АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Економіка як наука. Предмет, цілі і завдання економічної теорії

Читайте также:
  1. III. Предмет, метод и функции философии.
  2. J Додаткові завдання
  3. XII.4. Теорії гетерогенного каталізу
  4. А) Завдання і джерела ревізій основних засобів
  5. Австрійська школа (теорії “граничної корисності”)
  6. Адміністративно-командна система (АКС) – спосіб економічної ор-
  7. Аналіз ринку металів в умовах світової економічної кризи
  8. Англо-американська школа (теорії “часткової рівноваги”)
  9. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
  10. Биофизика – как наука. Практические задачи. Методы исследования
  11. Вартісні теорії оцінки природно-ресурсного потенціалу
  12. Визначення порівняльної економічної ефективності капіталовкладень

 

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів всіх форм навчання,

які навчаються за галуззю знань 0305 “Економіка та підприємництво” з напрямів підготовки 6.030508 “Фінанси і кредит”, 6.030504 “Економіка підприємства”,

6.030505 “Управління персоналом і економіка праці”

 

Дніпропетровськ – 2007

Економіка як наука. Предмет, цілі і завдання економічної теорії

З моменту виникнення людина, щоб вижити, активно діяла, пристосовуючи навколишнє середовище до своїх вимог і потреб. Вона не одержувала все, що їй необхідно в готовому вигляді. Речі, що її оточували, треба було перетворювати, щоб одержати бажане в необхідній кіл-ті, у тім місці, де вона жила, і в зручний час. Інакше кажучи, щоб досягти життєво важливих цілей, потрібно було в середовищі проживання (ойкос) діяти у визначеному порядку (номос). Такий вид людської діяльності і назвали економікою. Природно, для того, щоб така діяльність стала успішною, необхідні певні уміння, знання про те, як слід діяти. Знання накопичувалися поступово, у міру придбання досвіду, і спочатку уявляли собою певні інтуїтивні уявлення, деякі узагальнення поверхневих спостережень, закріплення в звичаях, традиціях, найдавніших писемних пам’ятках. Ось тут і виявляються перші сліди економічної думки, що відбила не тільки розуміння сформованого порядку речей, але і деяку оцінку явищ, та подій, що відбуваються.

Термін “економіка” походить від грец. слів – “ойкос” (господарство) та “номос” (вчення). Тобто в первісному значенні економіка – наука про управління домашнім господарством. Вперше цей термін було використано при описі організації господарства в маєтку рабовласника.

Економіка – складна система, що постійно розвивається і змінюється.

З розвитком людського суспільства змінювалися уявлення про предмет економ. науки. У визначенні предмета сучасної економ. науки знаходить відображення основна проблема, яка виникає перед будь-якою економ. системою, - проблема альтернативного вибору. Жодне суспільство не в змозі задовольнити безмежні людські потреби в товарах і послугах за допомогою наявних обмежених економ. ресурсів. Сучасна економіка – наука, що вивчає раціональні методи використання обмежених ресурсів у процесі задоволення зростаючих потреб людини.

В економічній літературі даються різні тлумачення поняття економіки як науки. Нагадаємо деякі найвідоміші з них:

ü економіка — наука про виробничу діяльність та обмін результатами між людьми;

ü економіка вивчає рух економічного життя — тенденції в розвитку цін, виробництва, безробіття тощо. У міру вивчення цих явищ вона допомагає виробити політику, реалізуючи яку уряд може впливати на економічне життя;

ü економіка — наука вибору. Вона вивчає, як люди вибирають спосіб використання обмежених виробничих ресурсів (землі, праці, обладнання, технічних знань) для виготовлення різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства;

ü економіка вивчає, яким чином людина здійснює організацію виробництва і споживання;

ü економіка вивчає гроші, капітал, його форми й багатство.

Отже, економіка – це сфера життя суспільства, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво товарів та послуг, обмін ними, розподіл та споживання.

Отже, предмет економічної теорії тісно пов’язаний із поняттям “економіка”, яке походить яке походить від грецької мови і означає мистецтво ведення домашнього господарства. Так вперше предмет цієї науки визначив давньогрецький філософ Ксенофонт (430-355р. до н.е.). А через декілька десятиліть давньогрецький філософ Аристотель (364-322р. до н.е.) тлумачив економіку як виробництво благ для задоволення потреб людей.

Сучасна економіка е складною, багато аспектною за змістом, багатоелементною за внутрішньою структурою, багаторівневою за формами господарських утворень, тай – функціональною динамічною системою.

Серед спеціальних наук економічна теорія як самостійна галузь знань посідає особливе місце – вона є загальною основою, методологічною базою всіх економічних наук.

У цій якості економічна теорія в економіці як об’єкті вивчення виокремлює лише їй притаманний предмет.

Предмет економічної теорії – виробничі відносини між людьми (або їх дії) у процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

Якою б різноманітною не була людська діяльність, вона повинна мати певну основу. Нею є економічне життя суспільства, тісно пов’язане з інтересами та потребами людей. Необхідність задовольнити ці потреби спонукає людей до праці, до виробництва різноманітних благ та послуг. Відповідно економіка охоплює всі види діяльності людей, сукупність форм та методів, які створюють умови виживання, функціонування і прогресу людства.

Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток.

Предметом економічної теорії виступають відносини між людьми з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства. У складі економічної теорії виділяються три основні структурні частини: політична економія, мікроекономіка і макроекономіка. Кожна з частин вивчає свій аспект економічної дійсності.

Політична економія вивчає всі економічні явища і процеси як форми економічних відносин. Вона зводить усю різноманітність економічного життя і його предметних форм до економічних відносин і виводить з них всі економічні прояви. Специфіка її предмета полягає в пізнанні економічних відносин.

Головним завданням економічної теорії є характеристика засад економічних систем через аналіз організаційно-економічних та соціально-економічних виробничих відносин.

Організаційно-економічні відносини безпосередньо пов’язані з продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудової діяльності, кооперації праці, обміну засобами виробництва тощо. В цілому ці відносини втілені в господарській системі організації та управління економікою на різних рівнях.

Соціально-економічні відносини зумовлюють систему зв’язків “людина – людина”. До них належать закономірності розвитку відносин власності (передусім на засоби виробництва), тісно пов’язаних з ними розподілу і відтворення суспільного виробництва в цілому як економічного кругообігу, який відбувається через виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг.

Політекономічний аспект економічної теорії охоплює також аналіз економічних законів та їхньої взаємодії. Економічні закони відображають найбільш суттєві, стійкі, повторювані причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами й процесами. Економічні закони не можуть бути незмінними, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим.

Економічні відносини існують і проявляються тільки за допомогою діяльності економічних суб’єктів, насамперед фірм і домогосподарств, які визначають свою економічну поведінку залежно від умов тієї чи іншої ринкової структури. Вивченням поведінки економічних одиниць займається мікроекономіка. Взаємодія економічних суб’єктів синтезується в загальному підсумку у функціонуванні економіки, яке вивчається макроекономікою.

Таким чином, економічна теорія розкриває зміст через політичну економію, мікроекономіку та макроекономіку.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)