати пального й мастильних матеріалів на усі види руху в періоди обслуговування, витрати на забезпечення технічного обслуговування (матеріали, ЗІП і т. д.), на підтримку в справному стані устаткування, механізмів, будівель і споруджень.

До витрат на збереження належать: витрати матеріалів, запасних частин, інструментів у процесі підготовки системи до збереження й у період збереження, а також витрати на розконсервування системи, зносу будинків, споруджень і механізмів, що використовуються при організації збереження.

Проведення регламентних і профілактичних робіт пов’язано з витратами, ЗІП, інших матеріалів, оплатою робіт спеціальних бригад підприємств-постачальників, витратами на проведення профілактичних поточних оглядів (ТО-1, ТО-2).

Транспортування озброєння та військової техніки потребує додаткових витрат на використання штатних трейлерів і вантажних машин військових частин, оплату транспортних засобів сторонніх організацій, що залучаються для перевезення озброєння та військової техніки.

Витрати на проведення всіх видів військового ремонту систем зброї включають повний перелік витрат на матеріали, запасні частини, електроенергію, воду, пар, пальне та мастильні матеріали і т. д.

Експлуатація озброєння та військової техніки пов'язана із витратами на утримання особового складу спеціальних підрозділів, зайнятих здійсненням усіх видів діяльності в сфері експлуатації.

Для визначення витрат на експлуатацію ОВТ використовуються нормативні й статистичні дані.

Нормативні дані експлуатаційних витрат визначаються в експлуатаційній документації й використовуються при організації безпосередньої експлуатації, збереження, ремонту, постачання.

Статистичні дані у військовій частині формуються в результаті спостереження за одним зразком ОВТ.

Основний обсяг витрат на експлуатацію належать до військової ланки ЗС України.

Планування експлуатації озброєння й військової технікиздійснюється у військових частинах на річній і місячній основах. У з'єднанні складається зведений річний план експлуатації озброєння та військової техніки.

Плани експлуатації озброєння та військової техніки складаються на основі планів бойової та гуманітарної підготовки, даних про наявність і технічний стан існуючих зразків озброєння й військової техніки та встановленого ліміту витрат пального й інших даних.

Особливе місце в плануванні експлуатації займають такі показники, як норми витрат ресурсів до чергового капітального ремонту.

Центральна й окружна ланки економіки ЗС України формують меншу частину витрат для стадії експлуатації, доставляючи у військову ланку необхідні матеріали й устаткування для організації кінцевого військового споживання.

Планування експлуатації ОВТ здійснюється у військовій частині на річній і місячній основах.

У з’єднанні укладається зведений річний план експлуатації озброєння і військової техніки.

План експлуатації ОВТ складається на основі планів бойової та гуманітарної підготовки й наказу Міністра оборони України на навчальний рік.

Річні норми витрати зразків озброєння встановлюються наказами Міністра оборони України.

Норми експлуатації ОВТ установлюються із метою забезпечення необхідної готовності військ; виконання планів бойової підготовки; плановості експлуатації ОВТ і виходу їх у ремонт, терміну заміни окремих комплектуючих вузлів. Норми експлуатації виражаються через ресурси, тобто через тривалість функціонування зразка озброєння військової техніки (або розмір наробітку). Установлюються також граничні річні норми витрат моторесурсів по кожній групі військової техніки, виходячи з умов рівномірного виходу їх у ремонт. Обсяг вихідної в ремонт техніки не може перевищувати встановленого по групах систем коефіцієнта технічної готовності.

Технічний ресурс – це тривалість функціонування зразка військової техніки (або обсягу виконуваної роботи) від початку її експлуатації до настання граничного стану. Моторесурс позначає встановлений час роботи двигуна (машини) до капітального ремонту. Після виробітку технічного ресурсу озброєння і військова техніка знімаються з експлуатації.

На визначені групи бойових засобів у тому самому виді озброєння установлюються свої нормативи, але загальний гарантійний термін експлуатації озброєння та військової техніки залежить від основного базового показника. Так на бойовому кораблі є десятки груп бойових засобів, але загальний гарантійний термін корабля залежить від моторесурсу двигуна.

Урахування наявного озброєння і військової техніки, їхня експлуатаціяздійснюється відповідно до вимог Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах України (додаток до наказу Міністра оборони № 260 1979 р.). У військовій частині ведеться спеціальна Книга обліку озброєння і техніки за номерами і технічним станом, в якій на кожну машину або інший засіб указуються: група експлуатації (навчальна, бойова, стройова), дати та види всіх зроблених оглядів, ремонтів і доробок, гарантійний наробіток (цикли, часи, кілометри пробігу), термін служби. Крім того, що наростає за результатом у спеціальних графах по роках, указується наробіток із початку експлуатації, а також запас ходу, що залишився, технічного ресурсу до капітального ремонту.

Звітність із використання запланованого ресурсу в процесі експлуатації надається відповідними начальниками служб військової частини у вищі ланки по підпорядкованості.

6. Економічні питання ремонту озброєння і військової техніки

Використану в процесі експлуатації частину національного багатства, що виступало у вигляді озброєння, військової техніки та військового майна, українська держава щорічно відшкодовує збройним силам новими постачаннями. Проте заміна використаних засобів збройної боротьби новими зразками – це не єдиний напрямок, що дозволяв підтримувати на необхідному рівні боєздатність ЗС України.

Іншим напрямком роботи є відновлення експлуатаційних показників за допомогою ремонту й модернізації.

Ремонт являє собою комплекс робіт для підтримання справності (працездатності) озброєння та військової техніки.

Модернізацію розуміємо як відновлення морально застарілих зразків ОВТ шляхом заміни конструкції, матеріалів або технології виготовлення з метою значного поліпшення їхніх характеристик і підвищення ефективності використання.

Модернізація здійснюється на промислових підприємствах.

При модернізації зміні піддаються окремі елементи системи: вузли, прилади, пристосування.

Ремонт і модернізація дозволяють:

- відновити працездатність ОВТ;

- продовжити термін їхньої служби;

- підтримувати ОВТ у постійній готовності;

- покращувати в ОВТ тактико-технічні характеристики;

- зменшувати потреби в новому й більш дорогому ОВТ;

- сприяти економії ресурсів і матеріально-технічного забезпечення військ.

Ремонт ОВТ є наслідком фізичного та морального зносу. Під фізичним зносом розуміємо зниження початкових тактико-технічних характеристик у результаті експлуатаційного зносу деталей зразків озброєння і військової техніки, зниження їхньої надійності в результаті корозії і втоми, погіршення властивостей конструкційних й електротехнічних матеріалів під впливом різноманітних чинників.

Старіння деталей під впливом навколишнього середовища відбувається незалежно від того, діють вони чи знаходяться в спокої. Середовище активно діє на вузли та деталі озброєння і військової техніки; корозія металу є наслідком впливу вологи, хімічних елементів в атмосфері, електричного поля й інших чинників. На фізичний знос впливають і суб’єктивні чинники, пов'язані з роботою обслуговуючого персоналу.

Витрати на ремонт служать економічним результатом зносу:

А_ф. = Р/К₁

де: А_ф. – економічний результат фізичного зносу (в долях від вартості її відновлення);

Р – вартість ремонту для відновлення зносу;

К₁ – вартість повного відтворення виробу.

Озброєння та військова техніка піддаються й моральному зносу, тобто зменшенню їхньої вартості під впливом технічного прогресу. Зменшення вартості раніше виготовлених зразків зброї й бойової техніки відбувається у зв'язку з появою нових зразків зброї, а також зі зниженням вартості відтворення зброї, що раніше випускалась.

При вирішенні питання про заміну тих або інших зразків озброєння та військової техніки новими або про їхню модернізацію треба мати на увазі, що моральний знос не перешкоджає використанню озброєння й військової техніки в межах тактико-технічних дій, що характеризують їх. Морально застаріла зброя може бути використана для вирішення обмежених задач доти, доки не будуть створені умови для заміни її нового. Поряд з оцінкою технічної необхідності такої заміни треба проаналізувати ефективність порівнюваних зразків та її економічної доцільності.

Як критерій морального зносу озброєння приймається коефіцієнт зниження його вартості, виражений у частках, від початкових витрат за формулою:

А_м. = 1 – К₁ К_{0 ,}

де: А_м. – критерій морального зносу;

К₀ – початкова вартість виробу;

К₁ – вартість повного відтворення виробу з урахуванням явища нових зразків із кращими характеристиками.

Оскільки фізичний і моральний знос викликає зменшення вартості, то їхня дія може бути визначена однією залежністю та виражена через залишкову вартість виробів ОВТ за формулою:

А₀ = 1 – (1 – А_ф.) (1 – А_м.),

де: А₀ – критерій загального зносу;

А_ф. – критерій фізичного зносу (у частинах від вартості його відтворення);

А_м. – критерій морального зносу (у частинах від початкової вартості).

При визначенні показника зниження вартості озброєння та військової техніки внаслідок морального зносу необхідно враховувати два чинники (іноді говорять, що існує два види морального зносу): здешевлення вартості відтворення аналогічних зразків (деталей, виробів) і поява нових, більш сучасних, більш продуктивних зразків. Так, якщо в данний час виріб виготовляється до цього періоду, вироби даного типу втрачають свою початкову вартість у півтора раза.

У практику роботи із визначення економічної ефективності ремонту триває виходити з того об'єктивного явища, що фізичний і моральний знос діє на озброєння та військову техніку одночасно, тому й визначаються сукупні наслідки їхнього впливу, що виражається в загальному зносі.

Ремонти у залежності від ступеня зносу або ушкодження озброєння та військової техніки, а також трудомісткості ремонтних робіт поділяються на: поточний, середній і капітальний.

Поточний ремонт виступає як складова частина технічного обслуговування й полягає в усуненні несправностей із допомогою заміни або відновлення окремих складових частин виробів і проведенні регулювальних робіт. Звичайно поточний ремонт виконується силами особового складу, що експлуатує озброєння і військову техніку, а також силами ремонтних підрозділів військових частин.

Середній ремонт відрізняється від поточних тим, що в ході його проводиться часткове відновлення ресурсу зразка заміною зношених виробів з обов'язковою перевіркою технічного стану інших частин озброєння та військової техніки. Середній ремонт виконується силами рухомих ремонтних підрозділів, з'єднань і військових частин, а також стаціонарними ремонтними органами.

Капітальний ремонт проводиться тоді, коли треба здійснити повне або близьке до повного відновлення ресурсу зразка із заміною або відновленням масових елементів. Він передбачає повне розбирання системи, заміну або ремонт несправних складових частин, складання, комплексну перевірку відремонтованого виробу, його регулювання. Капітальний ремонт здійснюється в стаціонарних ремонтних органах (на заводах, в арсеналах, базах, майстернях, сухих доках). При можливості він повинен проводитися разом із модернізацією. Проведення ремонтів здійснюється відповідно до системи планово-попереджувального ремонту й технічного обслуговування.

Капітальний, середній і поточні ремонти плануються відповідно до міжремонтних термінів експлуатації, що залежить від технічного ресурсу виробу, інтенсивності його використання в процесі бойового навчання, із задачами, що стоять перед конкретними зразками озброєння й військової техніки в загальній системі заходів щодо досягнення високої бойової готовності військ.

Проте, з економічної точки зору, капітальний ремонт ніяк не може бути віднесений до серійного виробництва. Серійне виробництво – це виробництво нової вартості, капітальний ремонт – це відновлення експлуатаційних характеристик виробу, процес, пов'язаний не зі створенням нової вартості, а з відновленням утраченої.

Водночас капітальний ремонт систем озброєння та військової техніки не може бути віднесений і до стадії експлуатації, тому що такий при цьому не здійснюється. Система не експлуатується, а піддається впливу якісно нового економічного процесу. Капітальний ремонт складних видів сучасного озброєння та військової техніки необхідно виділяти в самостійну стадію життєвого циклу зброї й військової техніки, який став особливо важливим у період військово-технічної революції, ускладнення засобів збройної боротьби та нових вимог до бойової готовності військ (сил флоту).

Рішення про капітальний ремонт приймається на основі визначення економічно виправданих затрат матеріальних, трудових й фінансових ресурсів на його здійснення, а також ефективності, що відновлюється, виробу, його післяремонтного ресурсу, бойових можливостей. Це дозволяє попередити проведення невиправданих з економічної точки зору капітальних багатократних ремонтів, по-господарськи оцінити наявні ресурси ОВТ і можливості продовження термінів їхньої експлуатації.

На практиці економічна доцільність ремонту визначається в управліннях видами ЗС України, начальниками головних і центральних управлінь, командувачами родів військ.

Командири з’єднань і військових частин спрямовують озброєння й військову техніку в капітальний ремонт на основі наряду, виданого центральним або довольчим органом.

Капітальний ремонт ОВТ вважається економічно доцільним тоді, коли витрати на його проведення не будуть перевищувати витрат, необхідних для заміни виробів новими.

Конкретний підхід до вирішення цього в армії і на флоті дещо інший – заміна засобів збройної боротьби здійснюється за критерієм "вартість-ефект", у якому не фігурує реальний продукт із його собівартістю та відбивається зважена характеристика вражаючих властивостей сучасної зброї і її вартість.

Але якщо мета для нових засобів збройної боротьби за критерієм “вартість-ефект” полягає в тому, щоб вибрати зброю, яка б перевершувала за бойовими характеристиками прийняте на озброєння й скорочувала б витрати на одиницю бойового ефекту, то за змістом загальна формула заміни старих засобів, у принципі, дуже мало відрізняється від практики заміни старих засобів ведення збройної боротьби новими.

Поиск по сайту: