Грошова маса. Регулювання грошової маси

Грошова маса – це сума купівельних та платіжних засобів що врегульовують господарський обіг який належить державі, фірмам і кредитним особам.

У грошовій масі розрізняють активні гроші які використовуються в готівковому та безготівковому обігу, та пасивні гроші (заощадження, резерви залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах. Переважно частина грошової маси різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а також деякі види цінних паперів, що мають таку саму купівельну спроможність, як і банківські рахунки. У наш час грошова маса формується на основі кредитів. Це означає що банківська система, надаючи кредити підприємствам, організаціям, окремим особам збільшує грошову масу, оскільки обіг при цьому знаходиться додаткова кількість загально - купівельної спроможності, що спричиняє зростання цін.

Різні види грошових форм поєднуються у певні грошові агрегати.

Грошовий агрегат – це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм.

Грошовий агрегат М₀ – це готівка чи гроші поза банками. М₀ має найбільшу ліквідність. Його структурними компонентами є монети, скарбничі білети та банкноти.

Грошовий агрегат М₁ - це грошова маса у вузькому розумінні, що використовується переважно у функції засобу обігу. Структурними елементами грошового агрегату М₁ є готівкові гроші (агрегат М₀) та трансакційні депозити. Трансакційні депозити - це вклади до запитання фізичних і юридичних осіб у комерційні банки й ощадні установи на поточні і розрахункові рахунки.

Грошовий агрегат М₂ - це грошова маса у широкому розумінні. Це не лише засіб обігу, але й засіб нагромадження чи збереження купівельної спроможності. Його структурними компонентами є грошовий агрегат М₁ та строкові депозити. Перетворення цих грошей на готівку зумовлено певним строком.

Грошовий агрегат М₃ включає до свого складу агрегат М₂ та активи клієнтів для ведення банками довірчих операцій.

У деяких країнах виділяють також агрегат L, який включає до свого складу агрегат М₃, казначейські векселі та деякі інші грошові активи.

У структурі грошової маси в Україні у 2000 р. грошовий агриат М₀ (кошти поза банками) станових 40 %, М₁ (кошти на розрахункових і поточних рахунках) - 25 % М₂ (термінові депозити та інші кошти) - 33 % М₃ (кошти клієнтів за трастовими організаціями банків та цінні папери власного обігу банків) - 2 %.

Виконуючи функцію засобу обігу, гроші переміщуються від одного суб’єкта до іншого. Такий рух грошей обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв’язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової маси.

де: М_гр – кількість грошей, які перебувають в обігу; Т – кількість товарів; Ц – ціни товарів; Ш – швидкість обігу грошової одиниці.

Зростання швидкості обігу грошей зумовлене активним внутрішнім обігом держави у процесі відтворення капіталу, посилення одержавлення кредитно - фінансової сфери й розвитку кредитної системи, удосконалення безготівкових платежів.

Поиск по сайту: