Економічна суть заробітної плати, теорії зарплати

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно неокласичного підходу заробітна плата є трудовим доходом, тобто доходом одержаним робітником від праці. Трудові доходи є основним джерелом доходів для величезної більшості людей. Сучасна неокласична політична економія вважає, що заробітна плата,або ставка заробітної плати – це ціна, яка платять за використання праці. Положення цієї теорії ґрунтуються на теорії граничної продуктивності. Нормативна версія теорії граничної продуктивності виражається старою істиною: “Від кожного – за здібностями, кожному – за працею”, сформульованою у версії неокласичної теорії.

Протилежною неокласичній теорії є марксистська теорія заробітної плати за капіталістичної ринкової системи. К. Маркс розглядав заробітну плату в органічній єдності з вартістю товару робоча сила. Вартість робочої сили – це вартість життєвих засобів, необхідних для підтримання життя її власника. Сума життєвих засобів повинна бути достатньою для того, щоб підтримати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності.

У життєві блага, що необхідні для нормальної життєдіяльності трудящого індивіда, К. Маркс включав:

1) блага, необхідні для задоволення природних потреб (їжа, одяг, житло, паливо);

2) блага, необхідні для утримання дітей робітника та виробництва робочої сили;

3) витрати на навчання, підготовку, виховання, необхідні для того, щоб людина набула підготовки і навичок у певній галузі праці,стала розвиненою специфічною робочою силою.

На противагу іншим товарам вартість робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент. На вартість робочої сили впливають також умови праці, і перш за все ті, які небезпечні для життя носія робочої сили або є тяжкими для її здійснення. Посилена затрата праці передбачає посилене заміщення.

На відміну від класиків політичної економії К. Маркс вважав, що заробітна плата є перетвореною формою вартості робочої сили. У свою чергу, у вартості робочої сили представлена така кількість уречевленої суспільної праці, яка містить частину, наприклад, половину, дня суспільної середньої праці, тобто потрібна лише половина робочого дня щоденного виробництва робочої сили. Інша частина виступає як неоплачена і у вигляді додаткової вартості m присвоюється капіталістом.

Отже, робітник більше половини свого робочого дня використовує на виробництво додаткової вартості, яку різні особи під різними приводами розподіляють між собою. Ця теорія є протилежною неокласичній теорії, за якою: 1) заробітна плата є винагородою виключно за працю; 2) заробітна плата має дорівнювати граничному продукту виробника. З цього впливає, що робітник одержує за свою працю весь її продукт.

Недолік Марксової теорії полягає насамперед у тому, що в ній заробітна плата не пов’язується з результатами праці трудящого.

Отже, заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці. Вона як економічна категорія розвинутих товарно-ринкових відносин виражає вартість товару робоча сила і оплату за працю, за витрати й результати її, що визнані ринком.

Поиск по сайту: