Розвиток економічних знань. Економічне мислення

З моменту виникнення, людина, що вижити, активно діяла, пристосовуючи навколишнє середовище до своїх вимог і потреб. Вона не одержувала все, що їй необхідно в готовому вигляді. Речі, що її оточували, треба було перетворювати, щоб одержати бажане в необхідній кількості, у тім місці, де вона жила, і в зручний час. Такий вид людської діяльності і назвали економікою. Щоб така діяльність стала успішною, необхідні певні уміння, знання про те, як слід діяти. Знання накопичувалися поступово, і спочатку являли собою певні інтуїтивні уявленнях, спостереження, закріплені в звичаях, традиціях, найдавніших писемних пам’ятках.

В епоху античності і середньовіччя з’являються елементи економічного аналізу: факти не просто реєструються, але й систематизуються. Філософи Платон, Аристотель та інші досліджували окремі проблеми економічної теорії: вартості, ціни, грошей, податків тощо. Вони роздумували про ідеальний суспільний устрій і проблему обліку як форму економічного зв’язку між людьми.

Схоласти, у формі церковних догматів формують уявлення про справедливий устрій суспільства, про роль праці як божественного приречення і кари за гріхи, про допустимість і межі товарно-грошових відносин.

Першою школою політично економії був меркантилізм, найвідомішим представником якого був французький учений А. Монкретьен. Метою суспільної системи меркантилісти вважали збагачення держави і населення. Вони першими поставили питання про причину багатства, втіленням якого були гроші. Також відстоювали ідею захисту вітчизняного ринку, виступали за втручання держави в економіку.

На зміну меркантилізму приходить класична школа, найвидатнішим представником якої були англійські економісти А. Сміт і Д. Рікардо. Представники класичної школи вважали, що джерелом багатства є вся сфера матеріального виробництва і започаткували теорію трудової вартості. Також класики виступали проти політики захисту вітчизняного ринку і вважали непотрібним втручання держави в економіку.

Марксистська політ економія – пов’язана з іменами К. Маркса та Ф. Енгельса. Маркс визначив предметом дослідження капіталістичний спосіб виробництва та обміну, а також вважав необхідним знищити клас буржуазії, недооцінював роль приватної власності, перебільшував роль державної власності.

Енгельс першим визначив предмет політичної економії як науку, що вивчає закони, які управляють виробництвом і обміном матеріальних благ.

Неокласичний напрям сформувався у 70-ті роки XIX ст., і відстоює ідею мінімального втручання держави в економіку. Найвидатнішими представниками цього напряму є Мільтон Фрідман і Хаєк.

Кейнсіанський напрям представлений економістом Д. Кейнсом. Він обґрунтував необхідність державного регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції за допомогою фінансово-кредитних важелів.

Інституціоналізм - стверджує думку, що у процесі розвитку суспільства здійснюється природний вибір інститутів. Засновником цього напряму є Веблен.

Сучасні представники інституціоналізму стверджують необхідність участі трудящих у розподілі власності та управлінні виробництвом.

Отже, важливим завданням економічної теорії є формування наукового економічного мислення. Це завдання неуки ще називають пізнавальною функцією. Суть економічного мислення полягає в тому, щоб глибоко і всебічно вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони й тенденції економічного процесу.

Н відміну від буденного наукове економічне мислення намагається виявити об’єктивну істину, тобто відобразити економічне життя таким, яким воно є насправді, незалежно від будь-яких поглядів і побажань.

Поиск по сайту: